Ухвала суду № 137634333, 15.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/85/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2026 Справа № 908/1175/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Запорізької міської ради від 15.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Профдім (пр. Лісовий, буд. 31, кв. 170, м. Київ, 02166; код ЄДРПОУ 43310117)

про стягнення 2 003 841,01 грн.,

Від позивача: Мальченко А.Л. (в залі суду) - Виписка з ЄДРЮО № 04053915, посвідчення № 2169 від 06.01.2026;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Профдім про стягнення 2 003 841,01 грн.

Разом з вищевказаною позовною заявою до суду також надійшла заява Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.

15.05.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу та заяву про забезпечення позову розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1175/26 в порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 15.06.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою.

Вищевказаною ухвалою суду також прийнято до розгляду заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову, розгляд якої призначено у судовому засіданні 15.06.2026 о 10 год. 30 хв. з викликом сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та зобов`язано відповідача у строк до 15.06.2026 здійснити реєстрацію свого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, докази чого надати суду у вказаний строк.

05.06.2026 від Запорізької міської ради до суду надійшли письмові пояснення в обґрунтування доводів викладених у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.06.2026 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІКС.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення на адресу реєстрації відповідача відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

08.06.2026 до суду повернулась ухвала від 19.05.2026 № 908/1175/26, яка надіслана на адресу реєстрації відповідача з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Станом на 15.06.2026 запропонованого ухвалою суду від 19.05.2026 № 908/1175/26 відзиву на позовну заяву, заперечень на заяву про забезпечення позову або письмових пояснень по суті спору від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ГСЗО, станом на 15.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю Профдім не здійснено реєстрацію свого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та просить суд накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Профдім» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 31, кв.170, код ЄДРПОУ 43310117):

- господарча будівля з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13, що належить на праві власності ТОВ «Профдім» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 31, кв. 170, код ЄДРПОУ 43310117, реєстраційний номер ОНМ 1710134723101), яка набута на підставі: договору купівлі-продажу, № 66, від 28.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.М.;

- нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1 228,4 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13, що належить на праві власності ТОВ «Профдім» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 31, кв. 170, код ЄДРПОУ 43310117, реєстраційний номер ОНМ 1710053223101), яка набута на підставі: договору купівлі-продажу, № 66, від 28.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.М.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що 28.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдім» набуло у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська, 13, а саме: господарча будівля З гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 кв.м. (нерухоме майно 1) та нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1228,4кв.м. (нерухоме майно 2), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №470701431 від 31.03.2026 та договором купівлі продажу нерухомого майна, серія та номер 66, від 28.12.2019.

Нерухоме майно 1 знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська, 13, з кадастровим номером 2310100000:04:018:0125, площею 0,3122 га; нерухоме майно 2 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:018:0098, площею 0,1063 га, та належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді (Позивачу) на праві комунальної власності та зареєстровані 06.06.2005 відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 30.04.2026 № 18-8-0.37.1-1884/2-26.

Між Запорізькою міською радою та ТОВ «Профдім» за період 2021-2025 роки договори оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0098 та 2310100000:04:018:0125 не обліковувались, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 30.04.2026 № 18-8-0.37.1-1884/2-26.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.09.2025 №8664/08-01- 04-06-05 встановлено, що підприємство ТОВ «Профдім» (код ЄДРПОУ 43310117) перебуває на обліку основне місце обліку 2651.ГУ ДПС у м. Києві, Лівобережна ДПІ. У Головному управлінні ДПС у Запорізькій області не перебуває на обліку як платник окремих податків та зборів, не є платником з орендної плати з юридичних осіб, платником земельного податку з юридичних осіб, зокрема не нараховує та не сплачує орендну плату з юридичних осіб, земельний податок з юридичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0098 та 2310100000:04:018:0125 (м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13 (колишня назва Мінська).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 10.04.2026 № 10177/5/26-15-04-15-03, станом на 07.04.2026 ТОВ «Профдім» (код ЄДРПОУ 43310117) не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), не сплачувало плату за землю за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 до Головного управління ДПС у м. Києві (КОР відсутні). Станом на 07.04.2026 згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу заборгованості зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів по ТОВ «Профдім» (код ЄДРПОУ 43310117) за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 не обліковується.

Тобто, з моменту набуття права власності за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 Відповідач користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0098 та 2310100000:04:018:0125 без укладання договорів оренди землі та не сплачував плату за користування вказаними ділянками.

Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0125, площею 0,3122 га та 2310100000:04:018:0098, площею 0,1063 га без правовстановлюючих документів, за період з 01.02.2021 по 31.07.2025, що є порушенням вимог ст.206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) щодо платності використання землі.

Згідно зі свідоцтвом про оціночну вартість об`єктів нерухомості № 958 від 28.11.2018 року, оціночна вартість об`єктів оцінки: господарчої будівлі з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 га та нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 1 228,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13, що належать на праві власності ТОВ «Профдім», становить 1 689 473,10 грн.

Загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 становить 2 003 841,01 грн.

17.04.2026 Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради направив до Відповідача вимогу про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 2 003 841,01 грн. (лист від 16.04.2026 № 01/02-11/0779).

Станом на 15.06.2026 вищевказана вимога ТОВ «Профдім» не виконана.

Враховуючи, що ТОВ «Профдім» у вищезазначений період часу користувалось вказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 на загальну суму 2 003 841,01 грн.

У зв`язку з цим, Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі позивач вважає що пред`явлення позову до суду позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, без його забезпечення, дозволить Відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останніх, у той час як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, щодо яких, станом на день звернення із заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позивач зазначив, що вказаний захід забезпечення позову не матиме наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Отже, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України позивач зазначив, що застосування заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на об`єкти нерухомості належних на праві власності Відповідачеві, не завдасть шкоди останньому, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

В судовому засіданні 15.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.

Розглянувши заяву від 15.05.2026, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору за позовом Запорізької міської ради до ТОВ Профдім є матеріально-правова вимога про стягнення 2 003 841,01 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати. З 28.12.2019 відповідач є власником об`єктів нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0125 площею 0,3122 га, 2310100000:04:018:0098 площею 0,1063 га та 2310100000:04:018:0098 площею 0,1063 га, який набувши право власності на нерухомість, не оформив належним чином речові права на землю та ухилився від укладення договорів оренди. Відповідно до усталеної судової практики та положень глави 83 ЦК України, статей 1212-1214 ЦК України (кондикційні зобов`язання) у системному зв`язку з положеннями статей 120, 125, 206 Земельного кодексу України, до моменту належного оформлення речових прав фактичний користувач зобов`язаний компенсувати власнику землі вартість такого користування. Фактичне використання ділянки без достатньої правової підстави призвело до того, що відповідач безпідставно зберіг у себе кошти за рахунок територіальної громади міста Запоріжжя, яка мала виправдане очікування на отримання доходу. Сума заявлених до стягнення коштів розрахована позивачем на основі нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнтів індексації та затвердженої рішеннями міськради ставки орендної плати на рівні 3%. Загальний розмір недоотриманих позивачем доходів охоплює період фактичного безоплатного користування землею з 01.02.2021 по 31.07.2025.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує відповідні правові висновки Верховного Суду, зокрема про те, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

Тобто, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з мотивів неможливості чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Так, в постановах від 11.12.2023р. у справах №922/3528/23 та №904/1934/23, Верховний Суд зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказана правова позиція також викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 09.06.2023р. у справі №37з-23, від 07.10.2024р. у справі №908/1291/24, від 07.01.2025р. у справі №910/1/21, від 27.02.2025р. у справі №910/268/23, від 07.04.2025р. у справі №915/1386/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022р. у справі №905/446/22.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023р. у справі №922/3528/23 зазначив:

« 41. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі №918/812/21 (на яку посилається скаржник) відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору та вказав, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст.137 ГПК про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

43. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

44. У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанови Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, на які посилається скаржник).».

Також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022р. по справі №908/2382/21, у якій суд дійшов висновку що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також суд враховує, що Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану Запорізька міська рада фактично позбавлена можливості використовувати належні їй грошові кошти, які знаходяться у відповідача, на користь мешканців міста, а тому позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

При цьому позивач пропонує забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним.

Судом встановлено, що 28.12.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профдім» набуло у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська, 13, а саме: господарча будівля з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 кв.м. (Нерухоме майно 1) та нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1228,4 кв.м. (Нерухоме майно 2), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 470701431 від 31.03.2026 та договором купівлі продажу нерухомого майна, серія та номер 66, від 28.12.2019.

Нерухоме майно 1 знаходиться на земельних ділянках за адресою: м.Запоріжжя, вул. Мінська, 13, з кадастровими номерами 2310100000:04:018:0125 площею 0,3122 га та 2310100000:04:018:0098 площею 0,1063 га; Нерухоме майно 2 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:018:0098, площею 0,1063 га, та належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді (далі Позивач) на праві комунальної власності та зареєстровані 06.06.2005, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №18-8-0.37.1-1884/2-26 від 30.04.2026.

Відповідно до Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого Туріченко О.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, 28.11.2018 року за реєстровим №958, оціночна вартість об`єктів оцінки: господарчої будівлі з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 га та нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 1228,4кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), 13, що станом на 2026 рік належать на праві власності ТОВ «Профдім», становить 1 689 473,10 грн.

Разом з тим у подальшому Нерухоме майно 1 та Нерухоме майно 2 відчужені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксел Партнерс» (код ЄДРПОУ 36791561) на користь іншої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Колекшн» (код ЄДРПОУ 36791561), яке у подальшому відчужило зазначене майно на користь ТОВ «Профдім» на підставі договору купівлі - продажу № 66 від 28.12.2019 за погодженою сторонами ціною.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу № 66 від 28.12.2019, за домовленістю сторін сума продажу нежитлової будівлі літ. А становить 42 969,60 грн., господарчої будівлі з гаражами літ. Б-2 6 586,80 грн.

Пунктом 2.2. Договору купівлі-продажу № 66 від 28.12.2019, Продавець стверджує, що зазначена в цьому договорі ціна є вигідною для Продавця, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю його задовольняє.

Пунктом 2.3. Договору купівлі - продажу № 66 від 28.12.2019 за даними Висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно консультаційний центр» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №724/18 від 14.09.2018 року, виданий Фондом державного майна України), дата оцінки 28.12.2019, оціночна вартість нежитлової будівля літ. А становить 35 808, 00 грн., господарчої будівлі з гаражами літ. Б-2 становить 5 489,00 грн.

Водночас, наявна у матеріалах справи оцінка нерухомого майна складена у 2019 році, про що зазначено у Договорі купівлі продажу № 66 від 28.12.2019, станом на 15.06.2026 не відображає його дійсної ринкової вартості, з огляду на сплив значного проміжку часу та зміну вартості об`єктів нерухомості.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт в межах ціни позову (а саме в розмірі 2 003 841,01 грн.) на об`єкти нерухомого майна:

- нежитлову будівля літ. А, загальною площею 1 228,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710053223101, номер відомостей про речове право 34938523), розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), 13;

- господарчу будівлю з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710134723101, номер відомостей про речове право 34938573), розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера (Мінська), 13.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 470701431 від 31.03.2026, Нерухоме майно - 1 та Нерухоме майно 2 в іпотеці, під забороною, арештом та податковій заставі не перебуває.

Крім того, 02.06.2026 Позивачем сформовано довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості засобами електронного сервісу Фонду державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість спірного нерухомого майна:

- вартість нежитлової будівля літ. А, загальною площею 1 228,4 кв.м. станом на 02.06.2026 складає 17 861 951,96 грн.;

- вартість господарчої будівлі з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 кв.м. станом на 02.06.2026 складає 925 515,80 грн.

Наведене свідчить про істотну невідповідність ціни відчуження фактичній вартості нерухомого майна, що має ознаки штучного заниження вартості майна та підтверджує ризик недобросовісного відчуження спірних об`єктів.

З огляду на викладене суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23 та від 17.04.2025р. у справі №910/6863/24), що призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Суд погоджується з доводами Позивача, що відсутність запропонованих ним заходів забезпечення позову створить реальну можливість Відповідачу вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судового рішення. Отже, накладення арешту на нерухоме майно, що належить Відповідачу є необхідним та достатнім заходом, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною, в добровільному порядку відповідач вимоги позивача не визнав та, після направлення вимоги про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заборгованість не сплатив, податкові зобов`язання не декларує.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, буде справедливим та співмірним заявленим вимогам, сприятиме відновленню порушених прав позивача та недопущення їх порушень в подальшому, а також відповідатиме принципам процесуальної доцільності. В свою чергу, накладення арешту на грошові кошти Відповідача у розмірі позовних вимог суттєво може погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, мінімально впливатиме на повсякденну роботу Відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

При цьому, накладення арешту на нерухоме майно в межах суми позовних вимог лише частково обмежить права власника щодо вказаного майна, а саме: жодним чином не порушить права щодо володіння та користування нерухомим майном, а лише обмежить право розпоряджатись ним на користь третіх осіб або демонтувати промислове обладнання, будівлі та споруди, в тому числі шляхом їх знищення та переробки. Зазначене забезпечення позову в даній ситуації буде справедливим та співмірним заявленим позовним вимогам.

Отже, обраний вид забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить Відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право Відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020р. у справі №915/373/20 та від 03.12.2021р. у справі №910/4777/21, а також від 08.10.2020р. у справі №465/4985/18 і від 15.06.2021р. у справі №757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

З огляду на викладене, суд вважає заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Профдім», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, буд. 13 та належить йому на праві власності, в межах суми позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечень на заяву про забезпечення позову від відповідача до суду не надійшло. Крім цього, суд вважає, що використання позивачем свого процесуального права на подання заяви про забезпечення позову не може розглядатися як неправомірний тиск на відповідача. Не укладення договору оренди земельної ділянки, з вини тієї чи іншої сторони, само по собі не звільняє користувача земельної ділянки від обов`язку внесення плати за землю. Доказів звернення відповідача до суду з позовом про зобов`язання укласти такий договір ним суду не надано, як і доказів понесення репутаційних втрат у разі накладення арешту як засобу забезпечення позову. Оскільки в даному випадку вжиті судом заходи забезпечення позову є тимчасовими, не призводять до втрати відповідачем можливості вільно володіти та користуватися належним йому нерухомим майном, а накладення арешту є передбаченим ГПК України засобом та запорукою забезпечення майбутнього виконання можливого судового рішення, то його доводи про порушення цим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставним.

Також суд бере до уваги, що відповідно до п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на сьогоднішній день становить 1 664,00 грн. Враховуючи, що заяву про забезпечення позову подано до суду в електронній формі, до сплати підлягає судовий збір, із застосовуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 1 331,20 грн. (ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Запорізької міської ради від 15.05.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1175/26 задовольнити.

2. Накласти арешт в межах ціни позову 2 003 841 (два мільйона три тисячі вісімсот сорок одна) грн. 01 коп. на нерухоме майно:

- господарча будівля з гаражами літ. Б-2, загальною площею 188,3 кв.м., розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13, що належить на праві власності ТОВ «Профдім» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 31, кв. 170, код ЄДРПОУ 43310117, реєстраційний номер ОНМ 1710134723101), яка набута на підставі договору купівлі-продажу, № 66, від 28.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.М.;

- нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1 228,4 кв.м., розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, 13, що належить на праві власності ТОВ «Профдім» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 31, кв. 170, код ЄДРПОУ 43310117, реєстраційний номер ОНМ 1710053223101), яка набута на підставі договору купівлі-продажу, № 66, від 28.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.М.

3. Ухвалу суду направити до електронного кабінету підсистеми Електронний суд ЄСІТС позивача.

4. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст цієї ухвали складено та підписано 22.06.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.