Ухвала суду № 137629705, 05.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23364/26-к

пр. 1-кс-26650/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ТОВ «Олімп ХХІ», на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог та доводів поданої скарги

До Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 про зобов`язання слідчого слідчого відділу відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , який входить до складу слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12025100100000726 від 20.02.2025, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп ХХІ» (ЄДРПОУ 37211294), тимчасово вилучене під час обшуку від 26.02.2026 майно.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 26.02.2026 слідчим слідчого відділу відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , який входить до складу групи слідчих у даному провадженні, проведено обшук у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 , а також є адресою реєстрації ТОВ «Олімп ХХІ», під час якого, відповідно до протоколу обшуку від 26.02.2026, вилучено майно, що належить ТОВ «Олімп ХХІ», а саме: червоний органайзер з правоустановчими документами ТОВ «Олімп ХХІ» у 36 файлах, які скріплені в раніше згаданій папці; документи «товаристської» діяльності ТОВ «Олімп ХХІ» у 113 арк.

Арешт на вилучене майно не накладався, воно є тимчасово вилученим, а тому має бути негайно повернуто власнику.

Вилучені під час обшуку документи являють собою архівні та установчі документи ТОВ «Олімп ХХІ», які не стосуються предмету доказування у даному кримінальному провадженні, проте є необхідними Товариству для здійснення господарської діяльності.

Позиції сторін

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_3 , подала до суду клопотання про розгляд скарги у її відсутність та долучення до матеріалів справи доказів, які додатково свідчать про відсутність правових підстав для подальшого утримання тимчасово вилученого майна Товариства.

Слідчий, повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився. Про місце, день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заперечень, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали долучені до неї, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Слідчим суддею установлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100100000726 від 20.02.2025.

В ході здійснення досудового розслідування 26.02.2026 проведено обшук, в квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано ТОВ «Олімп ХХІ», під час якого, відповідно до протоколу обшуку від 26.02.2026, вилучено майно, що належить ТОВ «Олімп ХХІ», а саме: червоний органайзер з правоустановчими документами ТОВ «Олімп ХХІ» у 36 файлах, які скріплені в раніше згаданій папці; документи «товаристської» діяльності ТОВ «Олімп ХХІ» у 113 арк.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 757/8355/26-к надано дозвіл слідчим у кримінальному провадженні № 12025100100000726 від 20.02.2025 на проведення обшуку володіння особи за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 та фактично використовуються як офісне приміщення, згідно форми № 20-ОПП значиться об`єктом оподаткування ТОВ «Олімп ХХІ» (ЄДРПОУ 37211294), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів, зокрема: договорів/контрактів/специфікацій по рейках (P-65, 60E1); документів, що підтверджують фактичне місцезнаходження та рух рейок; документів та носіїв, що підтверджують організацію схеми і роль учасників; реєстраційних та бухгалтерських документів підприємств/ФОП, пов`язаних із епізодом; електронних носіїв та цифрових доказів; грошових коштів та інших цінностей, що можуть походити від протиправної діяльності.

Однак, з протоколу обшуку вбачається, що слідчим взагалі не конкретизовано та не описано перелік вилучених документів, а лише зазначено їх загальну кількість в аркушах. За таких обставин, неможливо встановити відповідність вилучених документів переліку речей і документів, щодо відшукання яких надано дозвіл слідчим суддею. Крім того, відсутність належної деталізації вилучених документів унеможливлює встановлення їхнього зв`язку з обставинами кримінального провадження.

До того ж, 07.04.2026 адвокатом ОСОБА_3 до Печерського районного суду міста Києва направлено адвокатський запит про надання інформації щодо надходження до суду клопотань органу досудового розслідування чи прокурора про арешт майна ТОВ «Олімп ХХІ», вилученого в ході обшуку проведеного, в рамках кримінального провадження № 12025100100000726 від 20.02.2025, у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 .

Згідно листа Печерського районного суду м. Києва № 04/1339/2026 від 10.04.2026 проведеною перевіркою даних комп?ютерної програми «Діловодство-3» встановлено, що 05.03.2026 в суді зареєстровано 2 провадження за клопотанням органу досудового розслідування про накладення арешту на майно по суб`єкту ТОВ «Олімп ХХІ», в рамках кримінального провадження № 12025100100000726, а саме: № 757/13106/26-к та № 757/13105/26-к.

