Рішення № 137630645, 22.06.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/2/26

Провадження № 2/550/177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №4301601 від 12.06.2021 в якому прохає стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 25398,81 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 12.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір №4301601, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7700,00 грн., строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору.

24.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №24-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за договором №4301601 від 12.06.2021, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №4301601 від 12.06.2021 в розмірі 25398,81 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.01.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала заперечення на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі посилаючись на те, що

По-перше: Відповідно до п. 1.3 Договору №4301601 про надання споживчого кредиту від 12.06.2021 укладеного між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 - сума кредиту - 7700,00 грн.; відповідно до п. 1.04 Договору строк позики - 30 днів, стандартна процентна ставка/день -1,90%, дата надання кредиту 12.06.2021. Відповідно до умов п.1.7 Договору - орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.7.1за стандартною ставкою 24079,41% річних;

1.7.2 за зниженою ставкою 19248,45% річних;

1.8 Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

1.8.1. за стандартною ставкою 12089,00 грн.

1.8.2за зниженою ставкою 11869,55 грн.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма) на суму кредиту /кредитний ліміт - 7700,00 грн., стандартна процентна ставка, відсотків річних - 693,50% (1,90% в день)

Відповідно до вказаних позивачем вимог, по вищезазначеному кредитному договорі виникла заборгованість у розмірі 25 398,81 грн., яка складається з : 7700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17556,00 грн. -сума заборгованості за відсотками, 123,20 грн. - інфляційні збитки, 19,61 грн. - нараховані 3% річних.

З даним твердженнями категорично незгодна, оскільки згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з умовами договору №4301601 від 12.06.2021 року реальна річна номінальна та пільгова відсоткова ставка за користування кредитом становить 693,50 % річних, що на переконання Відповідача є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

По-друге: 24.01.2022 було укладено договір №24-01\2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитами договорами до позичальників, в тому числі за Договором №4301601.

10.01.2023 ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклади Договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №4301601 від 12.06.2021.

Відповідачка вказує, що її не було повідомлено належним чином про заміну кредитора у зобов`язанні, до позовної заяви не надані докази про інформування Відповідача про наявність нового кредитора, про який Відповідач дізнався, коли знайомився з матеріалами справи, в яких містився Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2023 року, витяг з додатку до договору-факторингу - реєстру боржників та акт прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідач вважає Договір про відступлення права вимоги, на підставі якого позивач звернувся з даним позовом до суду, нікчемним відповідно до ст. 215 ЦК України в силу того, що відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, яким у даному випадку є отримувач фінансової послуги.

По-третє, як було зазначено вище , Договір Позики №4301601 був укладений 12.01.2021 строком на 30 днів, тобто до 12.07.2021. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Положення частини п`ятої статті 261 ЦК України не суперечать загальному правилу визначення моменту початку перебігу позовної давності, закріпленому у статті, а лише конкретизує дату, погоджену сторонами укладенні договору, з якої кредитор міг та повинен був довідатись про порушення свого права. Отже, за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Виходячи з вищезазначеного строк звернення до суду про стягнення заборгованості сплинув 12.06.2024 в частині звернення стягнення заборгованості основної суми Позики - 77000,00 грн.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.15 березня 2022 року Верховна Рада У країни прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу У країни доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

По-четверте: Позивач вказує, що Позикодавець на виконання п.1 Договору Позики № 4301601 від 12.06.2021, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача, за посередництвом платіжної установи, так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, позивач « підтверджує» Довідкою №7/5673 від 05.09.2024, Довідкою № 8870/24-Е від 06.09.2024 яка за позицією Позивача є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Позивач не надав достатніх доказів про те, що саме на картковий рахунок відповідача здійснено переказ саме такої суми, і що з цієї суми з відповідача хочуть стягнути відсотки, які в рази перевищують саму Позики.

