Рішення № 137634475, 12.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1304/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Поляницької сільської ради Надвірнянського району

Івано-Франківської області

(вул. Карпатська, буд. 1А, с. Поляниця, Надвірнянського району,

Івано-Франківська область, 78593)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ"

(вул. Б. Хмельницького, буд. 69, м. Івано-Франківськ,

Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76006)

про стягнення 6 048 280, 48 гривень, з яких: 4 451 473, 00 гривень - безпідставно збережених коштів пайової участі, 1 198 004, 28 гривень - інфляційні втрати, 398 803, 20 гривень - 3 % річних,

за участю:

від позивача: Мірус Антоніни Петрівни,

від відповідача: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У листопаді 2025 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" про стягнення 6 048 280, 48 гривень, з яких: 4 451 473, 00 гривень - безпідставно збережених коштів пайової участі, 1 198 004, 28 гривень - інфляційні втрати, 398 803, 20 гривень - 3 % річних.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 10.11.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

6. 12.11.2025 за вх. № 18563/25 від представника Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

7. Ухвалою від 12.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 16.12.2025; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

8. 08.12.2025 за вх. № 10795/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

9. 19.12.2025 за вх. № 20099/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ", адвоката Хемича В. М. надійшов відзив на позовну заяву.

10. В судовому засіданні 16.12.2025 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 20.01.2026.

11. 12.01.2026 за вх. № 442/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшла відповідь на відзив.

12. Ухвалою від 20.01.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/1304/25 та призначив розгляд справи по суті на 17.02.2026.

13. 17.02.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.03.2026.

14. Ухвалою від 02.03.2026 суд, у зв`язку з перебуванням судді Михайлишина В. В. у відрядженні з 10.03.2026 по 12.03.2026 включно, переніс судове засідання з 12.03.2026 на 27.03.2026.

15. 27.03.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 17.04.2026.

16. 16.04.2026 за вх. № 7060/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшла заява про виправлення технічної описки в позовній заяві.

17. Судове засідання, яке було призначене на 17.04.2026 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Михайлишина В. В.

18. Ухвалою від 22.04.2026 суд призначив розгляд справи по суті на 14.05.2026.

19. Присутні в судовому засіданні 14.05.2026 представник позивача та представник відповідача заявили усні клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, задовольнив означені усні клопотання представників позивача та відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 04.06.2026.

20. 04.06.2026 за вх. № 10621/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21. 04.06.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 12.06.2026.

22. За наслідком судового засідання 12.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

23. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив будівництво об`єкта, розпочате до 01.01.2020 та введене в експлуатацію у 2022 році, без укладення договору про пайову участь та без сплати відповідних грошових коштів до місцевого бюджету. Несплата зазначених грошових коштів, за доводами позивача, свідчить про їх безпідставне збереження, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 4 451 473, 00 гривень, а також 1 198 004, 28 гривень інфляційних втрат та 398 803, 20 гривень 3 % річних.

24. Позиція відповідача. У поданому до суду відзиві на позов вказав на те, що з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перераховувати кошти до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Жодна норма не містить прямої вказівки на обов`язок укласти такі договори після 01.01.2020 у разі, якщо вони не були укладені раніше.

25. Так, відповідач зазначає, що згідно обставин, що вбачаються з матеріалів даної судової справи, роботи по об`єкту "Нове будівництво Відпочинково-туристичного комплексу з мережею житлової інфраструктури, уч. Вишні с. Поляниця м. Яремче" були завершені згідно акту готовності об`єкту до експлуатації 05.09.2022, а введення в експлуатацію відбулося 10.11.2022, тобто обидва ці юридичні факти настали в період, коли статтю 40 вже було виключено із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (з 01.01.2020). Таким чином, на момент, коли за законом мав би виникнути обов`язок укласти договір та сплатити пайову участь (тобто безпосередньо перед введенням об`єкта в експлуатацію), відповідна норма вже не діяла і не могла породжувати для відповідача жодних зобов`язань.

