Ухвала суду № 137628726, 23.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23918/25

Провадження №: 1-кп/752/1475/26

У Х В А Л А

23.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисниці ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку),

під час проведення у залі суду у м. Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12026100010000426, об`єднаному з кримінальним провадженням № 12025100010002732 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , українця, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодружений, офіційно непрацевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 299 України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12025100010002732, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України (жорстоке поводження з твариною, яка належить до хребетних, що спричинило їй тілесні ушкодження активним способом та призвело до загибелі тварини), а також кримінального провадження № 12026100010000426, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану).

Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2026 кримінальні провадження № 12025100010002732 та № 12026100010000426 були об`єднані та розглядаються сумісно в межах кримінальної справи № 752/23918/25.

23.06.2026 прокурор клопотала перед судом про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, просила утримувати ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора ще 60-т днів. Мотивуючи своє клопотання, прокурор послалася на обґрунтованість висунутих ОСОБА_5 обвинувачень, наявність достатніх доказів на доведення його винуватості, а також послалася на ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків кримінального провадження. Зокрема прокурор зазначила, що обвинувачений усвідомлює тяжкість покарання і це усвідомлення може спонукати його до вчинення дій, які будуть спрямовані на ухилення від суду. Також зазначила, що обвинуваченому були відкриті матеріали досудового розслідування, а тому він знає про місце проживання свідків та потерпілої, може чинити тиск на них з метою зміни показань в суді.

Захисниця заперечила проти задоволення клопотання прокурора, просила відмовити у його задоволенні, зауважила, що ризики, на які вказала прокурор, взагалі відсутні, клопотання необґрунтоване і недоведене.

Обвинувачений зазначив, що він вину визнав, все потрібно закрити і забути, просив його відпустити додому та не утримувати в слідчому ізоляторі.

Розглядаючи питання запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 331 КПК України унормовано, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Приписами розділу ІІ КПК України визначено, що у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

У ч. 1 ст. 183 КПК України закріплено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України крім випадків, передбачених ч.6, 8 ст. 176 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Завершивши досудове розслідування, сторона обвинувачення висунула ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні двох тяжких злочинів, що дає підстави вести мову про те, що зібрано достатньо доказів на доведення винуватості особи, і ці докази доводять факти та обставини, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити описані в обвинувальних актах діяння, тобто слід вважати наявними обґрунтовані підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.

Розглядаючи питання запобіжного заходу та доцільність його продовження, суд враховує обставини кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , які кваліфікуються як тяжкі злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі і на строк від 5 до 8 років.

Обвинувачений ОСОБА_5 певний час не прибував до суду, перебував у розшуку як особа, яка ухиляється від суду, а тому відповідний ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є наявним, у зв`язку з чим суд вважає достатніми і доведеними підстави для подальшого утримання обвинуваченого від вартою.

Також на переконання суду ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є наявними і сталими. Зокрема суд враховує, відсутність у ОСОБА_5 сталих соціальних зв`язків, легальних джерел доходів, а також той фактор, що у своїх довільних показанням обвинувачений винуватість визнав та пояснив мотиви вчинення обох кримінальних правопорушень, вважає, що справи потрібно закрити і забути, що у достатній мірі вказує на його небажання нести покарання за вчинене, а тому, вже перебуваючи у розшуку та за умов перебування поза контролем Держави поза межами установи тимчасового утримання, може вчиняти заходи, спрямована на ухилення від суду. Відсутність у ОСОБА_5 соціально-емоційної прив`язки до міста Києва дає підстави вести мову про те, що у разі звільнення з-під варти він здатен буде до вчинення дій, спрямованих на ухилення від суду. На переконання суду, небажання бути засудженим, вказує на достатньо високий ризик переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо ризику неправомірного впливу на свідків та потерпілу, то суд їх оцінює критично, оскільки згідно з порядок дослідження доказів така процедура як допити свідків та потерпілої не передбачається, а отже такий ризик наразі є неактуальним.

Також крім того, суд враховує, що сторона захисту не представила суду документального підтвердження відбуття обвинуваченим домашнього арешту за певною адресою, згоди власника житла на відбуття запобіжного заходу тощо. Також суду не було подано документів, які б позитивно характеризували обвинуваченого, які б становили для суду підґрунтя вважати, що особисте зобов`язання становитиме дієвий захід забезпечення цього кримінального провадження.

Заяв від осіб, які б бажали взяти обвинуваченого на поруки, до суду не надходило.

Заяв від близьких осіб, родичів про надання дозволу на побачення з обвинуваченим, до суду не надходило.

Розглядаючи питання запобіжного заходу, суд зважає на усталену практику Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

За наведених обставин суд вважає за можливе продовжити для обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, адже на переконання суду менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, як-то домашній арешт чи особисте зобов`язання, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Поряд з цим, суд вважає за можливе визначити розмір застави для обвинуваченого застави в цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті.

При визначенні розміру застави для обвинуваченого суд зважає на збитки, про які заявила потерпіла, Відсутність цивільного позову, процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст. 176, 177, 182, 183, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора задовольнити.

2.Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 21.08.2026.

3.Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 23.06.2026.

4.Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ТУ ДСА України в м. Києві,

код отримувача (ідентифікаційний код 26268059), МФО 820172,

банк отримувача Державна казначейська служба України м. Києва,

рахунок отримувача- UA128201720355259002001012089,

призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).

5.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

6.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду,

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

7.Роз`яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

8.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва про це.

9.У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

10.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1