Ухвала суду № 137634470, 15.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/679/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" (вх. №11044/24 від 16.12.2024) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"

про банкрутство

за участю:

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об`єднання "Український національний продукт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

13.08.2024 суд постановив, зокрема відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"; оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

14.08.2024 о 16:24 на офіційному вебпорталі судової влади України опубліковано оголошення за номером публікації 73838 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

16.12.2024 ОСОБА_1 подав заяву вх.№11044/24 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" в сумі в сумі 3 014 358 грн 74 коп. ( виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі).

13.01.2025 суд постановив заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 вх. № 11044 про грошові вимоги до боржника у цій справі - залишити без руху; заявнику ОСОБА_1 у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки заяви про грошові вимоги до боржника, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

23.01.2025 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків вх.№1222/25, до якої долучив докази сплати судового збору в сумі 4 844 грн 80 коп.

27.01.2026 суд постановив заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" (вх. №11044/24 від 16.12.2024) прийняти до розгляду та зазначив, що розгляд заяви відбудеться в судовому засіданні, яке буде проведене після попереднього засідання суду. Дату, час та місце проведення суд повідомить додатково.

26.03.2026 представник кредитора ОСОБА_1 - Куликовець І.М. подав до суду повідомлення про анулювання з 26.03.2026 доступу до справи №909/679/24 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1330740 від 13.12.2024.

06.05.2026 суд постановив визначити розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" на загальну суму 3 638 100 187 грн 54 коп., які необхідно внести розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; визначити розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" на загальну суму 51 815 528 грн 44 коп.

Відповідно до ухвали повідомлення від 14.05.2026 суд повідомив сторін, що розгляд заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" (вх. №11044/24 від 16.12.2024) відбудеться 26.05.2026., в якому оголошував перерву до 09.06.2026 та 15.06.2026.

25.05.2026 розпорядник майна арбітражний керуючий Глеваський В.В. подав повідомлення про результати розгляду грошових вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 (вх.№9815/26), відповідно до якого визнав грошові вимоги в повному обсязі.

26.05.2026 боржник подав заперечення на заяву про грошові вимоги ОСОБА_1 ( вх.№9883/26), відповідно до яких зазначив, що вимога кредитора не є грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Із обставин справи і наявних доказів вбачається, що обов`язок з відновлення порушених прав заявника як працівника встановлений рішенням Франківського районного суду міста Львова від 04.06.2021 року у справі №465/2156/20 та покладений на Кабінет Міністрів України як його роботодавця, а не на ДП "Калуська ТЕЦ-Нова". Тому, враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, невиконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне за собою відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Ця відповідальність має індивідуальний характер і пов`язана безпосередньо з особою боржника, яким у розглядуваному випадку є Кабінет Міністрів України.

Також вказав, що ТОВ "Костанза" не є правонаступником ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" в частині виконання зобов`язань ДП "Калуська ТЕЦ-Нова", які виникли згідно з рішенням Франківського районного суду міста Львова від 04.06.2021 року у справі №465/2156/20 на користь ОСОБА_1 . Відповідно до умов Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" від 03.12.2021 року №UA-PS- 2021-10-31-000002-1, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майнаУкраїни по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях ТОВ "Костанза" має зобов`язання з погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства у розмірі, що складається на момент переходу права власності на об`єкт приватизації протягом шести місяців.

Вказав, що заявник не надав належним чином доказів передачі від ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" до ТОВ "Костанза" кредиторської заборгованості перед ОСОБА_1 .

Просив суд відхилити заявлені грошові вимоги.

27.05.2026 розпорядник майна Глеваський В.В. подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу кредитора повідомлення про розгляд грошових вимог (вх.№10014/26).

03.06.2026 боржник подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу кредитора заперечень на заяву про грошові вимоги (вх.№10530/26).

15.06.2026 розпорядник майна Глеваський В.В. подав письмові пояснення щодо заявлених кредитором ОСОБА_1 грошових вимог (вх.№11281/26), відповідно до яких зазначив, що Івано-Франківський районний суд міста Львова у справі № 465/2156/20 встановив обов`язок роботодавця сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2021 по 04.06.2021 в розмірі 1 516 511 грн 75 коп. Заявник зазначив, що 16.06.2026 Івано-Франківський районний суд міста Львова прийняв рішення (без зазначення номера справи), яким Суд достягнув середній заробіток на користь ОСОБА_6 за період з 05.06.2026 по 16.06.2022 в сумі 1 222 541,78 грн. Відтак загальна сума середнього заробітку, за підрахунком заявника, становить 2 739 053,53 грн за період з 17.02.2021 по 16.06.2022.

Зазначив, що в поданій заяві з грошовими вимогами заявник просить суд визнати грошові вимоги в сумі 3 014 358,74 грн (646 днів Х 4 666,19 грн) за період з 17.06.2022 по 06.12.2024. З огляду на те, що у заяві не зазначений номер справи, де відбулось достягнення грошових коштів, арифметична сума вимог відрізняється від суми, яку просить визнати заявник, доцільно було б викликати в судове засідання заявника/представника заявника для надання пояснень щодо заявлених грошових вимог.

Заявник в судове засідання не з"явився, натомість представник заявника 15.06.2026 подав клопотання про відкладення розгляду грошових вимог (вх.№11289/26). Подане клопотання мотивоване неможливістю прибуття в судове засідання через зайнятість у слідчих та процесуальних діях, про дату проведення яких було попередньо узгоджено та які проводитимуть органи НАБУ у м.Львові.

Розпорядник майна в судовому засіданні заявив про доцільність відкладення розгляду грошових вимог та виклик заявника чи його представника в судове засідання для надання пояснень, що суми заявлених грошових вимог.

Представник боржника, ПрАТ "Укренерго" та Karpaty Chemical (Карпати Кемікал) заперечили проти відкладення розгляду грошових вимог.

Інші присутні в судовому засіданні кредитори у вирішенні цього питання поклались на розсуд суду.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд констатує, що виходячи із вимог ст. 74 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення заявника про розгляд його грошових вимог, неодноразове їх відкладення, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання заявника про відкладення розгляду грошових вимог.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника, заслухавши розпорядника майна та представників боржника, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Отже, законодавцем не обмежено перелік підстав, з яких виникають грошові зобов`язання боржника перед кредиторами. Такими підставами можуть бути укладені боржником договори (правочини), грошові зобов`язання зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, які виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти, позики тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До грошових зобов`язань боржника законодавець також відносить будь-які виражені у грошовій формі зобов`язання, які виникають в силу інших підстав, передбачених законодавством, за винятком неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій, визначених на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що виникли з такої участі (абзац 5 частини першої статті 1 КУзПБ).

Абзац 11ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зі змісту ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі №916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).

Як вбачається з поданої заяви 22.02.2017 відповідно до Наказу №30-к від ОСОБА_1 прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора ДП "Калуська ТЕЦ-Нова".

17.05.2018 відповідно до наказу №52-к/к Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_1 уклали контракт №4-е/18, відповідно до якого останній призначений на посаду директора ДП "Калуська ТЕЦ-Нова" з 17.05.2018 року до 16.05.2023 року.

14.02.2020 відповідно до Наказу №11-к/к Міністерства енергетики та захисту довкілля України, ОСОБА_1 звільнений із займаної посади директора ДП "Калуська ТЕЦ-Нова".

04.06.2021 Франківський районний суд м. Львова прийняв рішення у справі № 465/2156/20, відповідно до якого вирішив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №11-к/к від 14.02.2020 року "Про звільнення директора ДП "Калуська ТЕЦ нова". - поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова";

- стягнути з Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2021 року до 04.06.2021 року в розмірі 1 516511 (один мільйон п`ятсот шістнадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 75 копійок (сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору);

- стягнути з Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова" судовий збір в сумі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 80 копійок в дохід держави;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_7 на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць в розмірі 97 990 гривень (сума визначена без врахуванням податку з доходів фізичних осіб та військового збору) допустити до негайного виконання.

У вказаному рішенні суд встановив, що станом на день ухвалення рішення управління Державним підприємством "Калуська теплоелектроцентраль-нова" здійснює Кабінет міністрів України. Таким чином, позовна вимога про поновлення на роботі директора ДП Калуська теплоелектроцентраль-нова стосується Кабінету Міністрів України.

Прийняте рішення залишене без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 20.12.2021 та постанови Верховного Суду від 28.10.2022.

У зв`язку із невиконанням рішення Франківського районного суду м. Львова від 4 червня 2021 року у справі № 465/2156/20 про поновлення на роботі, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова", треті особи Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

16.06.2022 Франківський районний суд м. Львова постановив рішення у справі №465/7893/21, відповідно до якого вирішив стягнути з Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль-нова" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 4 червня 2021 року у справі № 465/2156/20 в частині за період з 05.06.2021 року до 16.06.2022 року, а саме 1 222 541 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі п`ятсот сорок одну) гривню 78 копійок. 7 листопада 2022 року це рішення залишене без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного суду та набрало законної сили.

Заявник ствердив, що після постановлення цього рішення і до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 не поновлений на роботі. Вказав, що за період з 17.06.2022 року до 06.12.2024 року пройшло 646 робочиих днів. Відтак вважає, що заборгованість із заробітної плати (середнього заробітку) ОСОБА_1 за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі станом на 13 грудня 2024 року становить 3 014 358 грн 74 коп. (646 дні х 4 666 грн 19 коп. - середньоденний розмір заробітної плати).

Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Оцінивши подані сторонами та зібрані судом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд зазначає, що відповідно до частини 7 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

Суд встановив, що кредитор звернувся до суду з заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до постанови КЦС Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №461/1303/19 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Таким чином, вимога кредитора ОСОБА_1 не стосується виплати заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Як вбачається із встановлених обставин у справі та долучених доказів, обов"язок з відновлення порушених прав ОСОБА_1 як працівника відповідно до рішення Франківського районного суду міста Львова від 04.06.2021 у справі №465/2156/20 покладений на Кабінет Міністрів України, як його роботодавця, а не на ДП "Калуська ТЕЦ-Нова", правонаступником якого є ТОВ "Костанза".

Відтак враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, невиконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне за собою відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Ця відповідальність має індивідуальний характер і пов`язана безпосередньо з особою боржника, яким у цьому випадку є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" та відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до боржника ТОВ "Костанза" в сумі 3 014 358 грн 74 коп. заборгованості із заробітної плати та 4 844 грн 80 коп. судового збору.

Керуючись статтями 2, 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 86, 234-236 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Костанза" (вх. №11044/24 від 16.12.2024).

Відхилити грошові вимоги ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", вул. Велика Васильківська, буд.114, офіс 1, м. Київ, 03150, (код 39822094) в сумі 3 014 358 (три мільйони чотирнадцять тисяч триста п"ятдесят вісім) грн 74 коп. заборгованості із заробітної плати та 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Дата підписання 23.06.2026

Суддя Т. В. Максимів