По-п`яте; Позивач зазначає попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат на момент подачі позову у розмірі 15422,40 грн., який складається з наступного: судового збору за подання позову у розмірі 2422,40 грн. та понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. Відповідач вважає, розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з розглядом справи.

13.02.2026 представник позивача Ткаченко М.М. надала відповідь на відзив в якій наголошує на тому, що відповідач проти укладення кредитного договору не заперечує.

Щодо нарахування відсотків за Договором №4301601 від 12.06.2021представник позивача зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредиторів і факторів) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. На даний час заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. 12.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4301601 про надання споживчого кредиту, за яким сума кредиту складає 7000,00 грн. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації Договору, у разі невиконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів. Відповідачем не вносились платежі на погашення заборгованості, тому строк кредитування було пролонговано. Підписанням даного Договору, відповідач погодився на зазначені умови, отже ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами, що викладені в даному договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. Позивач заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно із сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги, що становить 25398,81 грн.

Представник позивача, зауважує, що неустойка (штраф, пеня) ОСОБА_1 не нараховувалась а ні первісним кредитором, а ні правонаступниками за укладеним Договором №4301601. Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» було здійснено нарахування 3% річних за користування позикою розмірі 19,61 грн. та інфляційних збитків у розмірі 123,20 грн. за період з 24.01.2022 по 23.02.2022, що не суперечить пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо перерахування коштів за Договором №4301601 від 12.06.2021 представник позивача, зазначає, що відповідно до умов укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .Договору №4301601 від 12.06.2021, вбачається, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Щодо обов`язку повідомлення позичальника про відступлення прав вимоги за укладеними договорами. Відповідно до пп.3 п.5.1.укладеного Договору №4301601 від 12.06.2021 Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або Договором факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача. Тобто, умовами укладеного кредитного договору не передбачено обов`язок повідомлення позичальника про відступлення прав вимоги. Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року в справі №361/2105/16-ц, не повідомлення боржника про перехід прав вимоги не звільняє останнього від обов`язку виконувати зобов`язання за договором. Верховним Судом також було викладено висновок у постанові від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), згідно якого тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Щодо застосування строку позовної давності представник позивача зазначила, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року.

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк якого на даний час продовжено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України, щодо поновлення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України, на період дії воєнного стану. Даний Закон набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності, а тому станом на дату подачі позовної заяви 01.01.2026 строк позовної давності не сплив.

Щодо витрат на правову допомогу представник позивача зазначає, що 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема, але не виключно надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення. За вказаною заявкою 28.11.2025 між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» підписаний акт №16 про надання юридичної допомоги, витяг з якого долучено до матеріалів справи. Таким чином, позивачем обґрунтовано та доведено належним чином розмір та характер витрат на правову допомогу. Звертає увагу на те, що договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Лігал Ассістанс» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Щодо порядку обчислення гонорару, представник позивача наголошує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та Клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із врахуванням викладеного, заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справи, зворотного відповідачем не доведено.

На виконання ухвали Чутівського районного суду Полтавської області від 17.02.2026 про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-260303/98981-БТ від 05.03.2026, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 .Також зазначені дані ОСОБА_1 , в тому числі її контактний номер телефону. Надано Виписку за договором № б/н за період 12.06.2021 16.06.2021, з якої вбачається, що 12.06.2021 було зарахування коштів на картковий рахунок у розмірі 7700,00 грн. (а.с.126-127, 129-132).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала частково, заперечувала щодо нарахування відсотків, посилаючись на те, що в період воєнного стану відсотки не нараховуються. Просила зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки він є завищеним та не спів мірним з розглядом справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір №4301601 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А718210, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7700,00 грн., строком 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день (а.с.20-24).

