Рішення № 137634829, 22.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2026Справа № 910/4375/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАН КОМПЛЕКТ»

про стягнення 256 389,72 грн;

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАН КОМПЛЕКТ» (далі - відповідач) про стягнення 256 389,72 грн., у тому числі: 179 188,80 грн - штраф за порушення зобов`язання щодо строку поставки за договором поставки №Д29-3.2/342 від 03.10.2025 та 77 200,92 грн - проценти за користування коштами попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки № Д29-3.2/342 від 03.10.2025, що призвело до звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача штрафу та процентів за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4375/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, 29.04.2026 в системі «Електронний суд» сформував відзив, в якому визнав факт прострочення поставки, водночас заперечив суми, нарахованими Позивачем у зв`язку з простроченням строку поставки. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у сумі 77 200,92 грн просив суд відмовити, розрахунок процентів здійснити виключно за період фактичного прострочення поставки (15 днів), що становить 7 732,12 грн., за період з 17.02.2026 по 03.03.2026.

Окрім того, подав клопотання щодо зменшення розміру штрафу.

Позивач, 04.05.2026 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд відмовити Відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованого штрафу за порушення зобов`язання щодо строку поставки за Договором поставки №Д29-3.2/342 від 03.10.2025 повністю.

08.05.2026 Відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАН КОМПЛЕКТ» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № Д29-3.2/342 від 03.10.2025, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка міститься в Додатку №1 до Договору і є його невід`ємною частиною (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору якість Товару повинна відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ) для даного виду Товару. Постачальник гарантує якість Товару у цілому.

За умовами п.2.1 договору загальна сума (ціна) Договору та ціна за одиницю Товару зазначаються в Специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження, шеф - монтажу, складання та встановлення обладнання, пуско-налагоджувальні роботи, інструктаж персоналу та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору. Ціна Товару визначається в національній валюті України.

Згідно додатку №1 до договору поставки № Д29-3.2/342 від 03.10.2025 відповідач зобов`язався поставити верстат універсальний токарний HL-BL-B50/1000 (виробництво KAWAMURA MACHINERY (NINGBO) CO.,LTD, Китай) в кількості 1 одиниця. Загальна сума Договору становить 895 944 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ (20%) -149 324 грн., 00 коп.

Гарантійний строк придатності Товару: 12 місяців після введення обладнання в експлуатацію, за умови належного транспортування, переміщення, зберігання, монтажу та експлуатації Товару Покупцем.

Оплата Товару здійснюється наступним чином:

3.1. Попередня оплата - 70 % від ціни Договору, перераховується Покупцем у строк 10 (десять) календарних днів після підписання Сторонами цього Договору на рахунок Постачальника;

3.2. Остаточний розрахунок - 30 % від ціни Договору, перераховується Покупцем у строк 10 (десять) календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на товар.

Адреса місця поставки сторони узгодили: м. Київ.

Відповідно до п.3.1 договору поставка Товару здійснюється згідно з Правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року на умовах поставки DDP у місце поставки, що визначено в Специфікації до Договору, та у строк 130 (сто тридцять) календарних днів з дати перерахування попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивач, 09.10.2025 перерахував відповідачу аванс в розмірі 627 160,80 грн, що становить 70 % (за верстат універсальний токарний, зг. дог.№Д29-3.2/342 від 03.10.25, рах.№261 від 06.10.25 з ПДВ, сума ПДВ 104526,80, що підтверджується платіжною інструкцією №7045 від 09.10.2025.

Враховуючи строки поставки, визначені п.3.1 договору, у відповідача виник обов`язок поставити товар у строки не пізніше 16.02.2026.

Згідно з пунктом 3.3 Договору, датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар, є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника, що засвідчується підписаною видатковою накладною, належним чином оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України. Видаткова накладна крім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинна містити посилання на номер та дату Договору, згідно з яким здійснюється поставка Товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач поставив, а позивач прийняв верстат на суму 895 944,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 44 від 04 березня 2026 року.

Договір згідно п.7.1 набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2026 р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за даним Договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині строків поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф та проценти за користування коштами попередньої оплати, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В якості доказів, що підтверджують поставку товару відповідачем за договором позивач долучив видаткову накладну № 44 від 04 березня 2026 на суму 895 944,00 грн.

Таким чином, з огляду на умови договору, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем порушено визначені договором строки поставки товару.

У пункті 5.4 договору сторони погодили, що у випадку, якщо буде мати місце порушення термінів/строків поставки Товару Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф в розмірі 20% від ціни непоставленого в термін/строк Товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Оскільки відповідачем порушено виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки №Д29-3.2/342 від 03.10.2025, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 179 188,80 грн з урахуванням приписів чинного законодавства України та п.5.4 договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім сплати вищезазначених штрафних санкцій, Сторони згідно п.5.10 договору встановили, що Постачальник зобов`язується сплатити процент за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати (у випадку прострочення поставки) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від дня одержання попередньої оплати до дня фактичної поставки Товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за користування коштами попередньої оплати, судом встановлено, що у розрахунку допущено помилку у визначенні періоду та відповідного розміру нарахування процентів.

Враховуючи наведені обставини, суд погоджується з позицією відповідача, наведеною у письмовому відзиві щодо того, що розрахунок процентів за користування коштами має відбуватись з моменту порушення, тобто, починаючи з 17.02.2026.

На підставі наведеного, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі 7 732,12 грн за період з 17.02.2026 по 03.03.2026.

В іншій частині означені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач просив суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу. Мотивуючи своє клопотання незначним строком прострочення, повним виконанням зобов`язання, добросовісною поведінкою та відсутності доказів завдання Позивачу збитків.

Посилання відповідача наведені у клопотанні, як підставу для зменшення штрафу, відхилені судом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. (Постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Суд також враховує, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір, відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість виконання свого зобов`язання із поставки товару у погоджений строк.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для зменшення штрафу, тому відмовляє відповідачу у задоволенні поданого клопотання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАН КОМПЛЕКТ» (просп. Степана Бандери, 23, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 39264856) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (вул. Отамана Зеленого, 3А, м. Київ, 02093, код ЄДРПОУ 21552117) 179188 (сто сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 80 коп. - штрафу, 7 732 (сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 12 коп. - проценти за користування коштами попередньої оплати та 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн 82 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА