Ухвала суду № 137634134, 19.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

"19" червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/654/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши матеріали справи,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Будінвестальянс", код ЄДРПОУ - 42481278, 89437, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Часлівці, вул. Ратівська, буд. 1А,

до боржника Приватного підприємства "Карпат-Буд", код ЄДРПОУ - 31833402, 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вул. Береста Олексія, буд. 57,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Будінвестальянс" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника на свою користь суми боргу згідно з договором субпідряду №18/12-1 від 18.12.2025 у розмірі 137 864.91 грн, в т.ч. 122 092.86 грн - сума основного боргу; 6104.64 грн - сума штрафу; 6221.72 грн - сума пені; 2823.52 грн - інфляційні збитки, 622.17грн - 3% річних та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 266.24грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000.00грн.

Розглянувши подану заяву, судом встановлені підстави для відмови у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Статтею 150 ГПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг (ч. 6 ст. 150 ГПК України).

У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку (ч. 7 ст. 150 ГПК України).

Судом встановлено, що заявником, додано до матеріалів у якості доказів безспірності вимог:

1. Ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1229964 від 15.06.2026 р..pdf.

2. Довідка форми № КБ-3 та акт форми № КБ-2в від 07 квітня 2026 р..pdf.

3. Договір субпідряду від 18.12.2025 року.pdf.

4. Платіжна інструкція про сплату судового збору № 640 від 15.06.2026 р..pdf.

5. Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361.pdf.

6. Квитанція про надсилання стороні ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КАРПАТ-БУД"

31833402.pdf.

Перевіряючи доводи заявника, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. договору роботи мають бути закінчені до 31.12.2026 року. Згідно розділу 8 Договору субпідряду №18/12-1 від 18.12.2025 (п.8.1. - 8.4.) субпiдрядник повiдомляє Пiдрядника про закiнчення робiт i направляє на його адресу рекомендованим листом або надає наручно iз супровiдним листом акти приймання виконаних робiт та довiдки про вapтicть виконаних будiвельних робiт у двох примiрниках.

До матеріалів заяви не додано відомостей про надсилання Підряднику повідомлення (супровідного листа) про закінчення робіт та актів приймання виконаних робіт, до актів приймання виконаних робіт не додано первинних документів, на підставі яких такі акти складено. В наданих матеріалах відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Суд виходить з того, що заявником не надано доказів безспірності заборгованості.

Оцінюючи заяву також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в зазначеній частині, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, стягнення з Приватного підприємства "Карпат-Буд" витрат на професійну правничу допомогу за укладеним між ТОВ "Будівельна фірма Будінвестальянс" та адвокатом Гуль Н.В. (якого не додано до матеріалів цієї заяви), суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, розділ ГПК України "Наказне провадження" не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Витрати на оплату послуг (гонорарів) не вважаються безспірними для їх відшкодування у позовному провадженні, їх необхідність і розмір підлягають доведенню.

Так, ст. 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та виходячи з приписів вищевказаних норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Також, частина 4 ст. 129 ГПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За приписами ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Керуючись ст. 150, 152, 234 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Будінвестальянс", код ЄДРПОУ - 42481278, про видачу судового наказу щодо стягнення суми боргу з боржника Приватного підприємства "Карпат-Буд", код ЄДРПОУ - 31833402, - відмовити повністю.

2. Повідомити заявника, що дана відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ГПК України, після усунення її недоліків.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскарженню до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 255 - 257 ГПК України.

Суддя П. Д. Пригуза