Рішення № 137634817, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/3770/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 41/8 квартира 92) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6 кімната 22)простягнення 4 012 300 грн 68 коп.Представники сторін:від позивача Файдюк С.М.від відповідача не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" про стягнення 4 012 300 грн 68 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівля-продажу від 13.12.2024 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару та повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позивачем нараховано 2 888 551 грн 80 коп. інфляційних втрат та 1 123 748 грн 88 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/3770/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2026.

15.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.06.2026.

26.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2026 не з`явилися.

В судове засідання 04.06.2026 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 04.06.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максігран" (продавець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 313, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. (зареєстровано в реєстрі за №7627), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується поставити у власність покупця вживані напівпричіпи-самоскиди тривісні об`ємом 26 м3 OZGUL GA10 в кількості 31 одиниця (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених у цьому договорі.

Ціна 1 (однієї) одиниці вживаного напівпричіпа-самоскида тривісного об`ємом 26 м3 OZGUL GA10 становить 960 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 %. Загальна сума цього договору становить 29 760 000,00 (двадцять дев`ять мільйонів сімсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 4 960 000,00 (чотири мільйони дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору покупець зобов`язується в термін до 19.12.2024 оплатити повну вартість товару на рахунок продавця.

У відповідності до пункту 2.3. договору продавець зобов`язується в термін до 20.12.2024 доставити товар за місцезнаходженням покупця.

Згідно пункту 3.13. договору в разі не здійснення продавцем поставки товару до 22.12.2024 покупець має право відмовитися від договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів та відшкодування збитків. В разі відмови продавця повернути отримані за цим договором грошові кошти покупець може звернути стягнення на майно продавця шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернутися до суду.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій, в період з 16.12.2024 по 19.12.2024, позивач перерахував на рахунок відповідача обумовлену пунктом 2.1. договору вартість товару 29 760 000 грн 00 коп.

23.12.2024, позивач звернувся до відповідача з листом № 192, повідомим відповідача про відмову від Договору на підставі пункту 3.13 Договору, у зв`язку з не здійсненням продавцем поставки товару, а також вимагав повернення суми внесеної попередньої оплати.

19.03.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. був вчинений виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №1254) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" заборгованості за договором купівлі-продажу від 13.12.2024 в розмірі 29 760 000 грн 00 коп., а також витрат на вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 297 600 грн 00 коп.

Згідно вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. 19.03.2025 було відкрито виконавче провадження №7572635. Після відкриття виконавчого провадження відповідачем в рахунок погашення боргу за договором було сплачено 292 321 грн 81 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівля-продажу від 13.12.2024 № 313 не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару та повернення коштів попередньої оплати у розмірі 29 467 678 грн 19 коп., у зв`язку з чим позивачем нараховано 2 888 551 грн 80 коп. інфляційних втрат та 1 123 748 грн 88 коп. 3 % річних, за загальний період прострочення з 23.12.2024 по 31.03.2026.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену договором та відповідно до здійсненої позивачем передплати, здійснена не була.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту не виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 888 551 грн 80 коп. інфляційних втрат та 1 123 748 грн 88 коп. 3 % річних, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують викладені у рішенні обставини.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (03022, місто Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6 кімната 22, ідентифікаційний код 38684795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 41/8 квартира 92, ідентифікаційний код 21697910) 2 888 551 (два мільйони вісімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 80 коп. інфляційних втрат та 1 123 748 (один мільйон сто двадцять три тисячі сімсот сорок вісім) грн 88 коп. 3 % річних та 48 147 (сорок вісім тисяч сто сорок сім) грн 61 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 22.06.2026

Суддя Н.Плотницька