Ухвала суду № 137628957, 23.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/559/26

Справа № 754/557/18

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» (стягувач), Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

УСТАНОВИВ:

Представник заявника ТОВ «Капіталресурс» звернулися до суду з заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Представник заявника мотивує заяву тим, що 22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним представник заявника просить суд замінити вибулого стягувача на правонаступника та видати дублікат виконавчого листва.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити ухвалу у відсуності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

31.07.2018 заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва, по справі № 754/557/18, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.

11.09.2019 постановою Київського апеляційного суду, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2018 залишено без змін.

29.12.2021 державним виконавцем Деснянського ВДВС, було постановлено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору належні йому права вимоги, а саме права грошової клієнта до позичальників, зазначених в Реєстрі боргових зобов`язань.

Згідно із Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 4 до Договору факторингу № 8-22-08/2025, ОСОБА_1 є боржником за кредитним Договором № б/н від 09.04.2009.

24.03.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь ТОВ «Капіталресурс» про те, що за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів, які надійшли до Банку до 05.10.2025 включно, за витребуваним ІПН клієнтів знаходились на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу з боку рф. Ці обставини підтверджуються Актом про пожежу Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності.

Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити висновок про те, що заміна кредитора в зобов 'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов 'язання на боці кредитора.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закон України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

За таких обставин, ураховуючи викладене вище, суд вважає, що є достатні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Що стосується вимоги про видачу дублікату виконавчого листа, суд дійшов до такого.

Згідно із п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Діючим законодавством не визначені вимоги до форми та змісту заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Разом з тим, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, зокрема, у таких заявах повинні бути зазначені назви сторін виконавчого провадження, викладені підстави для видачі дубліката виконавчого листа, посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або заява державного виконавця, в залежності від того хто втратив оригінал виконавчого документа. Причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.

Суду необхідно перевірити, чи оригінал виконавчого листа дійсно втрачено, щоб він у цей момент не перебував у виконавчому провадженні. Суд повинен запобігти ситуації, коли недобросовісний стягувач за одним судовим рішенням ініціює два виконавчі провадження - за оригіналом і дублікатом виконавчого листа.

Таким чином, суду повинні бути надані документи, які підтверджують втрату виконавчого листа, у тому числі і про проведення службового розслідування по факту втрати оригіналу виконавчого листа та результат його проведення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Вказане право на суд не обмежене лише правом звернення до суду та на справедливий, публічний і швидкий розгляд справи, оскільки охоплює виконання остаточного судового рішення.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також ту обставину, що виконавчі листи по справі № 754/557/18 є втраченими внаслідок обстрілу рф, суд дійшов до висновку про те, що вимоги про видачу дубліката виконавчого листа підлягають задоволенню.

Отже суд дійшов висновку, що заява про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 55,76-79, 263, 442, 433 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» (стягувач), Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа- задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» у правовідносинах за виконавчими листами по справі 754/557/18.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 754/557/18 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та підписана 23.06.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко