Рішення № 137630143, 15.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4616/26

Провадження № 2/463/2002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання Станько Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року у розмірі 23 864,0 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що між TзOB «Споживчий центр» та відповідачем, 28.08.2025 року було укладено кредитний договір (оферти) №28.08.2025-100000928 шляхом підписання позичальником електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту, що є невід`ємною частиною даного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, інформаційного повідомлення позичальника. Відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у загальному розмірі 8 200,0 гривень шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника строком на 217 днів з кінцевою датою повернення 01.04.2026 року, зі сплатою відсотків та комісії. ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку із чим станом на дату подання позову у нього утворилась заборгованість у розмірі 23 864,0 гривень.

Відповідач не погодився та 21.05.2026 року через систему «Електронний Суд» подав відзив на позовну заяву. Позовні вимоги визнає частково, факт отримання кредитних коштів не заперечує, однак вважає заявлений позивачем розмір заборгованості завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості. Водночас зазначив, що погоджується із сумою фактично отриманого кредиту та мінімальними обгрунтованими відсотками за користування кредитними коштами, а нараховані штрафні санкції, пеня та інші додаткові платежі вважає надмірними та такими, що підлягають зменшенню.

У відповіді на відзив представник позивача навів аргументи, аналогічні мотивам позову. Зазначив, що обставини викладені відповідачем у відзиві є необґрунтованими та жодним чином не спростовують позовних вимог, факту укладення між сторонами спірного договору, наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Акцентував увагу на те, що розрахунки заборгованості ґрунтуються на умовах кредитного договору та узгоджуються з матеріалами справи.

Позовна заява поступила до суду 15.05.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.05.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. У позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. 21.05.2026 року скерувавши через систему «Електронний Суд» відзив на позовну заяву просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи за їх відсутності, ухваливши рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 15.06.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справ суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.08.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису укладено договір про надання споживчого кредиту №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року шляхом підписання заявки про прийняття пропозиції укладення кредитного договору, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у загальній сумі 8 200,0 гривень шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позичальника строком на 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту 01.04.2026 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт."

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.72% (денна процентна ставка) = (4703,08 / 3000)/ 217 * 100%.

Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 270,0 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 270,0 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Разом з тим, 11.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року, згідно якого відповідачу було надано 2-й транш кредиту у розмірі 1 200,0 гривень на строк 203 днів з дати його надання, зі сплатою комісії у розмірі 9 % від суми 2-го траншу, що становить 108,0 гривень та комісії за обслуговування кредитом у розмірі 378,0 гривень.

Водночас 13.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року, згідно якого відповідачу було надано 3-й транш кредиту у розмірі 1 000,0 гривень на строк 201 днів з дати його надання, зі сплатою комісії у розмірі 9 % від суми 3-го траншу, що становить 90,0 гривень та комісії за обслуговування кредитом у розмірі 468,0 гривень.

В подальшому, 17.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року, згідно якого відповідачу було надано 4-й транш кредиту у розмірі 2 000,0 гривень на строк 197 днів з дати його надання, зі сплатою комісії у розмірі 9 % від суми 4-го траншу, що становить 180,0 гривень та комісії за обслуговування кредитом у розмірі 648,0 гривень.

15.10.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року, згідно якого відповідачу було надано 5-й транш кредиту у розмірі 1 000,0 гривень на строк 169 днів з дати його надання, зі сплатою комісії у розмірі 9 % від суми 5-го траншу, що становить 90,0 гривень та комісії за обслуговування кредитом у розмірі 738,0 гривень.

Загальна сума кредиту отримана ОСОБА_1 , з врахуванням п`яти траншів становить 8 200,0 гривень.

Видача ТзОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту на загальну суму 8 200,0 гривень підтверджується довідками ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 07.05.2026 року.

Відповідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 23 864,0 гривень гривень, з яких: 8200,0 гривень тіло заборгованості, 9 998,0 гривень відсотки, 90,0 гривень комісія за надання кредиту, 1 476,0 гривень додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 4 100,0 гривень відсотки по ст.625 ЦК України.

Даний кредитний договір №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року, укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в Розділі 2 пропозиції про укладення кредитного договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно інформаційних довідок ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №-1-0705 від 07.05.2026 року, підтверджено успішність операції про перерахування коштів відповідачу, включаючи усі п`ять траншів у загальній сумі 8 200,0 гривень згідно кредитного договору №28.08.2025-100000928.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак, позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, відповідач станом на 06.05.2026 року заборгував перед позивачем борг за кредитним договором №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року в загальній сумі 23 864,0 гривень гривень, з яких: 8200,0 гривень тіло заборгованості, 9 998,0 гривень відсотки, 90,0 гривень комісія за надання кредиту, 1 476,0 гривень додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 4 100,0 гривень відсотки по ст.625 ЦК України.

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано та не скеровано свого розрахунку заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених між сторонами кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Доказів виконання умов кредитного договору та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог, натомість відповідачем визнається факт укладення даного кредитного договору.

Так, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі яка розглядається за умовами укладеного між сторонами договору №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року такий укладено на загальний строк кредитування 217 днів, відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків. Вказана вимога щодо договору позивачем дотримана, що відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією є обґрунтованими.

Судом перевірений розрахунок заборгованості наданий представником позивача. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №28.08.2025-100000928 належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Разом з тим, ОСОБА_1 не спростував розрахунок заборгованості, не надав суду свого розрахунку заборгованості, а тому суд визнає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 200,0 гривень; сума заборгованості за процентами у розмірі 9 998,0 гривень, сума заборгованості за комісією у розмірі 90,0 гривень та сума додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 476,0 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стосовно стягнення з відповідача відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи нарахування відсотків на підставі ч.2 ст.625 ЦК України зазначає, що пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена поговором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Даний пункт виключено відповідно до Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023 року.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами та додаткові угоди до нього укладалися 28.08.2025 року, 11.09.2025 року, 13.09.2025 року, 17.09.2025 року та 15.10.2025 року відповідно, тобто норми пункту 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», які застосовувались до кредитних правовідносин, що існували з 24 лютого 2022 року по 24 грудня 2023 року, до даних кредитних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24.

За таких обставин, суд застосовує норми ЦК України, зокрема п.18 Прикінцевих та перехідних положень» в частині необхідності списання кредитодавцем нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відсотків, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Також, у наданій позивачем довідці-розрахунку зазначений лише розмір відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України, без зазначення бази нарахування та строку нарахування, що унеможливлює перевірку правильності їх нарахування судом.

Таким чином розмір заборгованості за кредитним договором №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року становить 19 764,0 гривень, внаслідок чого до примусового стягнення підлягає виключно ця сума.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю.

При цьому, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 204,98 гривень судового збору та 120,40 гривень витрат пов`язаних із надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.08.2025-100000928 від 28.08.2025 року у розмірі 19 764,0 гривень (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 204,98 гривень та витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,40 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 22.06.2026 року.

Суддя С.Й. Яворський