Рішення № 137633441, 12.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2026 року Справа № 903/260/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

відповідача 2: Берестечківської міської ради

про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Костюк Н.В.,

від позивача: н/з,

від відповідача-1: Гаврилюк М.О.,

від відповідача-2: Якимчук О.М.,

від третьої особи: Шевчук Є.В.,

В С Т А Н О В И В:

13.03.2026 через електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Берестечківської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ Про затвердження матеріалів інвентаризації, яким затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га;

- усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі.

Крім того, у заяві від 13.03.2026 Луцька окружна прокуратура просила:

- накласти арешт на земельну номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборонити Берестечківській міській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборонити Берестечківській міській раді вчиняти дії щодо використання та розпорядження лісовими насадженнями в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, вчинення щодо них будь-яких інших дій та укладення правочинів.

Ухвалою суду від 16.03.2026 призначено розгляд заяви Луцької окружної прокуратури від 13.03.2026 про забезпечення позову у судовому засіданні на 23.03.2026 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 15.04.2026 о 10:30 год, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України. Встановлено відповідачам: строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачу, третій особі. Встановлено прокуратурі, позивачу: строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачам, третій особі. Встановлено третій особі строк не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали суду подати пояснення по суті спору, з доказами надіслання іншим учасникам справи.

Відповідачі ухвалу суду отримали 17.03.2026, строк для подання відзиву до 01.04.2026.

Ухвалою суду від 23.03.2026 заяву Луцької окружної прокуратури про забезпечення позову від 13.03.2026 задоволено частково.

31.03.2026 надійшов відзив відповідача-1, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначає, що згідно відомостей Державного земельного кадастру та наявних картографічних матеріалів, зокрема Проектів роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім. Гагаріна (1993 р.) спірна земельна ділянка облікувалася, як сільськогосподарські землі, в тому числі пасовище із земель запасу не наданих у власність або користування на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області. Дана технічна документація була погоджена та затверджена відповідно до вимог чинного законодавства. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення стала комунальною власністю, а тому розпорядником спірної земельної ділянки площею 28,4307 га з кадастровим номером 0720883200:00:001:0282 є Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області.

На думку Головного управління, у цій справі розпорядження та накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах та їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту, а обраний стороною предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління є неефективним способом захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

31.03.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Також, 31.03.2026 відповідач-1 надіслав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У даній справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання своїх функцій Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» може самостійно звертатися до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

02.04.2026 від Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що Горохівська РДА, затвердивши проект землеустрою фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши її у користування ДП Горохівське ЛМГ для здійснення лісогосподарської діяльності. Відповідне розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 № 207 і є рішенням уповноваженого органу щодо віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. ДП Горохівське ЛМГ правомірно використовувало земельну ділянку площею 6,0 га з 2006 року для ведення лісового господарства. Інвентаризація спірної земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, її формування в ДЗК з таким цільовим призначенням та затвердження спірним Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області таких матеріалів інвентаризації у 2020 році, з огляду на віднесення з 2006 року частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, є неправомірними. Незаконне затвердження ГУ Держгеокадастру у Волинській області технічної документації із землеустрою зумовило незаконну зміну цільового призначення та вибуття із державної власності частини земель лісогосподарського призначення. При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 ЗК України не приймались.

Також, у запереченні на клопотання від 02.04.2026 Луцька окружна прокуратура просить відмовити у задоволенні клопотань відповідача Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування строків позовної давності у справі № 903/260/26.

06.04.2026 від відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому ГУ Держгеокадастру у Волинській області просить суд відмовити у задоволення позову та зазначає, що розроблений 2013 році Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Горохівське ЛМГ не є документацією, яка згідно чинного законодавства встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

07.04.2026 на адресу суду від Луцької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі, в яких прокурор просить відхилити заперечення відповідача з підстав їх необґрунтованості.

13.04.2026 відповідач 2 Берестечківська міська рада подала суду заяву про визнання позову.

Також, 13.04.2026 відповідач-2 подав клопотання, в якому просить суд звільнити Берестечківську сільську раду від сплати судового збору у даній справі або, як альтернатива, покласти обов`язок зі сплати судового збору на іншого співвідповідача.

14.04.2026 надійшла заява позивача про проведення засідання за відсутності його представника.

У судовому засіданні 15.04.2026 представник відповідача-1 клопотання про залишення позову без розгляду підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор просив відмовити у клопотанні про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи підтримав позицію прокурора, просив відмовити у клопотанні про залишення позову без розгляду

Представник відповідача -2 при вирішенні поданого клопотання поклався на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення учасників справи, з огляду на недоведеність існування підстав для залишення позову без розгляду згідно п.1 ч.1 ст.226 ГПК України та необґрунтованість поданого клопотання, суд протокольною ухвалою від 15.04.2026 постановив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

При вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду суд взяв до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.

Як було установлено, частина земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282, має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.

В результаті затвердження наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ матеріалів інвентаризації земель відбулася незаконна зміна цільового призначення частини вищезазначеної земельної ділянки та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Попередження незаконної зміни цільового призначення земель лісового фонду, які мають статус особливо цінних земель та вилучення їх з користування належних землекористувачів, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість.

Невжиття заходів до усунення наявних порушень могло привести до знищення лісової екосистеми, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

У даному випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення не наданих у власність або у користування, що в силу закону відносить їх до земель комунальної власності, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить, або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності, тому пред`явлення позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації частини земельної ділянки державної форми власності у Державному земельному кадастрі як землі запасу сільськогосподарського призначення ненадані у власність чи у користування.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Держава як власник земель вищезазначеної категорії земель делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Свідомо пасивна поведінка Волинської ОВА свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень будь-яких дій щодо захисту порушених державних інтересів.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки

уповноважений орган Волинська обласна військова адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звертається.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді шляхом подачі позову.

Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 15.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 13.05.2026 на 11:00 год.

11.05.2026 надійшла заява Берестечківської міської ради про звільнення від сплати судового збору у даній справі або, як альтернативу покласти обов`язок зі сплати судового збору на іншого співвідповідача, у зв`язку з їх визнанням позову.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 13.05.2026 розгляд справи по суті відклав на 03.06.2026 о 14:30 год.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки, заява Берестечківської міської ради про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем-2.

У судовому засіданні 03.06.2026 було заслухано пояснення учасників справи, судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача-2 не заперечив проти позовних вимог та визнав заявлений позов.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

На підставі вищевикладеного, судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 12.06.2026 на 11:30 год.

12.06.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, встановив:

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Частина земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282, має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.

У результаті затвердження наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ матеріалів інвентаризації земель відбулася незаконна зміна цільового призначення частини вищезазначеної земельної ділянки та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Невжиття заходів до усунення наявних порушень могло привести до знищення лісової екосистеми, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

Віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить, або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності.

Пред`явлення позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації частини земельної ділянки державної форми власності у Державному земельному кадастрі як землі запасу сільськогосподарського призначення ненадані у власність чи у користування.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України Волинська обласна військова адміністрація розпоряджається землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів для всіх потреб, які перебувають виключно у державній власності. Отже, держава як власник земель вищезазначеної категорії земель делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом прокуратури від 21.10.2025 № 53-6989вих-25 повідомлено Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.

У відповідь на лист прокуратури адміністрація зазначила, що їй не було відомо про зазначені факти та не приймалося рішення на вилучення спірної земельної ділянки з користування державного лісогосподарського підприємства. Позивач не заперечив щодо подання прокуратурою відповідного позову (лист від 30.10.2025).

Така свідомо пасивна поведінка Волинської ОВА свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень будь-яких дій щодо захисту порушених державних інтересів.

Ураховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна військова адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звертається.

Указане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави в особі Волинської ОВА шляхом пред`явлення цього позову.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцька окружна прокуратура повідомила позивача листом від 06.03.2026 про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.01.2020 № 3-825/15-20-СГ «Про проведення державної інвентаризації земель» ТОВ «Азимут плюс» у 2020 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 45,0444 га, що розташовані на території Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ «Про затвердження матеріалів інвентаризації» затверджено зазначену технічну документацію (а.с.46 том1).

На підставі технічної документації в Державному земельному кадастрі, серед інших, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, що зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу 16.00) (а.с.21 том 1).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема з 27.05.2021 згідно пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

У силу перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га перейшла у комунальну власність відповідача 2 - Берестечківської міської ради.

Згідно відомостей Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, відомості про реєстрацію речових прав на останню відсутні (а.с.20 том1).

Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га частково розміщена в межах земель лісогосподарського призначення, зокрема в межах 219 кварталу Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» (на даний час - 219 кварталу Берестечківського лісництва Володимир-Волинського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України»).

Як вбачається з інформації Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 27.10.2025 №12612/34.6.3-25 Українським лісовпорядним проектним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році було проведено базове лісовпорядкування ДП «Горохівське лісомисливське господарство», на підставі якого сказані землі були відображені в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ» та віднесені до Лобачівського лісництва (а.с.71 том1).

Філією «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» виконано нанесення контурів вищевказаної земельної ділянки на картографічні матеріали 2012 року Лобачівського лісництва та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 частково площею 23,5 га накладається на виділи 5,6,9,11 кварталу 219 Лобачівського (надалі Берестечківського) лісництва (деталізована таблиця та викопіювання додаються до листа філії від 27.10.2025 №12612/34.6.3-25, а.с.71-73 том 1).

Згідно акту обстеження лісових насаджень, проведеного 23.10.2025 Володимир-Волинським надлісництвом Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», на вказаній території зростають дерева віком від 15 до 23 років (експлуатаційні ліси) (акт обстеження додається до листа Філії від 27.10.2025 № 12612/34.6.3-25, а.с. 76-78 том 1).

При цьому Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» та ДП «Ліси України» є спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, які за наявності розроблених та затверджених матеріалів лісовпорядкування володіють достовірними відомостями щодо розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісового фонду.

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 24.01.2025 № 206 «Про організацію територій земель ДП «Ліси України» вказана площа земель наразі використовується філією «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Згідно з п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як повідомила Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» у листі від 27.10.2025 №12612/34.6.3-25, будь-які рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаної земельної ділянки з державного лісового фонду у розпорядженні Філії відсутні (а.с.71 том 1).

Зазначена територія включена до складу земель лісогосподарського призначення за ревізійний період з 2003 по 2013 роки та не була відображена у попередніх матеріалах лісовпорядкування 2003 року по ДП «Горохівське ЛМГ».

Поряд з цим, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 27.10.2025 №10-3-0.2210-4253/2-25 земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 сформована за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення та згідно Проектів роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім. Гагаріна (1993 року) віднесена до пасовищ (а.с.48 том 1).

На частину земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення (а.с.48-67 том 1).

У 2006 році на замовлення Горохівської районної державної адміністрації ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено Проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення Горішненської сільської ради Горохівського району Волинської області площею 6,0 га.

Підставою для виконання робіт було розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 04.05.2006 № 141 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення деградованих та малопродуктивних земельних ділянок у постійне користування з метою їх заліснення (консервації), яким ДП «Горохівське ЛМГ» надано дозвіл розробити відповідний проект землеустрою та представити у райдержадміністрацію для його розгляду, затвердження та надання земельних ділянок у постійне користування.

Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 № 207 «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель» затверджено відповідний проект землеустрою (а.с.68 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України (як в редакції, що діяла на час затвердження вищевказаного проекту землеустрою, так і на даний час) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Таким чином, землі площею 6,2 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 у 2006 році були виведені з господарського обігу, здійснено їх консервацію шляхом заліснення та відведено у постійне користування ДП «Горохівське ЛМГ».

У Проекті землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення також зазначено про те, що термін консервації «постійне».

Зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та надання останньої для здійснення лісогосподарської діяльності державному лісовому господарству відбулась у відповідності до наступних норм законодавства та з дотриманням відповідної процедури.

Статтею 172 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 № 207 «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель») передбачено, що консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Заліснення регламентується також положеннями лісового законодавства про лісорозведення.

Згідно із ст. 81 Лісового кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 № 207 «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель») лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень.

Землі, призначені для лісорозведення, відповідно до Земельного кодексу України відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Статтями 116, 123, 186 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 12.07.2006 № 207 «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення земельних ділянок деградованих та малопродуктивних земель») громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Отже, затвердивши вказаний проект землеустрою, Горохівська РДА, фактично змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передавши її у користування ДП «Горохівське ЛМГ» для здійснення лісогосподарської діяльності.

Таким чином, ДП «Горохівське ЛМГ» правомірно використовувало земельну ділянку площею 6,0 га з 2006 року для ведення лісового господарства.

Згідно листа Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 27.10.2025 №12612/34.6.3-25 прокуратурі були надані Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування щодо 219 кварталу Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» (копія таксаційного опису кварталу, копія фрагменту плану лісонасаджень розробленого в 2012 році).

З наданих документів вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 частково розташована в межах 219 кварталу Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» (на даний час 219 квартал Берестечківського лісництва Володимир-Волинського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України»).

Суд зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними та допустимими доказами, з урахуванням інформації, яка у них відображена (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 18.10.2023 у справі № 280/1353/18).

Листом Львівської державної лісовпорядної експедиції ВО «Укрдержліспроект» від 20.02.2026 № 92/01-04 надано прокуратурі фрагмент цифрової картографії по ДП «Горохівське ЛМГ» квартал 219 Лобачівського лісництва у форматі DMF (CR-63) за матеріалами базового лісовпорядкування, які в подальшому використано сертифікованим інженером-землевпорядником Трушем А.М. для проведення співставлення із земельною ділянкою з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 (а.с.216, 217 том1).

Було встановлено, що вказана земельна ділянка частково площею 22,9359 га накладається на межі земельної ділянки Лобачівського (Берестечківського) лісництва квартал 219, що підтверджується листом ФОП Труш А.М. від 03.03.2026 із кресленнями накладання меж лісництва і земельної ділянки (а.с.219-221 том 1) .

Як визначено у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 907/214/23 інформація від сертифікованого інженера землевпорядника (інженера-геодезиста) про накладення земельних ділянок на землі лісового фонду є належним та допустимим доказом у судових справах у випадку відсутності судових земельно-технічних експертиз.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, отриманих органом прокуратури з програмного забезпечення Державного земельного кадастру, при використанні інтерактивного шару «Ліси» Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка частково позначається зеленим кольором, як землі лісогосподарського призначення.

Прокурор доводить, що таким чином дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, передання земельної ділянки із державної у комунальну власність.

Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави (ст..14 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).

Згідно частини 5, 6 статті 1 Лісового кодексу України, лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України).

За змістом пункту "е" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, за основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Поняття земель лісогосподарського призначення визначене у ст. 55 Земельного кодексу України. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, ліс як тип природного комплексу поєднує як лісову рослинність, так і чагарникову, трав`яну рослинність внаслідок неоднорідності природних комплексів. Аналогічне трактування поняття "землі лісогосподарського призначення", яке включає землі, які вкриті лісового рослинністю, а також не вкриті лісового рослинністю, в тому числі і болота.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24.12.2014 № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6- 224цс14, від 23.12.2015 № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказу про затвердження технічної документації із землеустрою) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

При цьому правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами, а саме у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №6-196цс15, від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 21.01.2015 у справі №6-224цс 14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14, від 04.09.2019 у справі №185/3252/14, від 16.08.2023 у справі №676/4200/21.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц зазначено, що відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками та вирішено питання щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Зокрема, пунктом 24 розділу Перехідних положень ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Таким чином, землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, що використовуються державними лісогосподарськими підприємствами на праві постійного користування; лісогосподарського призначення, залишаються у власності держави. Законодавчими актами визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб їх майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною першою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства, як єдиного майнового комплексу, входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений статтею 141 ЗК України, відповідно до положень якої, реорганізація державного підприємства не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 07.09.2022 №1003 також встановлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих лісогосподарських підприємств та права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування спеціалізованих лісогосподарських підприємств.

Як зазначено в акті обстеження лісових ділянок від 23.10.2025, відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 592 «Про припинення ДП «Горохівське ЛМГ» та затвердження складів Комісій з припинення» останнє припинилось шляхом приєднання до ДП «Володимир-Волинське ЛГ», яке відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 842 «Про припинення ДП «Володимир-Волинське ЛГ» та затвердження складу комісії з припинення» припинилось шляхом приєднання до ДСГП «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034), яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Володимир-Волинське ЛГ».

Згідно наказу ДП «Ліси України» від 03.02.2023 № 410 «Про організацію територій земель ДП «Ліси України» за філією «Володимир-Волинське ЛГ» було закріплено земельні ділянки площею 81821,5502 га, що передані до ДП «Ліси України» від ДП «Володимир-Волинське ЛГ».

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 24.01.2025 № 206 «Про організацію територій земель ДП «Ліси України» вказана площа земель наразі використовується філією «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Згідно із ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу про затвердження технічної документації з інвентаризації земель) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно із ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Як вбачається з інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 20.02.2026 № 4929/0/2-26 Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 не приймалося (а.с.224 том 1).

Згідно інформації Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 27.10.2025 №12612/34.6.3-25 будь-які рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаної земельної ділянки з державного лісового фонду у розпорядженні Філії відсутні.

Таким чином, спірну земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалась ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу) та була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області проінвентаризовано спірну земельну ділянку не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України.

Згідно із ст. 17, ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу) ГУ Держгеокадастру у Волинській області взагалі не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Незаконне затвердження ГУ Держгеокадастру у Волинській області технічної документації із землеустрою зумовило незаконну зміну цільового призначення та вибуття із державної власності частини земель лісогосподарського призначення. При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 Земельного кодексу України не приймались.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру від 21.12.2020 № 274-ІЗ «Про затвердження матеріалів інвентаризації» частково прийнятий в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Таким чином, у порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. (ст. 152 Земельного кодексу України).

У пунктах 83-87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц викладено такі висновки: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14- 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12- 187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14- 338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ «Про затвердження матеріалів інвентаризації», яким частина спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення є незаконним та підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України, а відтак відповідні позовні вимоги підставні, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Також, прокурором заявлено позовну вимогу щодо усунення перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Згідно з п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Відповідно до п. 7 Порядку під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України Про землеустрій.

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України (п.28 Порядку). Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п. 30 Порядку).

Згідно п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

У зв`язку з цим відділом у Радехівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 02.12.2020 зареєстровано спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ч.1 ст.24 Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

У даному випадку, під час інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка частково належить до земель лісогосподарського призначення, оскільки охоплена матеріалами лісовпорядкування та Проектом землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель, розташованих на землях запасу сільськогосподарського призначення.

Отже, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі частини земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відноситиме її в подальшому до земель комунальної форми, що надасть право Берестечківській міській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282.

Визнання незаконними і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди, а також скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права ДСГП «Ліси України» на користування землями державного лісового фонду (постанова Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22).

Як було зазначено, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на зазначену земельну ділянку, що підтверджується витягом з реєстру (а.с.20 том 1). Водночас, позовна вимога звернута до Берестечківської міської ради, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який не встановлені.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі фактично стосується майнових прав Берестечківської міської ради на спірну земельну ділянку, оскільки відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема сільськогосподарські. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З огляду на зазначене, позовні вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу 16.00) є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч.2 ст. 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що «у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2020 по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням).

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном.

У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння».

Згідно статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (стаття 393 ЦК України).

Порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (стаття 21 ЗК України).

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (див. висновок Верховного Суду України у постановах від 19 червня 2013 року у справі № 6- 57цс13,від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15).

Способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Фізичне зайняття нерухомого майна особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном; у таких випадках підлягає застосуванню ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Разом з тим, відповідно до п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, незважаючи на відсутність державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Берестечківська міська рада вправі вчинити дії до реєстрації у цьому реєстрі спірної земельної ділянки та розпорядитися нею як земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, у випадку, якщо землі лісогосподарського призначення охоплюють лише частину спірної земельної ділянки (так зване часткове накладення), то належним способом захисту за таких обставин є негаторний спосіб захисту.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 № 369/10847/19 суд вказав, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Аналогічні висновки зроблені, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18 (провадження № 61-12012св20), від 16.02.2022 у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21), Касаційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 906/1290/23.

Доводи та заперечення відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про те, що жодного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось, не відповідають обставинам справи з огляду на те, що частина спірної земельної ділянки ще у 2006 році віднесена до земель лісогосподарського призначення державної форми власності та спростовуються вищевказаними аргументами.

Відтак, інвентаризація спірної земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, її формування в ДЗК з таким цільовим призначенням та затвердження спірним Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області таких матеріалів інвентаризації у 2020 році, з огляду на віднесення з 2006 року частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, є неправомірними.

На момент інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 за матеріалами лісовпорядкування вона частково належала на праві постійного користування ДП «Горохівське ЛМГ» як земля лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, на спірний земельній ділянці наявний об`єкт лісового фонду, тому прокурором правильно визначено правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення.

Також, твердження відповідача-1 щодо обраного неналежного способу захисту прокурором є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У відповідності до ч. 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦКУкраїни).

У постанові від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

При цьому, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Головним управліннм Держгеокадастру у Волинській області не взято до уваги той факт, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка не зареєстрована, а тому віндикаційний спосіб захист не може бути застосований до вказаних правовідносин.

Водночас, оскільки землі лісогосподарського призначення охоплюють лише частину спірної земельної ділянки (так зване часткове накладення), то на переконання суду належним способом захисту за таких обставин є негаторний спосіб захисту.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 369/10847/19 зазначено, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Викладення у мотивувальній частині рішення суду висновків щодо незаконності рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, без постановлення відповідного рішення в його резолютивній частині, не достатньо для захисту права власника. Судове рішення за результатами розгляду земельного спору не лише зобов`язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб`єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням, тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яким порушено цивільні права або інтереси, є ефективним та виправданим способом захисту порушеного права як українського народу, так і інших суб`єктів права власності на землю в Україні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 висловила позицію щодо вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру як способу захисту в спірних правовідносинах. У пунктах 113-121 постанови зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності), відтак вимоги, заявлені прокурором у даному позову є ефективними.

Щодо клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про застосування строків позовної давності.

У клопотанні про застосування строків позовної давності відповідач -1 зазначив, що при зверненні з даним позовом в інтересах держави в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказує на бездіяльність Волинської обласної державної (військової) адміністрації, яка полягала у невжитті останнім заходів захисту порушених прав держави в судовому порядку. Проте, ні заступником керівника Луцької окружної прокуратури, ні Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією не доведено належними доказами, коли саме їм стало відомо чи коли в силу покладених на них повноважень вони могли дізнатися про порушення інтересів держави, а тому є необхідність у застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин.

Вказує, що позивач, з урахуванням своїх повноважень, починаючи із 2020 року мав змогу отримати повну та достовірну інформацію про незаконну на його думку інвентаризацію земельних ділянок державної власності та передачу їх у комунальну власність у межах встановленого законом строку позовної давності, чого Луцькою окружною прокуратурою зроблено не було.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.1 ст.261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3, 1 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.

Законом України N 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту, в редакції Закону України N 3450-IX від 08.11.2023:

"У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Суд зазначає, що карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 N 651), проте правовий режим воєнного стану продовжує діяти і на даний час.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Зазначеним Законом скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 по справі N 903/602/24 зауважено, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача-1 про застосування до вимог позивача строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до змісту п. п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України загальний строк позовної давності, визначений ЦК України, був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 12.03.2020 по до 30.06.2023), а також зупинений на час дії в Україні воєнного стану (введений з 24.02.2022) до 04.09.2025.

Ураховуючи, що спірні правовідносини виникли в період дії карантину на території України та в подальшому в умовах воєнного стану, то в даному випадку перебіг позовної давності розпочато саме з 04.09.2025. Таким чином прокурор звернувся з позовною заявою в межах позовної давності.

Водночас, предметом спору є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі.

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, такий позов є негаторним і може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 року у справі № 922/1832/19, від 22.11.2023 у справі № 918/244/22).

Враховуючи вказане, строк позовної давності для звернення до суду із заявленими позовними вимогами прокурором не пропущений, з огляду на що клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За подання позовної Волинською обласною прокуратурою було сплачено 5324,80 грн судового збору згідно платіжної інструкції №482 від 11.03.2026, за подання заяви про забезпечення позову сплачено 1331,20 грн згідно платіжної інструкції №480 від 11.03.2026, всього 6 656,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання Берестечківської сільської ради про звільнення від сплати судового збору у даній справі або покладення обов`язку зі сплати судового збору на іншого співвідповідача суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір та ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем-2 позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути Волинській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, належного до сплати відповідачу-2 та сплаченого при поданні позову та заяви про забезпечення позову, що становить 1664,00 грн (6656/2 =3328/50%).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача-1 на користь Волинської обласної прокуратури необхідно стягнути 3328,00 грн витрат по сплаті судового збору (6656/2), а з відповідача-2 (враховуючи визнання ним позову та повернення прокуратурі 50% сплаченого судового збору з Державного бюджету) 1664,00 грн (3328/50%) витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2020 № 274-ІЗ Про затвердження матеріалів інвентаризації, яким затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га.

3. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0720881400:00:001:0282 площею 28,4307 га в Державному земельному кадастрі.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915; р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3328,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Берестечківської міської ради (45765, Волинська обл., Луцький р-н, місто Берестечко, вул.Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915; р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1664,00 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Волинській обласній прокуратурі (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915) 1664,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №482 від 11.03.2026.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками

апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя С. В. Бідюк