Рішення № 137628237, 23.06.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/259/26

Провадження №:2/138/802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "Ейс'' звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 539432138 на суму 5000,00 грн. Кредитний договір укладено в формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов`язок, передбачений кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем у заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становить 13500,00 грн. В порушення умов кредитного договору позичальник не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну дії договору факторингу. На виконання вказаного договору факторингу підписанням реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, зокрема до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання вказаного договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, до відповідача. 10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 539432138. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 53390,59 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13499,30 грн. та заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом у сумі 39891,29 грн. За викладених обставин позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 13.02.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала. 21.04.2026 від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги визнала частково в частині стягнення тіла кредиту в сумі 13499,30 грн. Вказала, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді оператора (БпПС) другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону та 29.06.2023 року зник безвісти. У зв`язку з вказаним, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач має право на звільнення від сплати пені та процентів за користування кредитом, а тому нарахована позивачем заборгованість за відсотками в сумі 39891,29 грн. не підлягає стягненню. Водночас відповідач не погодилась з рештою заявлених вимог, зокрема, з тих підстав, що сума нарахованих процентів в розмірі 39891,29 грн. є неспівмірною із основною сумою боргу відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів». Також, відповідач просила поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву у зв`язку з тим, що відповідач позовну заяву не отримувала, а з вимогами позову була ознайомлена лише 02.04.2026 після ознайомлення з матеріалами справи через електронний кабінет в системі «Електронний суд», доступ до якого їй було надано судом на її запит. Також просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. або зменшити їх розмір з огляду на не співмірність витрат для подання позову у спрощеному провадженні.

21.04.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що доводи щодо обставин на які посилається відповідач є необґрунтованими. Зокрема, відповідачем на підтвердження своєї позиції не подано до суду доказів на підтвердження факту перебування у шлюбі із ОСОБА_2 а також підтвердження того, що ОСОБА_2 є/був військовослужбовцем. Крім того факт укладання кредитного договору відповідач не оспорює. Також, щодо нарахування відсотків за кредитним договором відповідач особисто обрав суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Щодо поновлення відповідачу строку на подання відзиву суд зазначає наступне.

Так, своє клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач обґрунтовує тим, що з позовною заявою та доданими до неї документами вона ознайомилась лише 02.04.2026 через систему «Електронний суд» після отримання дозволу суду на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи. З вказаного слідує, що п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву, встановлений ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі від 13.02.2026 розпочався для відповідача 02.04.2026 та не був пропущений.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору) визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 28.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 539432138, за умовами якого Товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Пунктом 1.4 договору визначено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: п. 1.4.1 виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 62,22 шістдесят дві цілих двадцять дві сотих процентів річних, що становить 0,17 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; п. 1.4.2 а умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 606,65 (шістсот шість цілих шістдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним; п. 1.4.3 у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до п. 1.7.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 (вісімсот сорок одна цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 1.7.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Попередній розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору, та у Графіку розрахунків наведеному в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.9 договору).

Згідно з п. 4.3 договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Також 01.01.2021 відповідач підписав Додаток № 1 до кредитного договору «Графік розрахунків», а також Паспорт споживчого кредиту до Договору № 539432138 від 28.12.2020, якими передбачено суму кредиту: 5000,00 грн., строк кредитування 30 днів з можливістю продовження строку, процентна ставка 622,20 процентів річних та інші умови користування кредитом.

31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 підписали Додаткову угоду до Договору № 539432138 від 28.12.2020, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 грн. з 31.12.2020 р. на строк дії Договору № 539432138 від 28.12.2020. Також, сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до Додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму зазначену у п. 1 додаткової угоди.

01.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 підписали Додаткову угоду до Договору № 539432138 від 28.12.2020, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 6500 грн. з 01.01.2021 на строк дії Договору № 539432138 від 28.12.2020. Також, сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до Додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму зазначену у п. 1 додаткової угоди.

Як вбачається зі змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 28.12.2020 відповідач для отримання кредиту зазначила номер карти НОМЕР_6.

Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" відповідачем заявка на кредит подана 28.12.2020 року о 10:27, договір відправлений позичальнику 28 грудня 2020 року. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор MNV3J3V4 відправлено позичальнику 28.12.2020 10:29:00 на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 28.12.2020 10:31:13, перерахування грошових коштів позичальнику 28.12.2020 10:31:58.

Кредитодавцем, на виконання умов договору відповідачу 28.12.2020 було надано кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача № НОМЕР_6, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2020, 31.12.2020 було надано кредитні кошти в розмірі 2000,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача № НОМЕР_6, що підтверджується платіжним дорученням від 31.12.2020 та 01.01.2021 було надано кредитні кошти в розмірі 6500,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача № НОМЕР_6, що підтверджується платіжним дорученням від 01.01.2021.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приват Банк» надіслано до суду за вих. № 20.1.0.0.0/7-260305/58241-БТ від 06.03.2026 повідомлення, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 та в періоди з 28.12.2020 по 02.01.2021 та з 01.01.2021 по 06.01.2021, на вказану платіжну картку були зараховані кошти: в сумі 5000,00 грн. від 28.12.2020, в сумі 6500,00 грн. від 01.01.2021 та в сумі 2000,00 грн. від 31.12.2020, що підтверджується випискою за договором б/н за період 28.12.2020-02.01.2021, фінансовим номером за платіжною карткою є номер телефону НОМЕР_5 .

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Отже, факт отримання відповідачем коштів в загальній сумі 13500,00 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № № 539432138 від 28.12.2020 та Додаткових угод до нього сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечувала факт укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та факт отримання кредитних коштів в сумі 13500,000 грн.

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №539432138 від 28.12.2020.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 зазначеного вище договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до Додаткової угоди №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, та копії Додаткової угоди №26 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції.

Крім того, 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог № 127 від 29.03.2021 за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Та для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 127 від 29.03.2021 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, згідно Реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021.

Крім того, 05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №539432138 від 28.12.2020, що підтверджується реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023 року та платіжною інструкцією № 4484 від 01 серпня 2023 року про оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е.

Факт укладення вказаного договору підтверджується копією Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10/07/25-Е та копіями платіжних інструкцій про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за вказаним вище договором факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.07.2025 до Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 53390,59 грн, яка складається із 13499,30 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 39891,29 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів, які б свідчили про визнання недійними вказаних вище договорів у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Таким чином, копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами переходу права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, боржник з моменту переходу прав вимоги не погашала заборгованість за кредитним договором, а тому станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 539432138 від 28.12.2020 позивачем додано детальні розрахунки заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість відповідача станом на 26.12.2025 (включно) складає 53390,30 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 13499,30 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить 39891,29 гривень та нараховані за період з 28.12.2020 по 26.05.2021.

Також, з вказаних розрахунків вбачається, що відповідач частково вносила кошти в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема: 29.01.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,70 грн. та проценти в сумі 1082,30 грн.; 01.03.2021 було сплачено проценти в сумі 5,00 грн.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому є вірним та таким, що не суперечить умовам кредитного договору та закону.

При цьому, відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором та перерахування на її картковий рахунок, кредитних коштів у сумі 13500,00 гривень, на умовах, визначених цим договором, а також невиконання зі своєї сторони зобов`язань за вказаним договором, тобто повернення отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними у строки, визначені сторонами договору.

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені вказаним вище кредитним договором № 539432138 від 28.12.2020 належним чином повністю не виконала, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача суму заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 13499,30 коп.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення процентів за вказаним кредитним договором, суд зазначає наступне.

Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з неї відсотків за кредитним договором, зважаючи на обставину, що вона є дружиною військовослужбовця та до вказаних правовідносин слід застосувати положення, передбачені статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підтвердження викладених у відзиві заперечень відповідачем надано суду докази, які були досліджені судом в ході розгляду справи, а саме: копію повідомлення НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПСУ вих № 32/4659-23-Вих від 14.08.2023 від 14.08.2023, за фактом зникнення безвісти інспектора прикордонної служби першої категорії - оператора (БпПС) другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.»

Таким чином, на відповідача ОСОБА_3 , як дружину військовослужбовця, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час особливого періоду.

Разом з тим, дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, яким визначено, що дружинам військовослужбовців проценти за користування кредитом не нараховуються, набув законної сили 18.05.2024, а відтак відповідач, як дружина військовослужбовця, набувала право на відповідні пільги виключно з 18 травня 2024 року, тобто з моменту набрання чинності редакцією Закону України, яка передбачає такі гарантії саме для дружин військовослужбовців.

Договір № 539432138 про надання споживчого кредиту між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено 28.12.2020, відсотки за користування кредитом нараховані за період з 28.12.2020 по 26.05.2021, тобто до набрання відповідних змін до п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18 травня 2024 року.

В зв`язку з цим, наведені у відзиві заперечення щодо неправомірності нарахування процентів за кредитом, у даному випадку суд відхиляє, як безпідставні, тому що норми пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув законної сили 18.05.2024 та зворотньої сили не має, яким визначено, що дружинам військовослужбовців проценти за користування кредитом не нараховуються, та підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даному випадку лише з 18.05.2024.

Крім того, відповідач, не погоджуючись з розміром нарахованих відсотків, посилалась на норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вказувала на їх неспівмірність із розміром наданого тіла кредиту.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позикодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд враховує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим нараховані позивачем відсотки за користування кредитом підлягають зміні і встановлення їх в розмірі, що дорівнює сумі наданого кредиту 13500 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 26999,30 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 26999,30 грн., тобто 50,57 % від заявленої вимоги, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1346,38 грн., а судовий збір у сумі 1316,02 грн. суд покладає на позивача.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро - адвоката Соломки О.В. домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.1 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до цього Договору) (пункт 3.3 Договору).

Зокрема, підписаною сторонами 01.09.2025 Додатковою угодою № 25771232751 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 адвокатське бюро зобов`язалось надати юридичну допомогу з питань, що відносяться до юрисдикції судів загальної юрисдикції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 539432138 від 28.12.2020, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору № №20/08/25 від 20.08.2025 сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 539432138 від 28.12.2020 - витрачено 2 год., вартість 5000 грн.; вивчення матеріалів справи - витрачено 2 год., вартість 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн. Всього вартість послуг складає 7000 грн.

При цьому, відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в зв`язку з їх неспівмірностю.

Разом з тим, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53390,59 грн., тобто у справі незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція ТОВ «ФК «Ейс» була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, суд вважає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором», а тому визначення оплати а вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги

З огляду на викладене, оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат. А тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 3 ч. 1 п. 3, 512, 514, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 629, 1049 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1 ЦК України, ст. 12, 76-81, 128 ч. 11, 137, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 280-289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 539432138 від 28.12.2020 у сумі 26999 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 30 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у виді судового збору в сумі 1346,38 (одна тисяча триста сорок шість) грн. 38 коп.

Судовий збір в сумі 1316 (одна тисяча триста сорок шість) гривень 02 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13, м. Київ, 0209, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Т.Ю. ХОЛОДОВА