Ухвала суду № 137632254, 22.06.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/662/26

Провадження № 2/529/612/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 червня 2026 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Диканської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Сідько С.І. звернулась до суду з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» та просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на самочинно збудовану прибудову до житлового будинку, сарай літ. З, сарай літ. Ж та дві земельні ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.185 ЦПК України суд, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях175 і 177 ЦПК України.

Перевіривши матеріали позову, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається з позовних вимог та змісту самого позову, представниця позивача вказує на те, що до складу спадкового майна входить самочинне будівництво, зокрема прибудова до житлового будинку та сараї літ. «З», літ. «Ж». Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу має відповідні відмітки про таке самочинно побудоване майно.

При цьому, не надано документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Самочинне будівництво не може входити до складу спадщини, а отже не підлягає легалізації через правову процедуру спадкування (подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 288/1718/19.)

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання такій особі земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Вирішення питання про визнання права власності можливе лише після узаконення самочинного будівництва у порядку, визначеному законом.

Всупереч цьому, представником позивача не подано доказів звернення до компетентних органів з питань узаконення самочинного будівництва, не подано доказів неможливості вирішення питання в адміністративному порядку так і не залучено відповідний орган до розгляду справи, враховуючи те, що рішення по справі може вплинути на його права та інтереси, з урахуванням того, що предметом позовним вимог є нерухоме майно, частина якого являться самочинним будівництвом.

Крім того у прохальній частині позовної заяви ставиться вимога про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, хоча згідно рішення Диканського районного суду Полтавської області від 26.11.2014 змінено ідеальні частки співвласників і за ОСОБА_2 визначено 47/100 частин будинковолодіння.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З наведених підстав вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Диканської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, залишити без руху та надати позивачу 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків.

У разі не усунення вказаних недоліків у визначений термін позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Є. Петренко