Рішення № 137633486, 22.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026м. ДніпроСправа № 904/4937/22 (904/1710/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (52350, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Кудашівка, вулиця Виконкомівська, 23, код ЄДРПОУ 32075323) в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича (18031, місто Черкаси, вулиця Хрещатик, 195, офіс 219, РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" (49038, місто Дніпро, вулиця Пастера, 10, код ЄДРПОУ 39746176)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43; код ЄДРПОУ 34863309)

про стягнення 215 000,00 грн

в межах справи №904/4937/22

за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (52350, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Кудашівка, вулиця Виконкомівська, 23, код ЄДРПОУ 32075323)

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ:

Через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" про стягнення заборгованості в розмірі 215 000,00 грн.

Позовна заява подана в межах справи №904/4937/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2026 справу №904/4937/22 (904/1710/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 прийнято позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" - Плесюка О.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" про стягнення заборгованості в розмірі 215000,00 грн до розгляду та відкрито провадження щодо її розгляду у межах справи №906/4937/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда". Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 06.04.2026, зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до статті 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 06.04.2026 була отримана відповідачем 09.04.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" (арк.с. 28).

Станом на 22.06.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Господарський суд зазначає, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2026 судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" виявлено, що 12.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" здійснило оплату на рахунок відповідача 215 000,00 грн з призначенням платежу: Поворотна фінансова допомога за договором ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019, без ПДВ. При цьому, відповідач не повернув позику (поворотну фінансову допомогу).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019 становить 215 000,00 грн.

В процесі ліквідаційної процедури позивачу не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, тобто, власне договору фінансової допомоги ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019.

Ліквідатор зазначає, що Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ у справі №904/4937/22 від 04.02.2025, яким зобов`язав колишнього керівника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" - Сафонова Олега Володимировича передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" - арбітражному керуючому Плесюку Олексію Степановичу усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

На виконання зазначеного наказу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято Постанову від 11.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77464275, однак документи та майно не були передані ліквідатору.

Позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості №02-14/1560 від 16.03.2026. У вказаній вимозі позивач вимагав у відповідача погасити заборгованість, однак вимога залишена відповідачем без задоволення та без відповіді.

Враховуючи викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" заборгованість в розмірі 215 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позиція третьої особи

Третя особа, у своїх поясненнях (вх. суду №24683/26 від 20.05.2025), зазначила, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не були спростовані відповідачем у встановлений законодавством строк.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" вказує, що безспірним є те, що відповідач є заінтересованою особою відносно позивача (боржника у справі про банкрутство), оскільки обидві компанії належали до так званої Групи Кисіля. Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" загалом було кредитором у 9-ти справах про банкрутство господарств Групи Кисіля і залишається мажоритарним кредитором у 7-ми справах до сьогодні.

Відповідач під час розгляду справ про банкрутство активно використовувався Групою Кисіля для формування незаконних кредиторських вимог до боржників, з метою отримання контролю над зборами кредиторів. По 9-ти підприємствах третя особа вимушена була подати 114 позовів про визнання недійсними (фраудаторними) сотень договорів.

В ряді справ відповідач був відповідачем та договори, укладені ним, визнавалися недійсними, зокрема і в межах даної справи про банкрутство, див. рішення у справах №№ 904/4937/22 (904/3553/23), 906/1195/22 (906/676/23), 904/4847/22 (904/3320/23), 904/4849/22 (904/2917/23), 904/4867/22 (904/3566/23).

Третя особа зазначає, що є всі підстави стверджувати, що перерахування грошових коштів позивачем відповідачу здійснювалися без жодних законних юридичних підстав.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування у даній справі є законність укладеного правочину, наявність порушеного права позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ №904/4397/22 від 04.02.2025, яким зобов`язано колишнього керівника Позивача ОСОБА_1 передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" арбітражному керуючому Плесюку Олексію Степановичу усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

На виконання зазначеного наказу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято Постанову від 11.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77464275, однак документи та майно передані ліквідатору не були.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" 12.07.2019 здійснило оплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" 215 000,00 грн з призначенням платежу: Поворотна фінансова допомога за договором ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019, без ПДВ. При цьому, відповідач не повернув позику (поворотну фінансову допомогу).

