Ухвала суду № 137629783, 22.06.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/753/24

Провадження 1-кп/302/22/26

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(повна)

22 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисниці адвокатки ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я кримінального провадження відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Возвиненка Північно-Казахстанської області Казахстан, який має повну загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071110000019 від 20.01.2024.

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно з клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ухвали суду від 05 червня 2026 року клопотання прокурора про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу було задоволено частково, надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і доставку його до зали судового засідання Міжгірського районного суду з метою вирішення питання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

22 червня 2026 року на адресу суду надійшло повідомлення з ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що обвинувачений ОСОБА_4 затриманий і доставлений до Міжгірського районного суду для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі клопотання та просить задовольнити подане до суду клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за наведеними у ньому підставами. Зазначає, що обвинувачений фактично зареєстрований на території іншої області та уникає участі у розгляді справи судом, не одружений, не працюючий, не навчається, на утриманні неповнолітніх дітей та перестарілих осіб немає, постійного місця проживання не має, веде кочовий спосіб життя і перебуваючи на волі може незаконно впливати на учасників кримінального провадження: експертів, спеціалістів, свідків з метою зміни ними показань та відмови від них, шляхом умовлянь, погроз, залякувань, не виключаючи спроби підкупу останніх та фактичним обставинам зберігання наркотичних речовин. Окрім того, обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються : ч. 2 ст. 307 КК України - тяжкий, ч.2 ст. 309 КК України - нетяжкий. У зв`язку з цим, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, на підставі 131, 177, 188, 189, 190, 193, 196, 197, 331 КПК України. Просив звернути внесену заставу в дохід Державного бюджету й змінити запобіжний захід на тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення поданого прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу, та пояснив, що не з`являвся до суду з поважних причин, оскільки хворів і лікувався про що повідомляв суд і надавав відповідні докази. Стверджував, що не був обізнаний про час і місце судових засідань. Заявив, що буде дотримуватись процесуальних обов`язків і з`являтися до суду.

Захисниця обвинуваченого адвокатка ОСОБА_5 , підтримала позицію свого підзахисного та проти задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заперечила. Ствердила, що клопотання прокурора є безпідставним, оскільки не ґрунтується на жодному доказі й не містить підтвердження існування певних ризиків допущення обвинуваченим не процесуальної поведінки. Заявила про достатність застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Водночас указала, що у випадку зміни судом запобіжного заходу на тримання під вартою, виконання ним процесуальних обов`язків зможе забезпечити застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатного населення.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмове клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яким обґрунтовується доцільність змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, з`ясувавши позицію прокурора, обвинуваченого, захисниці адвокатки ОСОБА_5 , оглянувши матеріали кримінального провадження № 302/753/24, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 5 ч. 1ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою: для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського райсуду від 04.03.2024 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 146 000, 00 грн, яку внесено 08.04.2024.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду, слідчого або прокурора: повідомляти суд, слідчого або прокурора про зміну місця проживання та/або роботи. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Вирішуючи заявлене клопотання суд зауважує про таке.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 про обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України надійшов до Міжгірського районного суду Закарпатської області із Хустської окружної прокуратури 29 травня 2024 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024, кримінальна справа № 302/753/24 розподілена судді Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 .

Ухвалою судді ОСОБА_6 від 04.06.2024 справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.06.2025 наказом голови Міжгірського районного суду Закарпатської області відраховано зі штату Міжгірського районного суду Закарпатської області суддю ОСОБА_6 у зв`язку з достроковим закінченням її відрядження до Міжгірського районного суду Закарпатської області на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 10.06.2025 № 1231/0/15-25 «Про дострокове закінчення відрядження судді Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_6 до Міжгірського районного суду Закарпатської області та одночасне відрядження судді Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_6 до Перечинського районного суду Закарпатської області для здійснення правосуддя».

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, кримінальна справа № 302/753/24 (провадження № 1-кп/302/29/25) розподілена судді Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

Суд не бере до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження судом у попередньому складі.

Ухвалою судді ОСОБА_1 від 30.06.2025 справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 липня 2025 року.

Судом було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з Рожищенським районним судом Волинської області. Обвинувачений ОСОБА_4 взяв участь 28 липня 2025 року у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28 липня 2025 року справу було призначено до судового розгляду на 05 серпня 2025 року з викликом в судове засідання прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника.

04 серпня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відкладення судового засідання призначеного на 05 серпня 2025 року на інший термін через відсутність квитків на потяг.

05 серпня 2025 року у зв`язку з неявкою обвинуваченого, з причин, які не були визнані поважними, судове засідання було відкладено на 20 серпня 2025 року з повторним викликом прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника.

19 серпня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, призначеного на 14:00 20 серпня 2025 року на інший термін обґрунтоване поганим станом здоров`я, необхідністю узгодження лінії захисту з адвокатом і підготовки до судового засідання. До клопотання було додане дійсне до 19 серпня 2025 року електронне направлення на планову консультацію та консультаційний висновок лікаря.

20 серпня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явився з причин, які не були визнані поважними, у зв`язку з чим, за клопотанням прокурора суд постановив здійснити примусовий привід обвинуваченого та відклав судовий розгляд на 16 вересня 2025 року.

15 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, призначеного на 14:00 16 вересня 2025 року на інший термін, обґрунтоване поганим станом здоров`я.

16 вересня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 повторно не з`явився в судове засідання з причин, які не були визнані поважними та не був доставлений приводом. Судом було постановлено ухвалу про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_4 в судове засідання на 07 жовтня 2025 року.

Ухвала про привід органами Національної поліції виконана не була через відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання.

07 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився без поважних причин. У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою та клопотанням про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 і доставку його до суду для вирішення питання зміни запобіжного заходу. Судом було задоволено клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 і доставку його до суду.

08 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, призначеного на 10:00 07 жовтня 2025 року через необхідність з`явитись до лікаря на консультацію того дня на 12:30. До клопотання додано електронне направлення на планову консультацію від 19.08.2025, дійсне до 19.08.2025.

16 грудня 2025 року ухвалою суду ОСОБА_4 був оголошений у розшук у зв`язку з чим судове провадження було зупинено.

04 червня 2026 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про дозвіл на затримання і доставку обвинуваченого ОСОБА_4 в суд для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 і доставку його до суду для вирішення питання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Суд констатує, що обвинувачений ОСОБА_4 в судові засідання систематично не з`являвся, про день та час проведення судового розгляду повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку. Факт його належного повідомлення й обізнаності про дату, час і місце судових засідань підтверджується змістом клопотань обвинуваченого про їх відкладення. Ухвали суду Закарпатської області від 20.08.2025 та 16.09.2025 щодо примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_4 працівниками ГУНП у Волинській області не виконані через неможливість установлення місця перебування останнього.

Станом на час розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу триває судове провадження кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються : ч. 2 ст. 307 КК України - тяжкий, ч.2 ст. 309 КК України - нетяжкий.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського райсуду від 04.03.2024 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 146 000,00 грн, яку внесено 08.04.2024. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки : прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду, слідчого або прокурора: повідомляти суд, слідчого або прокурора про зміну місця проживання та/або роботи. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Проте, на виклики суду обвинувачений не з`являвся та уникає участі у розгляді справи судом, тобто порушив обов`язки визначені ухвалою слідчого судді від 04.03.2024.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1статті 176 КПК).

Згідно з ч. 1ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9статті 182 КПК).

З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

У зв`язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосування запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Метою припису ч. 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

При цьому суд звертає увагу, що застава є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин та не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу в дохід держави.

Тому, заставу в розмірі 146 000,00 грн (сто сорок шість тисяч гривень), внесену 08 квітня 2024 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, визначену ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.03.2024 року звернути в дохід держави та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вказаним ризикам, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Суд бере до уваги, що раніше до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді застави. Вказаний запобіжний захід обвинуваченим було порушено та здійснено ухилення від суду, що підтверджує реальність ризиків такої поведінки й у майбутньому та водночас доводить, що м`якші запобіжні заходи не будуть достатніми для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

З огляду на те, що суд установив існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що обвинувачений може переховуватися від суду, для їх запобігання об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.

Також суд враховує характер та ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , його вік, матеріальний та сімейний стан.

Будь-яких документів про наявність на теперішній час медичних протипоказань утримання обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання суду не надано та в судовому засіданні під час розгляду даного клопотання стороною захисту не доведено.

Суд вважає, що наведені обставини кримінального провадження свідчать про факти ухилення ОСОБА_4 від суду, відтак досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою. Враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з приписами п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до норм ч.3 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; зважаючи на те, що застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не забезпечила виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 182 КПК України суд уважає за необхідне визначити заставу відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд уважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: 1) прибувати до суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 186, 187, 193, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Возвиненка Північно-Казахстанської області Казахстан, громадянину України - запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 20 серпня 2026 року, включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 відраховувати з часу його фактичного затримання - з 08 годин 10 хвилин 22 червня 2026 року, згідно протоколу затримання від 22 червня 2026 року.

Заставу в розмірі 146 000,00 грн (сто сорок шість тисяч гривень), внесену 08 квітня 2024 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, визначену ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.03.2024 року звернути в дохід держави та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Визначити розмір застави в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 виконувати такі обов`язки: 1) прибувати до суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23 червня 2026 року о 13:10.

СуддяОСОБА_1