Рішення № 137630546, 10.06.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/281/26

Провадження № 2/670/301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

10 червня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

позивач не з`явився

відповідач не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим 23.08.2025 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_1 , актовий запис про смерть № 11 від 14 лютого 1995 року, вчинений виконавчим комітетом Женишковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Його батько на момент смерті був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 , разом з матір`ю позивача ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 228 від 12 серпня 2025 року.

Факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 матір`ю позивача ОСОБА_3 підтверджується довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 230 від 12 серпня 2025 року.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84601923 від 21.03.2026 та архівної довідки Хмельницького обласного державного нотаріального архіву № 580/01-15 від 31.03.2026 спадкова справа після смерті батька позивача не заведена.

Позивач наголошує, що ОСОБА_3 прийняла, проте належним чином не оформила спадщину. До спадкового майна ОСОБА_3 відноситься домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м., кам`яного сараю, цегляної літньої кухні, дерев`яної вбиральні та огорожі, що відповідає технічному паспорту Кам`янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації, виготовленого 20 вересня 1990 року.

Право власності ОСОБА_2 на вказане домоволодіння підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 20 вересня 1990 року, виданого цим же бюро на підставі рішення виконавчого комітету Віньковецької районної ради народних депутатів № 8 від 18 серпня 1988 року та зареєстроване у реєстровій книзі за номером 2-372.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.08.2009 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 1544 від 06 серпня 2009 року.

На момент смерті мати позивача була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 одна, що підтверджується довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 227 від 12 серпня 2025 року.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84601901 від 21.03.2026 спадкова справа після смерті матері позивача не заводилася.

Факт родинних відносин позивача з батьками підтверджує актовий запис про народження № 34 від 12 жовтня 1965 року, вчинений Женишковецьким сільвиконкомом Деражнянського району Хмельницької області, посвідчений свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , у відповідності до якого у відповідних графах батьками ОСОБА_1 вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Пораючись й наводячи лад в речах покійної матері у будинку, в якому вона проживала, позивач знайшов заповіт на своє ім`я складений матір`ю та посвідчений секретарем виконкому Женишковецької сільської ради народних депутатів. Згідно заповіту мати заповіла йому усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право.

Звернувшись із заповітом до нотаріуса за оформленням спадщини та отриманням свідоцтва про право на майно матері, йому було підтверджено, що заповіт є чинним, а спадщина матері ніким не була прийнята, спадкова справа після смерті матері не заводилась, однак Свідоцтво про право на спадщину йому не було видано у зв`язку із тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

З огляду на чинність заповіту, а також відсутність інших заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, йому рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відтак, з метою захисту своїх майнових прав на спадкове майно, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.05.2026 о 13 год 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 11.05.2026 та 16.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, 05.05.2026 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує, та просив проводити розгляд справи без участі представника Віньковецької селищної ради Хмельницької області.

Суд врахував позицію викладену у постановах КЦС ВС від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 де вказано, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

З огляду на наведене вище, суд ухвалою суду від 13.05.2026 відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову, а розгляд справи здійснив в судовому розгляді по суті, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис про народження № 34 від 12 жовтня 1965 року (а.с.17).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 повторно виданого 23.08.2025 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 11 від 14 лютого 1995 року (а.с.6).

На момент смерті батько позивача був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 , разом з матір`ю позивача ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 228 від 12 серпня 2025 року (а.с.7).

Згідно із довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 230 від 12 серпня 2025 року мати позивача ОСОБА_3 прийняла спадщини після смерті батька позивача ОСОБА_2 , шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, зберегла речі особистого вжитку спадкодавця, документи, але не оформила свої спадкові права, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84601923 від 21.03.2026 (а.с.9) та архівної довідки Хмельницького обласного державного нотаріального архіву № 580/01-15 від 31.03.2026 (а.с.9) спадкова справа після смерті батька позивача не заведена.

Як встановлено судом, до спадкового майна ОСОБА_2 відноситься домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м., кам`яного сараю, цегляної літньої кухні, дерев`яної вбиральні та огорожі, що підтверджується копією технічного паспорту Кам`янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації, виготовленого 20 вересня 1990 року (а.с.10-12).

Право власності ОСОБА_2 на вказане домоволодіння підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на ОСОБА_2 житловий будинок від 20 вересня 1990 року, виданого Кам`янець-Подільським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Віньковецької районної ради народних депутатів № 8 від 18 серпня 1988 року та зареєстроване у реєстровій книзі за номером 2-372 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.08.2009 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 1544 від 06 серпня 2009 року (а.с.14).

Згідно із довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 227 від 12 серпня 2025 року на момент смерті мати позивача ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 одна (а.с.15).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84601901 від 21.03.2026 спадкова справа після смерті матері позивача не заводилася (а.с.16).

Відповідно до копії заповіту, складеного 10.03.1995 ОСОБА_3 на випадок свої смерті зробила таке розпорядження: все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті заповіла своєму сину ОСОБА_1 (а.с.18), чинність якого підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84710029 від 31.03.2026 (а.с.19).

Згідно із довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 229 від 12 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 (а.с.20).

Листом приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки О.В. від 21.03.2026 № 70/02-14 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини (а.с.21).

Таким чином, предметом позову у цій справі є вимога про надання додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач, він є спадкоємцем за заповітом, однак пропустив шестимісячний строк з поважних причин.

За твердженням позивача, основною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 являється та обставина, що позивачу нічого не було відомо про існування заповіту на вказане майно на його ім`я.

Застосоване судом законодавство. Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Щодо поважності причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У статтях 1216, 1218 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша, друга статті 1221 ЦК України).

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. При цьому ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Суд, вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Крім того, виходячи з аналізу статті 1251 ЦК України, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилався на те, що основною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 являється та обставина, що позивачу нічого не було відомо про існування заповіту на вказане майно на його ім`я.

При цьому, суд під час розгляду справи та здійснення оцінки доказів враховує, що стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).

Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Разом з тим, суд зауважує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Суд враховує, що згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Судом у даній справі встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позивач ОСОБА_1 мав звернутися із заявою про прийняття спадщини до 06 лютого 2010 року (у встановлені законом шість місяців з 06 серпня 2009 року), а звернувся лише через шістнадцять років після закінчення шестимісячного строку, а саме 21 березня 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є також спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за законом як спадкоємець першої черги.

Відтак, суд також бере до уваги, що позивач є спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_3 за заповітом, а також і за законом як спадкоємець першої черги. Тож навіть у разі незнання про існування заповіту позивач як спадкоємець за законом першої черги повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк до 06 лютого 2010 року.

Однак, як встановлено судом, активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти лише після того як знайшов заповіт звернувшись приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки О.В. 21.03.2026, яким йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини

З огляду на обставини справи, факт усвідомлення чи необхідності усвідомлення (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем) позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Необізнаність позивача про наявність заповіту, складеного на його ім`я, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки позивач є сином спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги. Тож незалежно від наявності заповіту на його ім`я він у тому разі, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті матері, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки спадщина приймається повністю, а не частинами.

Згідно з підпунктами 3.33.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини про те, що позивач був обізнаний про смерть своєї матері (про відкриття спадщини) з дня, коли вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому мав можливість подати заяву про прийняття спадщини (особисто або за допомогою поштового зв`язку) до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, проте в період з 06 серпня 2009 року до 26 березня 2026 року не вчиняв будь-яких дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк чи відповідних дій щодо визначення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

На переконання суду, позивач не знаючи про заповіт, як спадкоємець першої черги мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки обставини на які посилається позивач не перешкоджали йому реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини за законом.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини тощо.

Отже, якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через юридичну необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, або відсутність інформації про заповіт спадкодавця будучи спадкоємцем за законом першої черги та за відсутності інших спадкоємців, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на переконання суду відсутні. (Схожа позиція висловлена також у постанові КЦС Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Будь-яких інших належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права.

Відтак, матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, які б були об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій

Суд бере до уваги, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має обов`язок на визнання спадщини відумерлою (за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; спливу одного року з часу відкриття спадщини)).

Суд також враховує, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_3 до моменту звернення позивача до нотаріуса, а в подальшому і до суду становить майже шістнадцять років, а також те, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Щодо поданої до позовної заяви довідки з Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 229 від 12 серпня 2025 року, суд вважає її неналежним доказом у справі, оскільки така довідка суперечить позиції позивача викладеній у позовній заяві та усім наданим позивачем доказам, які містяться у справі.

З огляду на наведене, встановивши, що позивач заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подав, суд, надавши належну правову оцінку зазначеним в позові підставам пропуску строку, дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_3 .

Враховуючи встановлені судом обставини, відсутність належних та достатніх доказів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які протягом багатьох років перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини, у встановлений законом строк, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішення питання щодо судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати в справі слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище, враховуючи ст. 1216, 1217, 1220, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 2, 3, 4, 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач Віньковецька селищна рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 04403315, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Віньківці, вул. Соборної України, буд. 15.

Повне рішення суду складено 19.06.2026.

Суддя О.Є. Голуб