Вказані судові справи стосуються розгляду клопотань про арешт майна інших осіб та вилученого за іншими адресами, в рамках даного кримінального провадження.

З цього вбачається, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, що належить саме ТОВ «Олімп ХХІ» у вигляді вищевказаних документів, вилучених 26.02.2026 в ході проведення обшуку в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в провадженні суду не перебувало.

Окрім цього, адвокатом до клопотання від 04.06.2026 долучено ухвалу Печерського районного суду по справі № 757/13101/26-к від 25.05.2026, якою у даному кримінальному провадженні відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт транспортного засобу, котрий перебував у користуванні ТОВ «Олімп ХХІ» та використовувався ОСОБА_6 , як його керівником, у службових цілях, та її паспорту громадянина України для виїзду за кордон. А також адвокатом долучено витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_6 , зі змісту якого вбачається, що остання до кримінальної відповідальності не притягується.

Правове обґрунтування

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК).

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук не є судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності. Адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Тоді як для законного утримання такого вилученого майна законодавець передбачив правову процедуру його арешту.

Так, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Тоді як тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна за ухвалою слідчого судді, як різновид заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Отже, норми КПК України чітко визначають вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Відтак, судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої такий обшук вже проведено чи планується проводити. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, тоді як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Стаття 167 КПК України встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Положення ч. 2 ст. 307 КПК передбачають, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Мотиви слідчого судді

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку через призму оскарження бездіяльності слідчого.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи обставини вилучення майна під час проведення обшуку, слід зазначити таке.

Так, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 757/8355/26-к надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення, зокрема, конкретних документів, які стосуються розслідуваних обставин та можуть мати значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Оскільки з протоколу обшуку неможливо встановити, що вилучені документи належать до категорії документів, щодо яких ухвалою слідчого судді від 10.02.2026 прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення, такі документи відповідно до положень ч. 7 ст. 236 КПК України набули статусу тимчасово вилученого майна.

Також, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що вилучені документи: є предметом кримінального правопорушення; використовувались як знаряддя злочину; або містять будь-які відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, тимчасово вилучене майно підлягає поверненню власнику у разі, якщо протягом встановленого законом строку на нього не накладено арешт або якщо відсутні підстави вважати його речовим доказом у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів, майно вилучено 26.02.2026. Відтак відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт такого майна мало бути подано не пізніше наступного робочого дня після його вилучення. Матеріали скарги не містять будь-яких даних про звернення слідчого чи прокурора з таким клопотанням щодо документів ТОВ «Олімп ХХІ», а тому після спливу зазначеного процесуального строку орган досудового розслідування був зобов`язаний негайно повернути майно володільцю.

Саме по собі можливе визнання вилучених документів речовими доказами не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку дотримання вимог ст. 171 КПК України щодо звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки постанова слідчого не є судовим рішенням, яке надає правові підстави для подальшого обмеження права власності.

Крім того, вилучена документація ТОВ «Олімп ХХІ» перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування з 26.02.2026. Такий строк є очевидно достатнім для здійснення огляду документів, проведення необхідних процесуальних дій та отримання відомостей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчий суддя враховує, що вилучені документи перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування понад три місяці. За цей час сторона обвинувачення не звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, не надала доказів його належності до речових доказів у кримінальному провадженні та не обґрунтувала необхідність подальшого обмеження права власника на володіння ним. За таких обставин подальше утримання документів ТОВ «Олімп ХХІ» фактично становить триваюче втручання у право мирного володіння майном без належної правової підстави, що є несумісним з вимогами ст. 41 Конституції України, ст. 16 КПК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене вище, а також те, що стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, які б давали підстави для утримання майна ТОВ «Олімп ХХІ», а саме ухвали про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, оскільки вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 16, 22, 26, 100, 167-173, 233-236, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України (до складу групи яких входить слідчий СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 ) чи іншого слідчого групи слідчих, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12025100100000726 від 20.02.2025, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп ХХІ» (ЄДРПОУ 37211294) тимчасово вилучене 26.02.2026, в рамках кримінального провадження № 12025100100000726 від 20.02.2025, під час проведення обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно:

- червоний органайзер з право-установчими документами ТОВ «Олімп ХХІ» у 36 файлах, які скріплені в раніше згаданій папці;

- документи «товаристської» діяльності ТОВ «Олімп ХХІ» у 113 арк.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1