В процесі ліквідаційної процедури позивачу не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, тобто, власне договору фінансової допомоги ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019.

У зв`язку із вказаним, позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості №02-14/1560 від 16.03.2026 (арк.с. 11 на звороті - 13). У вказаній вимозі позивач вимагав у відповідача погасити заборгованість, однак вимога залишена відповідачем без задоволення та без відповіді.

Враховуючи викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" в особі ліквідатора Плесюка Олексія Степановича просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" заборгованість в розмірі 215 000,00 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 11, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Стаття 208 Цивільного кодексу України унормовує, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, законодавство відрізняє власне поняття "договір" як окремий документ, що підписаний сторонами та містить істотні умови договору, від "договору" в більш ширшому понятті (ст. 207, ст. 638 Цивільного кодексу України) - як набір письмових документів, що посвідчують досягнення між сторонами усіх істотних умов для певного виду договору.

Термін "поворотна фінансова допомога" визначена у пункті 14.1.257. Податкового кодексу України: Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Поняття "Поворотна фінансова допомога" як за своїм нормативно визначеним змістом, так і за тим змістом, який у нього вкладається суб`єктами господарських правовідносин у звичайному діловому обороті, відповідає поняттю "позика" статті 1046 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, крім обов`язкового письмового укладення договору позики, він відноситься до так званих "реальних договорів", оскільки є укладеним не з моменту письмового погодження сторонами істотних умов, а з моменту передання грошей (частина 2 статті 1046 Цивільного кодексу України).

При цьому, власне надання грошей може посвідчуватися платіжними документами, що і буде письмовим підтвердженням укладення договору позики.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній Договір поворотної фінансової допомоги.

Однак, системний аналіз статті 80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за договором про поворотну фінансову допомогу, повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме довести факт наявності договірних відносин між сторонами, та як наслідок обов`язку відповідача щодо повернення боргу, та на підставі яких суд може встановити наявність цих обставин (фактів).

Суд зазначає, що відповідно до наявних доказів, що містяться в матеріалах справи, більш вірогідно, що між сторонами дійсно сформувалися правовідносини, які вони самі добровільно ідентифікували як правовідносини поворотної фінансової допомоги і вказаному правочину сторони присвоїли реквізити (№ та дату): №ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019.

Вказані обставини підтверджуються похідними доказами, зокрема, банківською випискою у якій міститися інформація про призначення платежу.

Таким чином, з більшою вірогідністю між позивачем та відповідачем було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) №ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019, відповідно до якого позивачем надано загалом позики на суму 250 000,00 гривень, які відповідачем не повернуто. Тобто сторонами вчинено дії, що можуть свідчити про наявність укладеного договору позики (поворотної фінансової допомоги) № ФП-ПРХК-1 від 12.07.2019.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що як наслідок визнання боржника банкрутом, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Згідно абзацу 10 резолютивної частини постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 по справі №904/4937/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" вбачається, що строк виконання всіх грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (52350, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка, вул. Виконкомівська, буд. 23; ідентифікаційний номер юридичної особи 32075323) вважати таким, що настав 17.06.2024.

Отже не зважаючи на зміст договору, строк виконання зобов`язань відповідача перед позивачем настав 17.06.2024.

Враховуючи викладене, суд виснує про наявність підстав для звернення до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги.

Крім того, господарський суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття судового рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" (49038, місто Дніпро, вулиця Пастера, 10, код ЄДРПОУ 39746176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (52350, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Кудашівка, вулиця Виконкомівська, 23, код ЄДРПОУ 32075323) заборгованість в сумі 215 000,00 грн (двісті п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 22.06.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин