Рішення № 137630635, 22.06.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1646/25

Провадження № 2/550/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №4640088 від 11.05.2024 року у розмірі 78661,50 грн., яка складається з 16000, 00 грн. заборгованість за кредитом, 54661,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, 8000,00 грн. заборгованість за штрафом, а також витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту - ТОВ «Лінеура Україна» ) та ОСОБА_1 було укладено договір №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12100,00 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних), а позичальник зобов`язався повернути використану суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами договору кредиту. 11.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору згідно якого сума кредиту була збільшена до 16000,00 грн. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

24.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу №24/12/24, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Таким чином, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 24.12.2024 року становить 78661,50 грн., яка складається з 16000,00 гривень заборгованість за кредитом; 54661,50 гривень заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4 кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 11.05.2024 року по 24.12.2024 року, 8000,00 гривень заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача вказану суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 29.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

23.03.2026 відповідач подав до суду заяву, в якій просив відмовити у стягненні з нього заборгованості за процентами та штрафом через те, що він є військовослужбовцем та відповідно до законодавства має пільги щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та пені.

22.05.2026 відповідач подав заяву, в якій просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки він є неспівмірним з розглядом справи.

Представник позивача, ОСОБА_2 надав додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на відповідача, при цьому посидаючись на відповідь Міністерства оборони України на запит Національного банку щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій було надано наступне роз`яснення щодо надання пільги військовослужбовцям (а також їх дружинам (чоловікам)), які перебувають на інших видах військової служби.

Відповідна пільга таким військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період.

Тому відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця);

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції - довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок);

- для військовослужбовців, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях - довідка згідно з додатком 4 до Порядку;

- для військовослужбовців, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України довідка згідно з додатком 6 до Порядку;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 11.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12100,00 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка становить 0,60% в день за кожен день користування кредитом, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . У випадку невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство «Лінеура Україна» має право нарахувати, а ОСОБА_1 зобов`язаний на вимогу Товариства «Лінеура Україна» сплатити штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язань на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання (а.с.15-24).

11.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024, згідно якого сума кредиту була збільшена до 16000,00 грн. (а.с.30-31).

ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 16000,00грн. шляхом перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (сервіс он-лайн платежів iPay.ua) 12100,00 грн. 11.05.2024 року та 3900,00 грн. 11.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (сервіс он-лайн платежів iPay.ua) від 27.12.2024 №1-2712 та від 27.12.2024 №20241227-861 (а.с.29, 36).

24.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 року, за умовами якого Клієнт відступив Фактору право вимоги за договорами, зокрема за договором №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року (а.с.53-57).

Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Таким чином ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року.

З розрахунку заборгованості за Договором №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року станом на 24.12.2024 року та Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умов Договору №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за цим договором станом на 24.12.2024 року становить 78661,50 грн. та складається з тіла кредиту - 16000,00 грн., процентів 54661,50 грн. та штрафу - 8000,00 грн. (а.с.37-41, 60 зворот).

Крім того, ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 29.12.2025 року у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію щодо належності банківської картки з номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 та чи було зарахування коштів 11.05.2024 року в сумі 16000,00 грн. на вказану банківську картку (а.с.76-77).

30.01.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-260119/137885-БТ від 22.01.2026 року, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , та на дану картку 11.05.2024 року було зараховано кошти в сумі 12100,00 грн. та 11.05.2024 року в сумі 3900,00 грн.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані статтями 1046, 1054 Цивільного кодексу України. Вище зазначений договір підписаний за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання, передбачені кредитним договором №4640088, та не повернув взятих коштів у розмірі 16000,00 грн., то позовні вимоги у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 16000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Відповідно до копії довідки Форми 5 від 14.01.2026 №9В/6/9, яка видана ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус військовослужбовця та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не могли застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів та комісії за користування кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості за сумою кредиту .у розмірі 16000,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Руденка К.В. серії ПТ №2412 від 23.10.2018 року; довіреність, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» від 18.09.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року та Витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 року; платіжну інструкцію про оплату за надання юридичних послуг (а.с.61-65).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 і №922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судових витрат у розмірі 8000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим адвокатом Руденко К.В. обсягом послуг, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, керуючись ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, в розмірі 492,72 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором №4640088 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.05.2024 року станом на 24.12.2024 року у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 492 (чотириста дев`яносто дві) гривні 72 копійки та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.І.Михайлюк