Ухвала суду № 137634926, 22.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.06.2026Справа №910/3851/26Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без виклику учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Граве Україна

про стягнення 16 445, 90 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка (позивач) звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Граве Україна (відповідач) страхового відшкодування у розмірі 16 445, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.04.2026 до суду від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

27.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, повернення з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

05.05.2026 до суду від позивача надійшла заява відповідно до якої він просить не повертати з Державного бюджету 50% судового збору, а стягнути всю суму судового збору з відповідача.

Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та врахувавши заяву позивача про стягнення з відповідача сплаченої при зверненні до суду з позовом, суми судового збору, суд постановив наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з поданої заяви позивача, відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом, було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 16 445, 90 грн, що підтверджується долученою до заяви платіжною інструкцією №0406139394 від 07.04.2026, а тому, у зв`язку з відсутністю спору, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник саме з вини відповідача, а сплата відповідачем суми позовних вимог відбулась вже після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд вбачає підстави для покладення судового збору на відповідача.

Також позивач при зверненні до суду з позовом та в заяві про закриття провадження у справі просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі врегульовані статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою.

Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке: "(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; (3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі".

Зі змісту постанови об`єднаної палати від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вбачається, що норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору. Для визначення того, чи підлягає у цьому конкретному випадку застосуванню норма частини третьої 130 ГПК України, необхідно порівняти обставини, встановлені у межах цієї справи, із ключовими елементами, зазначеними у нормі права. Лише у разі співпадіння всіх елементів у їх сукупності можна дійти висновку, що норма підлягає застосуванню. Оскільки у цій справі відсутня заява позивача про відмову від позову, то очевидно, що застосування першого речення частини третьої статті 130 ГПК України виключається. Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Між тим об`єднана палата звернула увагу, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення. Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи. Вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем заявлених позивачем позовних вимог на суму 16 445, 90 грн, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч.3 ст.130 ГПК України.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги №1/20ю від 31.12.2020, укладений з Адвокатським бюро Олександра Лисова «Еквіт»; додаткову угоду №5 від 02.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №1/20ю від 31.12.2020; додаток №1 від 25.03.2026 до договору про надання правничої допомоги №1/20ю від 31.12.2020; розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс; рахунок №89 від 25.03.2026; платіжна інструкція №1132 від 30.03.2026 на суму 7 000, 00 грн та акт наданих послуг №89 від 03.04.2026 на суму 7 000, 00 грн.

Згідно із акту наданих послуг №89 від 03.04.2026 загальна вартість робіт (послуг) становить 7 000,00 грн.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надає адвокат Білоконь І.В., повноваження якої підтверджуються ордером серії АА№1278640 від 02.02.2023.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не було подано заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши докази, додані до позову, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та беручи до уваги, що відповідачем не було подано заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 7 000,00 грн є обґрунтованими, реальними (дійсними та необхідними), співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №910/3851/26 закрити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (код ЄДРПОУ 19243047, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6-В) судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу розмірі 7 000, 00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Cергій МОРОЗОВ