Рішення № 137633326, 18.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2026 р. Cправа № 902/571/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Козловського Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницька область, 21009)

про стягнення 127188,93 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Козловського Костянтина Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" про стягнення 127188,93 грн заборгованості за договором поставки №7/25 від 25.08.2025.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву (б/н від 27.04.2026) (вх. №630/26 від 28.04.2026) залишено без руху.

04.05.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 04.05.2026) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі №902/571/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 направлено позивачу та відповідачу в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Згідно довідки про доставку електронних листів, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 11.05.2026 надіслано представнику Фізичної особи-підприємця Козловського К.А адвокату Шевчуку А.А. та Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" та доставлено до електронних кабінетів.

Отже, сторони завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Козловським Костянтином Анатолійовичем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" (Покупець) укладено договір поставки №7/25.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування (надалі іменується продукція), а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Під додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, узгоджені постачальником замовлення Покупця, рахунки, видаткові та податкові накладні, тощо (п. 1.2 Договору).

Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції кожної партії узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим Договором (п. 1.3 Договору).

Загальна сума договору дорівнює сумам усіх видаткових накладних на товар, поставлених за цим договором (п. 2.1 Договору).

За змістом п. 2.2 Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дня прийняття Продукції.

Оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, в національній валюті України - гривні (п. 2.3 Договору).

Розрахунки між Постачальником та Покупцем вважаються здійсненими з моменту зарахування відповідних коштів на розрахункові рахунки Сторін (п. 2.5 Договору).

Товар поставляється партіями, кількість, об`єм та строки поставки яких узгоджуються сторонами додатково (п. 3.1 Договору).

Отримання товару Покупцем здійснюється згідно видаткової накладної (п. 3.3 Договору).

Договір вважається укладеним набувачем чинності з моменту його підписання сторонами скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2026 (п. 6.1 Договору).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за 20.10.2025 по 17.03.2026 за договором № 7/25 станом на 20.10.2025 року борг Покупця за поставлену продукцію перед Постачальником становив 199821,30 грн.

На виконання умов договору Постачальником за період з 20.10.2025 по 27.10.2025 здійснено поставку Покупцю продукції на загальну суму 150 966,55 грн, що підтверджується видатковими накладними №2154 від 20.10.2025, №12371 від 20.10.2025, №12377 від 20.10.2025, №98781 від 21.10.2025, №12438 від 21.10.2025, №12430 від 21.10.2025, №3266 від 21.10.2025, №3291 від 22.10.2025, №99691 від 22.10.2025, №99599 від 22.10.2025, №99658 від 22.10.2025, №99669 від 22.10.2025, №12549 від 22.10.2025, №12553 від 22.10.2025, №99919 від 22.10.2025, №99696 від 22.10.2025, №99725 від 22.10.2025, №99684 від 22.10.2025, №99728 від 22.10.2025, №99760 від 22.10.2025, №3304 від 23.10.2025, №12621 від 23.10.2025, №101269 від 24.10.2025, №101326 від 24.10.2025, №101214 від 24.10.2025, №12678 від 24.10.2025, №12675 від 24.10.2025, №3315 від 24.10.2025, №1727 від 27.10.2025, №102589 від 27.10.2025, №3340 від 27.10.2025.

Відповідачем здійснено частково оплату за поставлену продукцію на загальну суму 223598,92 грн, в підтвердження чого, до матеріалів справи долучено платіжні доручення №1710 від 04.11.2025 на суму 123598,92 грн, №RМБН18723 від 13.11.2025 на суму 50000,00 грн, №RМБН021032 від 22.12.2025 на суму 50000,00 грн та виписку за картковим рахунком клієнта за період з 01.10.2025 по 10.02.2026.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 127188,93 грн (199821,30 грн + 150996,55 грн - 223598,92 грн).

В підтвердження заборгованості до матеріалів справи долучено обопільно підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 20.10.2025 по 17.03.2026.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем подано позов про стягнення 127188,93 грн заборгованості за договором поставки №7/25 від 25.08.2025.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 188,93 грн основного боргу з оплати поставленого товару підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги б/н від 21.04.2026, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 21.04.2026, детальний опис наданих адвокатом послуг від 27.04.2026 на суму 30000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1294983 від 27.04.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 644 від 25.05.2009.

Визначені послуги пов`язані з предметом судового розгляду, включають підготовку позову, визначення правовою позиції по справі, складення позовної заяви, участі представника у судових засіданнях.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України) (Постанова КГС ВС від 18 лютого 2025 року у cправі № 922/2830/23).

Суд зазначає, що відповідач не скористався правом стосовно подачі клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи обставини справи у сукупності, керуючись засадами справедливості, розумності, пропорційності, суд вважає розмір правничої допомоги позивача в сумі 30 000,00 грн підтверджений належними доказами.

В силу ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 129 ГПК України (з урахуванням пониженої ставки) підлягають віднесенню на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92,129, 238-240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницька область, 21009, код - 44250761) на користь Фізичної особи-підприємця Козловського Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 127188,93 грн - заборгованості, 2662,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору, 30000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 червня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи