Рішення № 137634858, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/508/26Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участі секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд»

до ОСОБА_1

про стягнення 630500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2.; Безштанько С.М.;

від відповідача: Яценко Є.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» ОСОБА_2 в інтересах вказаного товариства з вимогами до ОСОБА_1 (директора) про стягнення збитків у розмірі 630500,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що будь-яке грошове забезпечення директору товариства мають право визначати та встановлювати загальні збори учасників, а не сам директор, з огляду на що грошові кошти у загальній сумі 630500,00 грн, отримані від товариства його директором на підставі власних наказів, є збитками, завданими Товариству з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд», які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 відкрито провадження у справі №910/508/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2026, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

У підготовчому засіданні 25.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2026.

05.03.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову.

10.03.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзиву, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2026.

У судовому засіданні 01.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 22.04.2026.

У судовому засіданні 22.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 13.05.2026.

У судовому засіданні 13.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 27.05.2026.

У підготовчому засіданні 27.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про поновлення позивачу строку для подання доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.06.2026.

Представники позивача у судовому засіданні 10.06.2026 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2026 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 10.06.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімакс Трейд» має у своєму складі наступних учасників: - ОСОБА_1 , частка якого складає 50% статутного капіталу товариства; . - ОСОБА_2 , частка якої складає 25% статутного капіталу товариства; - ОСОБА_3 , частка якого складає 25% статутного капіталу товариства.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» є ОСОБА_1 .

Як вказує позивач у позовній заяві, в ході перевірки господарської діяльності товариства та діяльності його директора було встановлено, що в супереч положенням Статуту товариства та вимогам законодавства директором було збільшено розмір власної винагороди, яку він отримує у формі заробітної плати за роботу на займаній посаді, а також отримано інші види винагороди у формі разових виплат в якості матеріальної допомоги.

У 2021 році заробітна плата директора товариства становила 16500,00 грн. на місяць (наказ від 28.12.2020 року №5).

28.12.2021 Наказом №5 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2022 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2022 року по грудень 2022 року (включно) в розмірі 21500,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 258000,00 грн.

28.12.2022 Наказом №6 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2023 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2023 року по грудень 2023 року (включно) в розмірі 21500,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 258000,00 грн.

20.12.2023 Наказом №8 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2024 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2024 року по грудень 2024 року (включно) в розмірі 35000,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 420000,00 грн.

20.12.2024 Наказом №3 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2025 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2025 року по грудень 2025 року (включно) в розмірі 35000,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 420000,00 грн.

Як вказує позивач, збільшення винагороди (заробітної плати) директору товариства були прийняті рішеннями, оформленими наказами директора.

Крім того, директором товариства також були прийняті й інші рішення, оформлені наказами директора, про здійснення окремих виплати у формі безповоротної матеріальної допомоги та виплати матеріального заохочення, що також збільшило розмір його винагороди, а саме: 28.12.2021 наказом №4 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальне заохочення в розмірі 5000,00 грн., 28.02.2022 наказом №3 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальну допомогу в розмірі 50000,00 грн., 23.12.2022 наказом №4 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальну допомогу, в розмірі 10000,00 грн., 20.12.2023 наказом №9-К ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальне заохочення в розмірі 20000,00 грн.

Виплату винагороди відповідачу у формі заробітної плати, матеріальної допомоги та матеріального заохочення здійснено за рахунок коштів товариства.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що будь-яке грошове забезпечення директору товариства мають право визначати та встановлювати загальні збори учасників, а не сам директор, з огляду на що грошові кошти у загальній сумі 630500,00 грн, отримані від товариства його директором на підставі власних наказів, є збитками, завданими Товариству з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд», які підлягають стягненню з відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивач надав лише докази нарахування директору грошових виплат, однак не надав доказів фактичного їх здійснення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зважаючи на такі обставини.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст. 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17).

Зміст ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №910/20782/17 вказав, що за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

У цьому контексті суд зауважує, що правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Отже, за своїм статусом виконавчий орган підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган не вправі втручатися в компетенцію інших органів товариства, зокрема загальних зборів товариства. Забезпечуючи виконання рішень загальних зборів, виконавчий орган не повинен надавати оцінку таким рішенням, перевіряти їх правомірність, ставити під сумнів тощо. Зворотне може свідчити про втручання виконавчого органу в компетенцію загальних зборів, призводити до конфлікту повноважень органів товариства, нівелювати обов`язковість рішень такого органу, "блокувати" їх виконання, що є неприпустимим.

