Рішення № 137634168, 22.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/406/26

За позовом Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська енергетична компанія, м. Київ

про розірвання договору оренди комунального майна та стягнення 293 158,26 грн

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому просить суд розірвати Договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/124 від 13.11.2024, укладений між ТОВ «Слов`янська енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 43858158) та Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 33165909) та стягнути з відповідача суму 275 446, 93 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, 16 114, 65 грн пені та 1 596,68 грн три відсотки річних за користування коштами, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/124 від 13.11.2024.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради залишено без руху.

22.04.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду від 30.04.2026 р. була надіслана відповідачу через засоби підсистеми «Електронний Суд» 30.04.2026 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 30.04.2026 р.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

13.11.2024 між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як Орендодавцем та ТОВ «Слов`янська енергетична компанія» як Орендарем було укладено Договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/124 (надалі Договір), за яким Орендарю було передано у строкове платне користування та володіння об`єкт «нежитлове приміщення, Аптека №60 загальною площею 286, 7 кв.м. розташований за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, майдан Незалежності, буд. 27, прим. 60., що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та знаходиться на балансі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.

Оскільки відповідач систематично прострочує сплату орендної плати, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення суми 275 446, 93 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, 16 114, 65 грн пені та 1 596,68 грн три відсотки річних та розірвання договору оренди.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.11.2024 між Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради як Орендодавцем та ТОВ «Слов`янська енергетична компанія» як Орендарем було укладено Договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/124 (надалі Договір), за яким Орендарю було передано у строкове платне користування та володіння об`єкт «нежитлове приміщення, Аптека №60 загальною площею 286, 7 кв.м. розташований за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, майдан Незалежності, буд. 27, прим. 60., що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та знаходиться на балансі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.

Згідно з Актом-приймання передачі від 13.11.2024, Орендарю був переданий в користування Об`єкт оренди.

Орендна плата за цим Договором за перший місяць оренди з 01.12.2024 встановлюється на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20241023-85686 від 11.11.2024, який є додатком до цього Договору, що складає 35 000,00 (Тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень без ПДВ, окрім того нараховується та сплачується ПДВ.

Орендна плата за цим Договором за перший місяць оренди і 01.12.2024 встановлюється на підставі пропозиції переможця електронного аукціону/єдиного учасника електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20241023-85686 від 11.11.2024, та разом з ПДВ складає 42 000,00 (Сорок дві тисячі гривень 00 копійок) гривень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.1.1 орендна плата за другий місяць оренди а саме за січень 2025 року, визначається шляхом коригування орендної плати, визначеної у п.3.1 цього Договору, на індекс інфляції за другий місяць оренди, а саме за січень 2025 року, У випадку дефляції орендна плата залишається на рівні попереднього місяця. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється щомісячно в порядку, визначено чинним законодавством.

Орендар не позбавлений можливості самостійно здійснювати перерахування розміру орендної плати з врахуванням встановленого Державною службою статистики України індексу інфляції за відповідний місяць (п.п. 3.1.3. Договору).

За умовами п. 5.2. Договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати Орендодавцю встановлену Договором орендну плату на вказані в цьому Договорі реквізити, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.4. Договору з метою підтвердження використання Орендарем Об`єкта оренди відповідно до умов цього Договору Сторони щомісячно складають відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та Акт приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць, який є достатньою, але не виключною, підставою для здійснення розрахунків з Орендодавцем.

Сторони погодили, що Орендодавець надає Орендарю підписані та скріплені печаткою: рахунок на сплату орендних платежів у одному примірнику за відповідний місяць та Акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках за відповідний місяць (п. 3.4.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4.4. Орендар зобов`язується підписати надані Орендодавцем два примірника Акта прийому-передачі наданих послуг та повернути в обов`язковому порядку один примірник Орендодавцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту надання їх оригіналів Орендарю.

Також Сторони дійшли згоди, що у випадку ненадання у вищезазначений строк Орендодавцю підписаного Акта прийому-передачі наданих послуг або мотивованої відмови, послуги будуть вважатися прийнятими, наданимими належним чином і такими, що підлягають оплаті Орендарем у повному обсязі в порядку, встановленому п. 5.2. цього Договору (п. 3.4.5. Договору).

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу актів прийому передачі та рахунків на оплату.