24.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №24-01/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників в тому числі і ОСОБА_1 (а.с.7-11).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25256,00 грн., з яких: 7700,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17556,00 грн. заборгованості за відсотками (а.с.19).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача (а.с.25-30).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25398,81 грн., з яких: 7700,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 17556,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 142,81 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с.41).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року має борг по кредитному договору №4301601 перед ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 25398,81 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7700,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17556,00 грн., нараховані 3% річних за користування грошовими коштами 19,61 грн., інфляційні збитки за користування грошовими коштами 123,20 грн. (а.с.6 зворот).

На підтвердження виконання Товариством п. 2.1 Договору, позивач надає довідку ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 05.09.2024 №7/5673, відповідно до якої 12.06.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 7700,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів (а.с.61-62).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 16.12.2025 має борг по кредитному договору №4301601 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в розмірі 25398,81 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7700,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17556,00 грн., нараховані 3% річних за користування грошовими коштами 19,61 грн., інфляційні збитки за користування грошовими коштами 123,20 грн. (а.с.6).

Щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

24.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу №24-01/2022 (а.с.7-11).

Пунктом 2.1. Договору факторингу визначено, що Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належать Клієнту, і стає Новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Відповідно до п.2.5. Договору, Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.

Відповідно до п.6.1.4 Договору факторингу право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає Новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданного права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт приймання-передавання Реєстру Божників за Договором Факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «Вердикт Капітал» на виконання Договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 підписали Реєстр боржників від 24.01.2022, за яким від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» відступлено право грошової вимоги до боржника порядковим номером 850 ОСОБА_1 за договором №4301601 з розміром заборгованості: 25256,00 грн. з яких 7700,00 грн. за тілом кредиту, 17556,00 грн. - проценти (а.с.19).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за Договором факторингу право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Авентус Україна та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», яке в подальшому від ТОВ «Вердикт Капітал», перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023(а.с.25-30). .

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 повідомлена про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про споживчий кредит підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі №524/5556/19 від 12.01.2021.

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України(п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, відповідно до вимог частини 1статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аргументи відповідачки щодо неможливості стягнення з неї відсотків у період дії воєнного стану судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до приписів п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, внесені Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX (щодо заборони стягнення за ст.625 ЦК України) дана норма стосується виключно неустойки (штрафу,пені).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання, що призвело до настання правових наслідків, встановлених договором та законом.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат 123,20 грн. та 3% річних 19,61 грн., суд зазначає наступне.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 24.01.2022 до 23.02.2022.

Враховуючи викладене, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, з нього підлягає стягненню на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 123,20 грн. та 3% річних в розмірі 19,61 грн.

Щодо заявленого відповідачкою у запереченні га позовну заяву клопотання про застосування строку позовної давності суд зазаначає наступне.

12.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою укладено Договір №4301601. Відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7700,00 грн., строком 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день. Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що перебіг позовної давності за цим договором почався 12.07.2021. Оскільки жодних письмових повідомлень про припинення договору від сторін не надходило і такі відсутні, відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, то відповідно строк дії укладеного з відповідачем договору було пролонговано.

Відповідно до статті 256 ЦК України - позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За таких обставин, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Також 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, відповідно до законодавства продовжується на час дії такого правового режиму. При цьому продовження строків означає, що період, який спливає під час воєнного стану, не зараховується до загального строку позовної давності при його обчисленні Таким чином строк позовної давності не пропущено з врахуванням його пролонгації на строк дії карантину та воєнного стану.

Отже, беручи до уваги положення законодавства щодо продовження перебігу позовної давності на час дії правового режиму воєнного стану, суд вважає, що у даній справі позивачем строк позовної давності не пропущено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 25398,81 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 і №922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року (а.с.48-50), прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затвердженої рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року (а.с.52), заявку на надання юридичної допомоги №3456 від 03.11.2025 року (а.с.53 зворот), витяг з акта №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року (а.с.53).

Таким чином, враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект-Центр» судових витрат у розмірі 10000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» обсягом послуг, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 229, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором №4301601 від 12.06.2021 року в розмірі 25398 (двадцять п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 81 копійка.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.І.Михайлюк