Ухвала суду № 137631175, 19.06.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3865/26

провадження №: 2/398/3765/26

УХВАЛА

Іменем України

"19" червня 2026 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши позовну заяву Фермерського господарства «Джерело-2», від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Гулий Андрій Васильович, до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вес-Агро» про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Гулий А.В., який представляє інтереси ФГ «Джерело-2», звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 та ФГ «Вес-Агро», в якому просить визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, укладену між ФГ «ДЖЕРЕЛО-2», в особі в.о. голови господарства Баранця Петра Сергійовича, та ОСОБА_1 09.12.2021 року, визнати недійсним договір оренди землі з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, укладений 10.02.2022 року між ОСОБА_1 та ФГ «ВЕС-АГРО», зобов`язати ФГ «ВЕС-АГРО» повернути земельну ділянку з кадастровим №3520380800:02:000:0401, загальною площею 5,5224 га., яка розташована на території Войнівської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області в оренду ФГ «ДЖЕРЕЛО-2».

Дослідивши позовну заяву та додані документи, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадженні у справі з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні, земельні, трудові, сімейні, житлові та інші права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Тобто, вирішуючи питання про цивільну юрисдикцію загальних судів, необхідно, передусім, з`ясувати, чи не підлягає справа розгляду за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частиною першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

При цьому, слід виходити з того, що голова фермерського господарства у разі вчинення правочину таким господарством виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган управління юридичної особи.

Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами тощо.

З матеріалів позову вбачається, що його підставою є ті обставини, що ОСОБА_1 , який є співзасновником ФГ «Джерело-2», у період з 02.11.2021 до 29.01.2025, виконуючи обов`язки голови господарства, діючи всупереч інтересам підприємства та зловживаючи наданими йому повноваженнями, у власних приватних інтересах ініціював та здійснив розірвання чинних договорів оренди земельних ділянок з орендодавцями. Надалі, використовуючи службове становище, він укладав нові договори оренди тих же земельних ділянок із підприємствами, засновником (учасником) та директором/головою якого є особисто або його дружина ОСОБА_2 , а саме: ФГ «ВЕС-АГРО». Таким чином, ОСОБА_1 допустив конфлікт інтересів, діючи на користь власного суб`єкта господарювання, що призвело до істотного зменшення «земельного банку» ФГ «ДЖЕРЕЛО-2» та порушення його прав та законних інтересів. Позивач вважає, що ОСОБА_1 , скориставшись тим, що в його управлінні перебувало 90 % корпоративних прав господарства, а також тим, що він особисто володів 5 % частки у складеному капіталі цього ж господарства, забезпечив прийняття рішення про призначення себе тимчасово виконуючим обов`язки голови господарства. При цьому відповідно до положень Статуту господарства у редакції, чинній на момент прийняття такого рішення, для його ухвалення була необхідна більшість голосів учасників. Фактично відповідач використав контроль над корпоративними правами, переданими йому виключно для цілей управління спадщиною, не в інтересах спадкоємців, а для встановлення особистого контролю над діяльністю господарства. А після набуття статусу тимчасово виконуючого обов`язки голови господарства відповідач вчинив низку дій, спрямованих на виведення значної площі орендованих земель сільськогосподарського призначення позивача на користь підконтрольного йому підприємств. Зменшення «земельного банку» безпосередньо вплинуло на фінансово-господарський стан господарства.

Так, з обґрунтування вказаного позову та змісту позовних вимог вбачається, що даний спір виник між юридичною особою ФГ «Джерело-2» та його учасником (співзасновником) ОСОБА_1 з приводу відчуження на користь останнього майна, що перебувало у користуванні ФГ «Джерело-2» в період, коли ОСОБА_3 виконував обов`язки голови фермерського господарства та одночасно входив до складу учасників (співзасновників) вказаного господарства, тобто спір стосується управління та діяльності юридичної особи, а спірні правочини щодо оренди земельної ділянки стосуються нерухомого майна, що перебувала і перебуває у користуванні суб`єктів господарювання.

ФГ «Джерело-2» просить суд визнати недійсними спірні договори щодо земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ФГ «Джерело-2» та вибула з такого внаслідок неправомірних дій виконуючого обов`язки голови ФГ Баранця С.П., посилаючись на ту обставину, що оспорювані правочини порушують права позивача, оскільки підписані від імені господарства особою, яка отримала такі повноваження неправомірно та діяла з мотивів власної вигоди та в умовах конфлікту інтересів.

Отже, враховуючи ті обставини, що оспорюваний правочин щодо розірвання договору оренди земельної ділянки був вчинений ОСОБА_3 як виконуючим обов`язки голови ФГ «Джерело-2» від імені господарства, а орендодавцем за вказаним договором був сам ОСОБА_3 , який в подальшому передав земельну ділянку в користування на умовах оренди ФГ «Вес-Агро», суддя доходить висновку, що цей спір господарського товариства з його учасником (співзасновником) є тісно пов`язаним із корпоративними відносинами, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Наведене узгоджується із правовою позицією, сформованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 296/9355/18.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, предмет, підстави позову, а також суб`єктний склад сторін суддя дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі мають вирішуватися за правилами господарського судочинства, а тому на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 186, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ

Відмовити у відкритті провадження за позовною Фермерського господарства «Джерело-2», від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Гулий Андрій Васильович, до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вес-Агро» про визнання недійсними правочинів.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.П. Шинкаренко