Внаслідок невиконання зобов`язань зі сплати орендних платежів Орендарю було надіслано претензію № 01.3-07/790 від 29.07.2025 щодо невиконання умов Договору з вимогою невідкладно сплатити заборгованість у повному обсязі.

В порядку наказного провадження, Орендодавцем було поданого до Господарського суду Закарпатської області дві заяви про видачу судового наказу про стягення заборгованості з орендної плати за різні періоди. Судовим наказом Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2025 у справі №907/1184/25 було стягнуто з Орендаря 132 482,20 грн (сто тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 20 копійок) заборгованості зі сплати орендної плати за період з лютого по травень 2025 року.

Водночас, судовим наказом Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі №907/1223/25 було стягнуто з Орендаря 178 995,25 грн (сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`ять п`ять гривень 25 копійок) заборгованості зі сплати орендної плати за період з червня по вересень 2025 року.

За доводами позивача невиконання Орендарем обов`язків зі сплати орендної плати тривало, внаслідок чого сформувався новий період заборгованості з жовтня 2025 року по березень 2026 року у розмірі 275 446, 93 грн.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору несплачена, несвоєчасно перерахована або в неповному обсязі орендна плата підлягає індексації та стягується на спецрахунок Орендодавця з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п. 11.10 Договору цей договір достроково припиняється на вимогу Орендодавця у випадках:

1) якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більш 3 (трьох) місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше, ніж плата за 3 (три) місяці;

Оскільки відповідач систематично прострочує сплату орендної плати, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення суми 275 446, 93 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, 16 114, 65 грн пені та 1 596,68 грн три відсотки річних та розірвання договору оренди.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №05-07-01/124 від 13.11.2024 р., суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна, що належить до комунальної власності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено умови Договору щодо вчасної оплати орендних платежів, у зв`язку із чим у останнього виник борг на суму 275 446, 93 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

На день вирішення даного спору матеріали справи не містять доказів погашення боргу відповідачем у загальній сумі 275 446, 93 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу у сумі 275 446, 93 грн підлягає задоволенню.

Щодо пені, 3% річних.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору несплачена, несвоєчасно перерахована або в неповному обсязі орендна плата підлягає індексації та стягується на спецрахунок Орендодавця з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд перевіривши розрахунок пені, нарахований позивачем за період з 21.11.2025 по 15.04.2026 на суму заборгованості, зазначає що він є правильним, а тому зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати ним 1 596,68 грн 3% річних.

З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми 1 596,68 грн 3% річних встановив, що такі нараховані арифметично вірно.

У зв`язку з чим позовна вимога підлягає задоволенню у межах заявленої.

Щодо позовних вимог про розірвання договору.

Внаслідок укладення Договору про оренду комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) № 05-07-01/124 від 13.11.2024 за результатами електронного аукціону згідно Протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20241023-85686 від 11.11.2024 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16, зазначено, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/5614/23 зазначено, що як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Саме тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується:

Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності;

представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності.

Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його укладено;

укладення з орендарем договору концесії такого майна;

приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);

смерті фізичної особи - орендаря;

визнання орендаря банкрутом;

знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У відповідності до п. 11.10 Договору цей договір достроково припиняється на вимогу Орендодавця у випадках:

1) якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більш 3 (трьох) місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше, ніж плата за 3 (три) місяці;

Так, судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором оренди комунального майна за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року становить 275 446, 93 грн.

Отже, підтвердженим є факт не внесення відповідачем орендної плати за договором більше 3-х місяців поспіль, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди, та свідчить про систематичність порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань по договору.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем вищезазначеної заборгованості.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та відшкодування комунальних послуг у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України також визначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м. Ужгород до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська енергетична компанія, м. Київ про розірвання договору оренди комунального майна та стягнення 293 158,26 грн, підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (01024, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 3-Б, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 43858158) на користь КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ "УПРАВЛІННЯ СПІЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД" ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул.Гойди Юрія, будинок 8, код ЄДРПОУ 33165909) суму 293 158,26 грн (двісті дев`яносто три тисячі сто п`ятдесят вісім гривень 26 коп.) в т.ч. 275 446, 93 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 16 114, 65 грн пені та 1 596,68 грн три відсотки річних, а також суму 6 180,30 грн (шість тисяч сто вісімдесят гривень 30 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати Договір оренди комунального майна області (майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області) №05-07-01/124 від 13.11.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (01024, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 3-Б, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 43858158) та Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 33165909; 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.06.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі