Рішення № 137630925, 20.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.05.2026

Справа № 331/8058/23

Провадження № 2/331/47/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Сеніка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_2 , до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою та зареєстровано 06.05.2005 року о 10:50:15 за № 1948310. Підставою для внесення запису про обтяження стали вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2000 року та постанова б/н ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя від 14 лютого 2001 року. Власниками зазначеної квартири є, зокрема, позивач, його померла дружина ОСОБА_5 , після смерті якої заведено спадкову справу у Четвертій запорізькій державній нотаріальній конторі, а також ОСОБА_6 , відносно якого ухвалено вирок Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя від 23 жовтня 2000 року у справі № 1-993. Наявність обтяження у вигляді арешту на спірну квартиру перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися майном, зареєструвати право власності на майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини позивача ОСОБА_5 , неможливість скасування арешту у позасудовому порядку в іншій спосіб, є необхідність захисту прав шляхом скасування такого арешту. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зняти арешт з нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою б/н ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя від 14 лютого 2001 року, та зареєстрований 06.05.2005 року о 10:50:15 за № 1948310, реєстратор Четверта запорізька державна нотаріальна контора.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 грудня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та витребувано у Четвертої запорізької державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи № 471/2004 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.29-30).

22 січня 2024 року на виконання ухвали судуЧетвертою запорізькою державною нотаріальною конторою було надіслано до суду копію спадкової справи № 471/2004 після померлої ОСОБА_5 (а.с.49-58).

05 лютого 2024 року представником відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій областіДрачем Б.В. було подано до суду через засоби поштового зв`язку відзив на позовну заяву, в якому представник сторони відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві представник відповідача посилається на те, що Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя 23 жовтня 2000 року у справі № 1-993 відносно ОСОБА_6 ухвалено вирок, яким його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців з конфіскацією всього майна. З метою забезпечення виконання вироку суду від 23 жовтня 2000 року у справі № 1-993 державним виконавцем накладено арешт на все особисте майно, яке належало останньому. Однак, арешт накладено не на частину власності ОСОБА_6 , а на весь об`єкт нерухомого майна, що порушує право інших власників. ГУ ДПС у Запорізькій області не здійснювало ніяких дій (чи бездіяльність), які б перешкоджали позивачу у реалізації його прав та призвели до порушення прав позивача, тому контролюючий орган не може бути відповідачем у справі. Зауважив, що ГУ ДПС у Запорізькій області не має змогу виконати рішення суду щодо зняття арешту на нерухоме майно, оскільки такий арешт був накладений саме виконавчою службою. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.61-62).

09 лютого 2024 року представником позивача ОСОБА_4 - адвокатом Аксьоновою С.В. подано до суду через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив представника відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій областіДрача Б.В., в якій вона надає додаткові пояснення та просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.77-82).

01 березня 2024 року представником третьої особи Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ружанською М.М. було подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому представник третьої особи просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві представник третьої особи посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про відділи державної виконавчої служби у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» № 932 /5 від 10.03.2023 року відповідно було утворено Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), реорганізувавши шляхом злиття Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби. Підставою позову є накладення державною виконавчою службою арешту па майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою б/н від 14.02.2001, видавник: ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя, про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_7 , об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 . Додаткові дані: архівний номер: 2265366ZAP14, архівна дата: 19.02.2001, дата виникнення: 19.02.2001, № реєстру: 72595-1232, внуrp. № 0301D03423F2362D5C26, комментарий: р.8. Вищезазначена постанова була зареєстрована 06.05.2005, 10:50:15 за № 1948310 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора. 27.09.2023 року до Відділу надійшла відповідь з Четвертої запорізької державної нотаріальної контори про те, що справа «розпорядження по накладенню і зняттю заборони відчуження нерухомого майна» (Опису №1 справ тривалого (понад 10 років) зберігання за 2000-2001 роки, індекс справи 2-41) згідно Акту приймання - передавання документів до державного нотаріального архіву від 11 вересня 2014 року, передані на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву.

08.11.2023 року до Відділу надійшла відповідь Запорізького обласного державного нотаріального архіву про те, що у справі № 6346 «Розпорядження про накладення і зняття заборони відчуження нерухомого майна» за період з 09.01.2001 року по 27.12.2001 року зберігається постанова від 14.02.2001 року, видана Жовтневим районним відділом державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, при примусовому виконанні постанови №1-993 від 02.11.2000 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна, що належить ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_2 в дохід держави.

Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274\5 від 25.12.2008 року строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

Із посиланням на Закон України «Про виконавче провадження», представник відповідача проситьу задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.93-95).

19 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1152604 від 08.12.2023 року (а.с.22), звернулась до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі № 331/8058/23, обґрунтовуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивач ОСОБА_4 . У зв`язку із вказаним, представник сторони позивача просить суд зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника позивача - спадкоємця. На підтвердження своїх слів представник долучила до клопотання про зупинення провадження у справі свідоцтво про смерть позивача ОСОБА_4 та довідку про причину смерті ОСОБА_4 (а.с.98-102).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21.03.2024 року зупинено провадження у справі № 331/8058/23 за позовом ОСОБА_4 , в особі представника Аксьонової С.В., до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 (а.с.116)

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23.10.2024 року поновлено провадження у цивільній справі № 331/8058/23 за позовом ОСОБА_4 , в особі представника Аксьонової Світлани Вікторівни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна. Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_4 , в особі представника Аксьонової Світлани Вікторівни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 . Замінено позивача ОСОБА_4 його правонаступником ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ). Призначено підготовче засідання у справі (а.с.128-129).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Юлії Миколаївни (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) копію спадкової справи № 24/2024, заведеної 18.03.2024 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.161-162).

14 січня 2026 року на виконання ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 06 жовтня 2025 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Горлової Юлії Миколаївни надійшла копія спадкової справи після померлого ОСОБА_4 (а.с.174-240).

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.245-247)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 і представник позивача - адвокат Аксьонова С.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1202496 від 06.10.2024 року, підтримали позовну заяву з підстав викладених у позові, та наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій областіСенік Д.О. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судовезасідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори у судовезасідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, 07.01.2026 року через засоби поштового зв`язку представником третьої особи було подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с.171).

На підставі положень статті 223 ЦПК України, суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого Виробничим об`єднанням «Гама» 18 лютого 1997 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності громадянам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та зареєстрована Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації, про що записано у реєстровій книзі № 280 р № 38735 від 03 березня 1997 року (а.с.7).

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 5231730 від 28.10.2024 року, квартира, загальною площею 33,39 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 18.02.1997 року, виданого Виробничим об`єднанням «Гама», належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (з.б.а.с.56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 у віці 73 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 30.03.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського Запорізької міської ради, актовий запис № 3219 від 30 березня 2000 року (а.с.10).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 471/2004, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , наданої Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 15.12.2023 року, до даної нотаріальної контори 23 вересня 2004 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 його дружини ОСОБА_5 , яка народилась у 1926 році, ОСОБА_4 . Дана заява зареєстрована за № 715 (з.б.а.с.87).

На підставі даної заяви було заведено спадкову справу № 471/2004 після померлої ОСОБА_5 (а.с.49-58).

23 вересня 2004 року до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори звернулася із заявою ОСОБА_3 У даній заяві зазначено, що заявнику ОСОБА_3 відомо, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 . Проте, спадщину в установлені законом строки вона не прийняла і претензій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я чоловіка померлої - ОСОБА_4 , вона не має (а.с.51).

Крім того,02 листопада 2004 рокуОСОБА_4 і ОСОБА_6 звернулись до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори з заявою, в якій вказали, що у зв`язку з тим, що у свідоцтві про право власності на житло не визначені ідеальні частки у спільній сумісній власності, а співвласник ОСОБА_5 померла, то просили визначити на її ім`я 1/3 (одну / третю) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для оформлення спадщини (а.с.57).

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2000 року у справі № 1-993 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 43 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 липня 1999 року строком 6 місяців позбавлення волі. Остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на два роки у ВТК загального режиму з конфіскацією всього його майна (а.с.13).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345441466 від 06.09.2023 року, у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження - Тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1948310; зареєстровано: 06.05.2005 10:50:15 за № 1948310 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, б/н, 14.02.2001, ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя; об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_7 , російською мовою ОСОБА_7 причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 2265366ZAP14, архівна дата: 19.02.2001, дата виникнення: 19.02.2001, № реєстра: 72595-1232, внуrp. № 0301D03423F2362D5C26, комментарий: р.8 (а.с.165).

Згідно відповіді Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 96491 від 20.11.2023 року, що була надана на звернення ОСОБА_8 , наказом Міністерства юстиції України «Про відділи державної виконавчої служби у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» № 932/ 5 від 10.03.2023 року утворено Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), шляхом злиття Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ) с правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби. Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно звернення (співвласник нерухомого майна на праві спільної сумісної власності 1/1 частки) щодо отримання інформації про підстави накладення арешту згідно постанови від 14.02.2001 pоку, видавник: ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя, про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_7 , об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояніе: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 . Додаткові дані: архівний номер: 2265366ХАР14, архівна дата: 19.02.2001, дата виникнення: 19.02.2001, № реєстра: 72595-1232, внутp. № 0301D03423F2362D5C26, комментарий: р.8. Вищезазначена постанова була зареєстрована 06.05.2005, 10:50:15 за № 1948310 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора. 27.09.2023 року до Відділу надійшла відповідь з Четвертої запорізької державної нотаріальної контори, що справа «розпорядження по накладенню і зняттю заборони відчуження нерухомого майна» (Опису № 1 справ тривалого (понад 10 років) зберігання за 2000-2001 роки, індекс справи 2-41) згідно Акту приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву від 11 вересня 2014 року, передані на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву. 08.11.2023 року до Відділу надійшла відповідь Запорізького обласного державного нотаріального архіву, що у справі № 634б «Розпорядження про накладення і зняття заборони відчуження нерухомого майна» за період з 09.01.2001 року по 27.12.2001 року зберігається постанова від 14.02.2001 року видана Жовтневим районним відділом державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, при примусовому виконанні постанови №1-993 від 02.11.2000 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна, що належить ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_2 в дохід держави. Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274\5 від 25.12.2008 року, строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. Було також роз`яснено, що згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 24.02.2024 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 628 від 24 лютого 2024 року (а.с.102).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 24/2024, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , наданої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. на виконання ухвали суду від 06.10.2025 року, до вказаного приватного нотаріуса 18 березня 2004 року звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 . Дана заява зареєстрована за № 69 (а.с.175).

На підставі даної заяви було заведено спадкову справу № 24/2024 після померлого ОСОБА_4 (а.с.174-241).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.06.1952 року, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є подружжям (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 13 грудня 1952 року Чирчикським міськЗАГСом Ташкентської області, батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , значаться ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , актовий запис № 1382 (а.с.110).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 20 грудня 1974 року Жовтневим відділом ЗАГС міста Запоріжжя, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб, зроблено запис за № 910. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.111).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 08 квітня 1976 року Ленінським відділом ЗАГС міста Запоріжжя, шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_12 розірваний, зроблено запис за № 213(а.с.112).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 від 10 березня 1979 року, ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , 1952 року народження, зареєстрували шлюб, зроблено запис за № 73. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_14 » (а.с.113).

Відповідно до статті 59 КК України, конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна засудженого у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним. Порядок і умови виконання цього покарання зазначені у гл. 5 Положення про порядок і умови виконання в Україні кримінальних покарань, не пов`язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, передбачені в Законі України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року та Інструкції «Про проведення виконавчих дій», яка була затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року.

Відповідно до статті 48 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, у тому числі його частка в спільній власності, а також вклади засудженого.

Державний виконавець вживає необхідних заходів до збереження майна, що підлягає конфіскації і піддане опису.

Передача фінансовим органам конфіскованого майна засудженого проводиться після задоволення всіх пред`явлених до нього вимог. Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає в межах активу. Передача конфіскованого майна фінансовим органам проводиться в порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається до суду, який його постановив. Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.

Конфіскація майна належить до загальних (універсальних) і безстрокових (одноактних) покарань, яке може бути застосоване по суті до будь-якої особи і вважається виконаним з моменту вилучення майна та його передачі відповідним фінансовим органам держави.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року , яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Вказане право на суд не обмежене лише правом звернення до суду та на справедливий, публічний і швидкий розгляд справи, оскільки охоплює виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до статті 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання

Аналогічні строки давності виконання покарання за вироком суду передбачені статтею 49 КК України, в редакції 1960 року.

Судом встановлено, що арешт накладено на весь об`єкт нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , а не на частку, яка могла належати засудженому ОСОБА_6 , що порушує права інших співвласників майна, які не були учасниками кримінального провадження та не притягувалися до кримінальної відповідальності.

Крім того, у записі про обтяження зазначено інше написання прізвища особи (« ОСОБА_15 » замість « ОСОБА_14 »), що унеможливлює належну ідентифікацію суб`єкта, стосовно якого застосовано обмеження права власності, та порушує принцип правової визначеності.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2000 року виконано в частині основного покарання. Дані про ухилення засудженого від відбування покарання або вчинення ним нових злочинів відсутні.

Таким чином, на сьогодні сплинув строк давності виконання вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя 23 жовтня 2000 року у справі № 1-993, щодо конфіскації майна ОСОБА_6 .

Як слідує із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 у випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної фіскальної служби України.

Отже, Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР № 70 вiд 12.04.1990 року.

04.12.1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про державну податкову службу в Українській РСР», відповідно до якого Державна податкова служба складалась з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Таким чином, на момент спірних правовідносин (2000 рік), функції та повноваження над здійсненням контролю за додержанням податкового законодавства у Запорізькій області здійснювалось Державною податковою службою.

У подальшому Указом Президента України № 419/2019 від 20.06.2019 року було затверджено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. А постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 21.05.2014 року була утворена Державна фіскальна служба України на базі Міністерства доходів і зборів України.

Згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18 грудня 2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України шляхом поділу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 682-р від 21 серпня 2019 року «Питання Державної податкової служби», згідно з наказом ГУ ДПС у Запорізькій області № 10 від 29 серпня 2019 року Головне управління ДПС у Запорізькій області розпочало виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

З цього дня державна податкова служба у Запорізькій області реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 299/2931/17 (провадження № 61-35013св18) вказано, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Крім того, зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21).

Отже, у ході судового розгляду справи, судом встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області є належним відповідачем у цій справі.

Положенням статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 як єдина спадкоємиця після смерті батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , фактично прийняла спадщину у вигляді спадкового майна, а саме частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлим на праві спільної сумісної власності.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 383/493/18 вирішувалося питання про скасування арешту на майно, накладеного в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна за позовом засудженої особи, зроблено правовий висновок про те, що конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

У справі № 383/493/18 Велика Палата дійшла висновку, що оскільки заявником є учасник виконавчого провадження цей спір повинен був бути розглянутий за правилами КАС України (Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за позовними вимогами особи про скасування арешту, накладеного на майно в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна, однак помилково вказали, що такі вимоги повинні розглядатися за правилами КПК України. Особа має право на звернення з такими вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 висловлено правовий висновок про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19 зазначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України (в редакції 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

У постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 563/1265/14-ц та від 16 березня 2021 року у справі № 476/112/19 (які за суб`єктним складом та фактичними обставинами схожі), зроблено правовий висновок про те, що Верховним Судом також враховано, що в результаті вчинення дій з примусової реалізації майна позивачів щодо нього виникли певні права у інших осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, відповідно виник спір про право цивільне щодо такого майна, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Враховуючи правові підстави цього позову, те, що предметом позову є скасування арешту з майна боржника (засудженої особи), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, приймаючи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який не може оформити своє право власності у порядку спадкування за законом, убачається наявність спору про захист права власності, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Умови і порядок виконання рішень судів, які підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

На виконання Закону України «Про виконавче провадження» Наказом Міністерства юстиції України було затверджено Інструкцію «Про проведення виконавчих дій» № 74/5 від 15.12.1999 року, якою визначались умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» (в редакції станом на 04.12.1990 року), Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані спеціалізовані Державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: проводять роботу, пов`язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Таким чином, дії Державної податкової інспекції та Державної виконавчої служби взаємопов`язані. Оскільки Державні податкові інспекції проводять роботу з виявлення та обліку конфіскованого майна, а державні виконавці проводять дії з реалізації конфіскованого майна.

Однак, під час розгляду цієї справи, як сторона Державної виконавчої служби так і сторона Державної податкової служби, не підтвердили належними та допустимими доказами правильність та повноту вчинених дій по конфіскації майна ОСОБА_6 у дохід держави за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2000 року (у справі № 1-993).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У частині 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зважаючи на те, що виконавче провадження завершене, питання про зняття арешту з вищевказаного майна не вирішено державним виконавцем самостійно, а продовження арешту майна перешкоджає позивачу ОСОБА_3 у реалізації її прав щодо такого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

До того ж, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майном вважається законне і обґрунтоване очікування (сподівання отримання ефективного користування правом власності) набуття майна або майнового права в майбутньому.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Виходячи з викладеного вище, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, не має змоги захистити своє порушене право (право власності позивача на спадкове майно), внаслідок чого позивач позбавлена змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Враховуючи, що на день ухвалення рішення сплинув строк давності щодо виконання додаткового покарання, виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання, порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень. З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_3 не заявляє вимог про стягнення з відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу», статтями 59, 80 КК України, ст.ст. 16, 316, 321, 328, 391, 1216-1220, 1222, 1231, 1262, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 , в особі представника Аксьонової Світлани Вікторівни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області, треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений постановою ДВС Жовтневого району міста Запоріжжя б/н від 14.02.2001 року, реєстраційний номер обтяження 1948310, яке зареєстровано Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою 06.05.2005 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Аксьонова Світлана Вікторівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 ;

відповідач: Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 166, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44118663;

третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Брюллова, будинок № 5, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44993352;

третя особа: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Шкільна, будинок № 50, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02884144.

Повний текст рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Суддя О.О. Яцун