26. На переконання відповідача, з огляду на відсутність законодавчих підстав для визнання укладеним між Поляницькою сільською радою та відповідачем договору про пайову участь в розвитку інфраструктури села Поляниця та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Поляниця, відповідач не вбачає необхідності у задоволенні позовних вимог, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у цій справі є безпідставним і таким, що виходить за межі змісту кондикційних зобов`язань.

27. Окрім того, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач вказав, що неможливо вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у червні 2021 серпні 2022 років, адже на той час останній обґрунтовано вважав, що Закон не передбачає обов`язку сплачувати пайову участь.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28. Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 25.04.2018 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" дозвіл на виконання будівельних робіт № ІФ112181150870.

29. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 10.11.2022 видано сертифікат № ІУ122221105577, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: Нове будівництво. Відпочинково-туристичний комплекс з мережею житлової інфраструктури, уч. Вишні, с. Поляниця, м. Яремче проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

30. Згідно даного сертифікату замовником об`єкта будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ".

31. Сертифікат № ІУ122221105577, виданий на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 07.09.2022.

32. Відповідно до наявних в матеріалах справи роздруківок з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ):

- тип документу: дозвільний документ;

- реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ122221105577;

- статус реєстрації: зареєстровано (внесено реєстратором);

- статус документу: діючий;

- тип: видача сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- орган, що видав: Державна інспекція архітектури та містобудування України;

- назва об`єкта: Нове будівництво. Відпочинково-туристичний комплекс з мережею житлової інфраструктури, уч. Вишні, с. Поляниця, м. Яремче;

- клас наслідків: СС2;

- дата реєстрації в ЄДЕССБ: 109.11.2022;

- відомості про замовника: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ";

- відомості про об`єкт: нове будівництво;

- термін будівництва: дата початку 25.04.2018; дата завершення 16.06.2021;

- кошторисна вартість будівництва (за проектом): 111286.8405 тис.грн.;

- пайова участь: підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 року;

- місце розташування об`єкта будівництва: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, Поляницька територіальна громада, с. Поляниця (станом на 01.01.29021);

- проєктна документація: код PD01:1937-5495-2171-6236; статус документа - діючий; дата розпорядчого документа 10.04.2018;

- техніко-економічні показники: площа забудови: 1 150 кв. м; загальна площа будівлі: 4 833 кв. м; корисна площа: 1 836 кв. м. (апартаменти); кількість поверхів: 6.

33. Позивач стверджує, що ТОВ "СЕЗАВ ІНВЕСТ" під час дії статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не звертався із заявою про укладання Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, а також із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об`єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020, чим порушив обов`язок, встановлений п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

34. У зв`язку із несплатою ТОВ "СЕЗАВ ІНВЕСТ" коштів пайової участі, позивач просить стягнути із відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 4 451 473, 00 гривень, а також 1 198 004, 28 гривень - інфляційних втрат та 398 803, 20 гривень - 3 % річних.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

35. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

36. За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

37. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

38. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

39. Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

40. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

41. Положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

- у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

- органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

- у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

- кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

- інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

42. 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

43. За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

44. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

45. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

46. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

47. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

48. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

49. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.

50. Разом із тим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

51. Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

52. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

- з 01 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

53. Відтак, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо належного способу захисту у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", який полягає у стягненні коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України на користь органу місцевого самоврядування, а не зобов`язання замовника будівництва укласти договір про пайову участь з відповідним органом.

54. Законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

55. Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

56. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

57. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

58. Наведене у повній мірі узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19. Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 20.08.2024 по справі № 910/7707/19.

59. Як зазначалося вище, будівництво відповідачем об`єкту було розпочато 25.04.2018, що підтверджується інформацією з Акту готовності об`єкта до експлуатації від 05.09.2022, та станом на 01.01.2020 такий об`єкт не був введений в експлуатацію, а тому за відсутності укладеного договору про сплату пайової участі у Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" виник обов`язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до Поляницької сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

60. Так, в даному випадку застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

61. З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що всупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач до Поляницької сільської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся, з огляду на що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

62. Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

63. Разом із тим суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

64. За умовами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

65. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

66. Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

67. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

68. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

69. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

70. Отже, Господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що у відповідача як замовника будівництва (відповідач) існує обов`язок перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

71. Положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначають, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

72. Затвердженим рішенням Поляницької сільської ради Яремчанськоїх міської ради від 05.03.2013 № 130-22-2013 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села визначався такий розмір: - 7 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами для нежитлових будівель та споруд.

73. Отже, відсоток встановлений органом місцевого самоврядування є більшим, ніж встановлено Законом, а тому в даному випадку необхідно застосовувати розміри встановлені Законом.

74. Як було встановлено судом, об`єктом будівництва є: відпочинково-туристичний комплекс з мережею житлової інфраструктури, який відноситься до нежитлових будівель та споруд, кошторисна вартість будівництва склала 111 286 840, 50 гривень, а тому розмір пайової участі за вказаним об`єктом складає 4 451 473, 00 гривень (111 286 840, 50 гривень х 4%), які мали бути сплачені відповідачем до 10.11.2022.

75. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок.

76. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що визначений позивачем розрахунок суми пайової участі є правомірним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 4 451 473, 00 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

77. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

78. Як вже зазначалось вище, у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23).

79. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію правовідносини між сторонами щодо забудови земельної ділянки припиняються.

80. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки замовник будівництва у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов`язок та, відповідно, самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об`єкту в експлуатацію, а тому саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. Аналогічна позиція щодо розрахунків застосована в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

81. З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений законом строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

82. В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості пайової участі) згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

83. Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

84. Зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

85. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

86. Слід зазначити, що, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3 % річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

87. Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання, встановленні статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", щодо здійснення оплати пайового внеску до дати введення об`єкту в експлуатацію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3 % річних за період з 11.11.2022 (з моменту введення об`єкту в експлуатацію) по 05.11.2025.

88. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд встановив, що заявлена до стягнення сума 3 % річних в розмірі 398 803, 20 гривень - є арифметично вірною та такою що підлягає до задоволення.

89. Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

90. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 також наведені аналогічні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

91. Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

92. Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

93. Відтак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат вказаний позивачем в позові, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів прострочення, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою аніж заявлена позивачем до стягнення сума 1 198 004, 28 гривень, однак суд не має права виходити за межі позовних вимог.

94. З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце порушення виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 198 004, 28 гривень інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

95. Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

96. У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

97. Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

98. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок суду.

99. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати.

100. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

101. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

102. Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2025 року складає 3 028, 00 гривень.

103. За правилами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

104. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

105. За подання позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 90 724, 21 гривень (платіжна інструкція № 1405 від 05.11.2025).

106. Оскільки позовна заява надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за означені позовні вимоги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 72 579, 37 гривень із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору.

107. Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 18 144, 84 гривень.

108. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

109. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 72 579, 37 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" про стягнення 6 048 280, 48 гривень, з яких: 4 451 473, 00 гривень - безпідставно збережених коштів пайової участі, 1 198 004, 28 гривень - інфляційні втрати, 398 803, 20 гривень - 3 % річних задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" (вул. Б. Хмельницького, буд. 69, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76006; ідентифікаційний код:41708648) на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Карпатська, буд. 1А, с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківська область, 78593; ідентифікаційний код: 25596005) (одержувач платежу: ГУК в Івано-Франківській області, 37951998 код: 24170000,

розрахунковий рахунок: UA888999980314121921000009672, призначення платежу: на інфраструктуру села) 6 048 280, 48 гривень (шість мільйонів сорок вісім тисяч двісті вісімдесят гривень сорок вісім копійок), з яких: 4 451 473, 00 гривень - безпідставно збережених коштів пайової участі, 1 198 004, 28 гривень - інфляційні втрати, 398 803, 20 гривень - 3 % річних.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗАВ ІНВЕСТ" (вул. Б. Хмельницького, буд. 69, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76006; ідентифікаційний код:41708648) на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Карпатська, буд. 1А, с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківська область, 78593; ідентифікаційний код: 25596005) 72 579, 37 гривень (сімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень тридцять сім копійок) судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено - 22.06.2026.

Суддя В. В. Михайлишин