Водночас, законодавство закріплює обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки). Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку товариства. Недотримання таких обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству та, як наслідок, зобов`язання відшкодувати її.

Отже, при застосуванні ст. 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть якщо посадова особа prima facie виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. У своїй діяльності виконавчий орган має неухильно керуватися законом і статутом товариства, його внутрішніми (локальними) актами.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут.

Відповідно до п. 10.1 Статуту органами управління є: - Загальні збори учасників Товариства (вищий орган управління товариства); - Директор (виконавчий орган); - Наглядова рада (у разі утворення).

Згідно із п. 10.2 Статуту вищим органом товариства є Загальні збори учасників Товариства.

У п. 10.2.2. Статуту визначено, що кожен учасник товариства на загальних зборах учасників, має кількість голосів пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі Товариства.

Згідно із п. 10.2.3. Статуту загальні збори учасників можуть вирішувати будь які питання діяльності товариства.

Відповідно до п.п. 7 п. 10.2.4. Статуту до компетенції загальних зборів учасників зокрема належить обрання одноосібного виконавчого органу Товариства, встановлення розміру винагороди виконавчому органу товариства.

Згідно із п. 10.2.5 Статуту питання, віднесені до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.

У п. 10.2.6. Статуту встановлено, що загальні збори учасників товариства скликаються у випадках, передбачених статутом товариства та чинним законодавством України, а також, зокрема, за ініціативи виконавчого органу товариства чи на вимогу учасника чи учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Виконавчим органом товариства є директор (п. 10.13 Статуту).

Згідно із п. 10.13.1 Статуту виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства.

З наведеного вбачається, що до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» належать повноваження щодо встановлення розміру посадового окладу та будь-якої іншої винагороди виконавчому органу товариства.

Однак, як встановив суд, 28.12.2021 Наказом №5 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2022 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2022 року по грудень 2022 року (включно) в розмірі 21500,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 258000,00 грн. 28.12.2022 Наказом №6 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2023 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2023 року по грудень 2023 року (включно) в розмірі 21500,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 258000,00 грн. 20.12.2023 Наказом №8 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2024 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2024 року по грудень 2024 року (включно) в розмірі 35000,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 420000,00 грн. 20.12.2024 Наказом №3 ОСОБА_1 , як директор товариства, затвердив штатний розпис на 2025 рік, де визначив розмір заробітної плати в період січня 2025 року по грудень 2025 року (включно) в розмірі 35000,00 грн. Річний фонд заробітної плати становить 420000,00 грн.

Крім того, директором товариства також були прийняті і інші рішення, оформлені наказами директора, про здійснення окремих виплати у формі безповоротної матеріальної допомоги та виплати матеріального заохочення, що також збільшило розмір його винагороди, а саме: 28.12.2021 наказом №4 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальне заохочення в розмірі 5000,00 грн., 28.02.2022 наказом №3 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальну допомогу в розмірі 50000,00 грн., 23.12.2022 наказом №4 ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальну допомогу, в розмірі 10000,00 грн., 20.12.2023 наказом №9-К ОСОБА_1 , як директор товариства, наказав виплатити собі матеріальне заохочення в розмірі 20000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні відповідні рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» щодо вирішення питань про збільшення посадових окладів директора, виплати йому матеріальної допомоги та матеріального забезпечення.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що одноосібні рішення, оформлені наказами директора товариства про визначення (встановлення) розміру заробітної плати, надання виплати матеріального заохочення виконавчому органу товариства в особі його директора - ОСОБА_1 були прийняті з порушенням Статуту товариства та відповідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

В порушення вимог ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідач висновків суду про наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , не спростував, а його заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, є такими, що не спростовують висновків суду.

При цьому суд вказує, що предметом спору у цій справі є стягнення збитків, а тому для вирішення питання про їх стягнення необхідним є встановлення наявності складу цивільного правопорушення, в той час як обов`язкове звернення в такому випадку з окремим позовом про вирішення спору щодо незаконності наказів директора, не вимагається.

Щодо розміру збитків, то суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

У позовній заяві позивач навів розрахунок збитків, завданих відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд»:

1) розмір протиправно виплаченої частини заробітної плати за 2022 рік: за січень 2022 року - 5000,00 грн., за лютий 2022 року - 5000,00 грн., за березень 2022 року - 5000,00 грн., за квітень 2022 року - 5000,00 грн., за травень 2022 року - 5000,00 грн., за червень 2022 року - 5000,00 грн., а липень 2022 року - 5000,00 грн., за серпень 2022 року - 5000,00 грн., за вересень 2022 року - 5000,00 грн., за жовтень 2022 року - 5000,00 грн., а листопад 2022 року - 5000,00 грн., за грудень 2022 року - 5000,00 грн., всього за 2022 рік - 60000,00 грн.

2) розмір протиправно виплаченої частини заробітної плати за 2023 рік: за січень 2023 року - 5000,00 грн., за лютий 2023 року - 5000,00 грн., за березень 2023 року - 5000,00 грн., за квітень 2023 року - 5000,00 грн., за травень 2023 року - 5000,00 грн., за червень 2023 року - 5000,00 грн., за липень 2023 року - 5000,00 грн., а серпень 2023 року - 5000,00 грн., за вересень 2023 року - 5000,00 грн., за жовтень 2023 року - 5000,00 грн., за листопад 2023 року - 5000,00 грн., за грудень 2023 року - 5000,00 грн., всього за 2023 рік - 60000,00 грн.

3) заробітна плата відповідача в період з 01.01.2024 року по 31 грудня 2025 року - 35000,00 грн.

Розмір протиправно виплаченої частини заробітної плати за 2024 рік: за січень 2024 року - 18500,00 грн., за лютий 2024 року - 18500,00 грн., за березень 2024 року - 18500,00 грн., за квітень 2024 року - 18500,00 грн., за травень 2024 року - 18500,00 грн., за червень 2024 року - 18500,00 грн., за липень 2024 року - 18500,00 грн., за серпень 2024 року - 18500,00 грн., за вересень 2024 року - 18500,00 грн., за жовтень 2024 року - 18500,00 грн., за листопад 2024 року - 18500,00 грн., за грудень 2024 року - 18500,00 грн., всього за 2024 рік - 222000,00 грн.

4) розмір протиправно виплаченої частини заробітної плати за 2025 рік: за січень 2025 року - 18500,00 грн., за лютий 2025 року - 18500,00 грн., за березень 2025 року - 18500,00 грн., за квітень 2025 року - 18500,00 грн., за травень 2025 року - 18500,00 грн., за червень 2025 року - 18500,00 грн., за липень 2025 року - 18500,00 грн., за серпень 2025 року - 18500,00 грн., за вересень 2025 року - 18500,00 грн., за жовтень 2025 року - 18500,00 грн., за листопад 2025 року - 18500,00 грн., всього за 11 місяців 2025 року - 203500,00 грн.

Отже, всього протиправно за вказаний період було протиправно виплачено грошові кошти у сумі 545500,00 грн.

Крім того, збитки товариства внаслідок виплати матеріального заохочення на користь відповідача складають 25000,00 грн (5000,00 грн., 20000,00 грн.).

Також, збитки товариства внаслідок виплати директору матеріальної допомоги складають 60000,00 грн (50000,00 грн та 10000,00 грн).

У додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 12.05.2026 та які були прийняті судом, позивач навів детальний розрахунок розміру завданих товариству збитків, відповідно до якого розмір завданих збитків становить 624325,94 грн.

Наведений позивачем вказаний розрахунок визнається судом обгрунтованим, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 630500,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 624325,94 грн.

При цьому, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення, не спростовують вказаного висновку суду (зокрема, відповідач пояснює, що спірними наказами також призначалась і матеріальна допомога іншим працівникам. З приводу цього суд зазначає, що визначення розміру заробітної плати чи інших грошових винагород іншим працівникам товариства не входить до предмета доказування у даній справі. Так само як і пояснення відповідача з приводу отриманої ним позики від товариства).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивач не надав доказів фактичної виплати вказаної суми грошових коштів відповідачу.

Однак, з приводу таких заперечень відповідача, суд зазначає, що такі докази були долучені самим відповідачем до відзиву на позовну заяву, а саме: копії зарплатних/платіжних відомостей, копії довідок про нараховані суми заробітної плати та копії виписок по особовим рахункам, які в своїй сукупності підтверджують викладені позивачем обставини.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімакс трейд» (03124, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 28; ідентифікаційний код: 35965974) збитки у розмірі 624325 (шістсот двадцять чотири тисячі триста двадцять п`ять) грн 94 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9364 (дев`ять тисяч триста шістдесят чотири) 89 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 22.06.2026.

Суддя О.М. Спичак