Ухвала суду № 137633874, 23.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

23.06.2026 Справа № 904/2522/26

За позовом: Приватного підприємства "ІВЕРОН", м. Кривий Ріг

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗБЕГ", м. Кривий Ріг

Про: стягнення 2 072 402,38грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Вязовська К.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача : не з`явився ;

Від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ПП «Іверон» (позивач) в травні 2026р. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Казбег» (відповідач) про стягнення 2 072 402,38 грн. (в т.ч.: 1 095 906,00 грн. - основний борг , 166 337,51 грн. пені , 673 786,13 грн. - інфляційних втрат та 136 372,74 грн. 3% річних ) заборгованості за договором поставки № 1/26 від 26.01.22р.

Ухвалою суду від 11.05.26р. було відкрито провадження у справі №904/2522/26, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 26.05.26р. о 10:40 год.

20.05.26р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 21.05.26р. було задоволено це клопотання представника позивача про його участь у судових засіданнях в режимі відеконференції.

26.05.26р. відбулося судове засідання по справі за участю представника позивача адвоката Слепченко С.А., який перебував поза межами суду в режимі відеоконференції . У зв`язку з неявкою представника відповідача ухвалою суду від 26.05.26р. розгляд справи було відкладено у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції на 11.06.26р. Ця ухвала була направлена до електронних кабінетів ПП «Іверон» та особисто адвоката Слєпченко С.А. та доставлена адресатам в той же день 26.05.26р. Копія цієї ухвали також була направлена засобами поштового зв`язку на адресу відповідача , але була повернута з відміткою про відсутність ТОВ «Казбег» за зазначеною адресою.

До судового засідання 11.06.26р. представники як позивача , так і відповідача не з`явилися , жодних заяв чи клопотань від них на адресу суду не надходило. Ухвалою суду від 11.06.26р. у зв`язку із неявкою представників сторін розгляд справи у підготовчому засіданні в режимі відео конференції було відкладено на 11год.20хв. 23.06.26р. Ця ухвала була направлена до електронних кабінетів ПП «Іверон» та особисто адвоката Слєпченко С.А. та доставлена адресатам в той же день 11.06.26р. Копія цієї ухвали також була направлена засобами поштового зв`язку на адресу відповідача , але була повернута з відміткою про відсутність ТОВ «Казбег» за зазначеною адресою.

Але до судового засідання 23.06.26р. , що проводилося в режимі відеоконференції за клопотанням позивача , представники сторін знову не з`явилися ( позивач вдруге поспіль ). При цьому жодних заяв чи клопотань від позивача чи його представника до суду не надходило. Суд відкрив судове засідання об 11год . 28хв. ( оскільки зачекав кілька хвилин приєднання представника позивача до мережі ) оголосив склад суду , повідомив про неявку представників сторін досудового засідання та оголосив про залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою представника позивача до судового засідання. Згідно з протоколом судове засідання було закрите об 11год.29 хв. 23.06.26р .

Згідно з частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина четверта статті 202 ГПК України).

Підстави залишення позову без розгляду визначені статтею 226 ГПК України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 сформулював висновок, що системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 сформувала висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

Позивач не з`явився у судове засідання, не повідомив про причини неявки і не заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника. При цьому позивач зареєстрований в підсистемі Електронний суд та має свій електронний кабінет, що вказує на можливість повідомити суд щодо наміру взяти участь у судовому засіданні особисто та неможливості з`явитись у визначені судом дати та час (через повітряну тривогу, зайнятість у інших справах, тощо) або ж заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду. Жодної з наведених процесуальних дій позивач не вчинив.

Ця правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.24 р. у справі № 922/3714/23 та застосовується господарським судом під час прийняття цієї ухвали .

Також , господарський суд враховує правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.06.26р. у справі № 910/7093/25 , згідно якої : «Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. 7.8. Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

7.9. Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема, ГПК України.

7.10. За змістом частини третьої статті 2 ГПК України основними принципами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

7.11. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частина сьома статті 4 ГПК України).

7.12. Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

7.13. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

7.14. За приписами пункту 2 частини першої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

7.15. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

7.16. Частина четверта статті 202 ГПК України визначає, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

7.17. Означена процесуальна норма перебуває у системно-логічному зв`язку з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України.

7.18. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

7.19. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів враховує, що суди мотивували свої висновки про наявність підстав для залишення позову Товариства без розгляду із посиланням на означені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.03.2023 у справі 910/17906/21.

7.20. У означеній постанові у справі № 910/17906/21 здійснюючи тлумачення норм частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, об`єднана палата Касаційного господарського суду сформулювала висновок про те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

7.21. У вирішенні доводів касаційної скарги колегія суддів враховує, що постанові від 17.03.2023 у справі 910/17906/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, зокрема, таке: «Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, норми статей 202, 226 ГПК України передбачають подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Крім того, положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомленим про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватися судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності".

7.22. При цьому Суд враховує та зауважує, що у означеній вище постанові об`єднана палата не вбачала підстав для відступлення від висновку (уточнення висновку), викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України та звернула увагу, зокрема, що: "… об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи"

7.23. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів, які наведені у оскаржуваних судових рішеннях колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків, які викладені у постанові від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23 у якій Верховний Суд підкреслив, що: "..судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

7.24. У означеній постанові від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23 Верховний Суд, застосовуючи правові висновки, які викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, звернув увагу та наголосив, що у застосуванні положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України при вирішенні питання про залишення позову без розгляду суди зобов`язані оцінювати не лише сам факт неявки позивача у судове засідання без подання заяви про розгляд справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи, але й ступінь процесуальної активності та добросовісності процесуальної поведінки сторони в цілому.

7.25. У пункті 5.27. постанови від 05.11.2025 у справі № 921/486/23 Верховний Суд підтримав висновки, які викладені у постанові від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23, а також зазначив, зокрема, що: «… вирішуючи питання про можливість застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залишення позову без розгляду, суд повинен виходити з комплексного, а не формального підходу до оцінки поведінки позивача.

Зазначені норми, безумовно, визначають процесуальні передумови для застосування такого заходу у разі встановлення в їх сукупності трьох ключових обставин: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Водночас їхнє буквальне тлумачення, і відповідно застосування, не розкриває повного змісту правового регулювання і не може застосовуватися ізольовано від загальних засад господарського процесу, які визначають спрямованість судового процесу на досягнення реального, а не формального правосуддя.

У цьому контексті залишення позову без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія, що не спрямована на покарання сторони за формальну неявку, а покликана забезпечити ефективність та дисципліну судового процесу, запобігаючи зловживанню процесуальними правами. Тому суд, ухвалюючи рішення про застосування вказаних норм, повинен не лише констатувати саме факт неявки позивача, а й оцінити його процесуальну активність у цілому, зокрема, чи добросовісно він реалізовував свої права, чи виконував обов`язки, і чи свідчить його поведінка про реальну зацікавленість у вирішенні спору або, навпаки, про свідому пасивність.

Інакше кажучи, господарський суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли в їх сукупності встановлено всі передбачені законом умови, а з матеріалів справи не вбачається ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлено недобросовісне користування ним процесуальними правами. Формальне ж дотримання лише трьох вищенаведених умов без оцінки загальної динаміки процесуальної поведінки сторони не може вважатися достатньою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду. У такий спосіб залишення позовної заяви без розгляду внаслідок лише одноразової неявки в судове засідання за умов активної процесуальної поведінки під час судового розгляду є необґрунтованим.

Отже, оцінка процесуальної активності та добросовісності поведінки сторони становить обов`язковий елемент судового аналізу при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Її відсутність зводить застосування відповідних норм до прояву процесуального формалізму, що нівелює завдання господарського судочинства забезпечити справедливий, ефективний і змістовний захист порушених прав».

7.26. У вирішенні доводів скаржника Суд також враховує, що об`єднаною палатою в постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 сформовано також правовий висновок про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені нормами частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи "імперативна" заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

7.27. Оцінюючи доводи скаржника з приводу необхідності застосування судами у оскаржуваних рішеннях висновків, викладених об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, колегія суддів враховує, що за встановленими судами обставинами вбачається, що фактична відсутність представника Товариства без поважних причин мала місце лише у першому підготовчому судовому засіданні призначеному на 13.01.2026.

7.28. Натомість із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається, що судом встановлено неналежний інтерес позивача до перебігу розгляду справи та послідовне неналежне виконання позивачем свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому її розгляду, які є передумовою застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, як правомірне реагування суду на таку процесуальну активність сторони, яка не сприяла розгляду справи по суті.

Враховуючи викладені фактичні обставини справи , приписи чинного законодавства України та правову позицію з цього приводу Верховного Суду , суд приходить до висновку, що представник позивача , будучи зацікавленою особою , яка подала позовну заяву , а в подальшому клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції ; будучі достеменно та своєчасно повідомленим судом ( обізнаним ) про час розгляду справи ; не подав до суду клопотання про відкладання розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутністю, порушив свій процесуальний обов`язок бути присутнім в судовому засіданні ( навіть в режимі відео конференції поза межам приміщення суду), двічі не з`явився до судових засідань ( в режимі відео конференції ) , що свідчить про недобросовісність поведінки сторони та є достатньою правовою підставою для залишення цього позову без розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників процесу та вимоги Конвенції.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"; рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010; рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 145, 202, 226, 234 ГПК України , господарський суд , -

УХВАЛИВ :

Залишити позов Приватного підприємства «Іверон»» без розгляду, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.