Ухвала суду № 137628227, 19.06.2026, Літинський районний суд Вінницької області

137/425/22

У Х В А Л А

19.06.2026

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

старшого державного виконавця Гаврилюка С.В.,

представника стягувачів-адвоката Оверковського К.В.,

представника боржника та заінтересованої особи ОСОБА_1 -адвоката Мишковської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літині заяву старшого державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального Міністерства юстиції України Гаврилюка Сергія Васильовича про встановлення порядку виконання рішень та надання дозволу на звернення стягнення на нерухомість, право користування якою мають діти,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального Міністерства юстиції України Гаврилюк С.В. звернувся до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішень суду в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житлом, за адресою житлового будинку: АДРЕСА_1 . Також, виконавець просив надати дозвіл відповідно до Закону, щодо передачі на реалізацію вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки під ним, що належать ОСОБА_4 , право користування якими мають діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що на виконані у Відділі перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_6, за яким станом на 16.07.2025, з підстав не виконання боржником своїх зобов`язань перед стягувачами, існує наявна заборгованість. Виконавчі дії державним виконавцем проводились в межах зведеного виконавчого провадження. З метою уникнення стягнень, боржник ОСОБА_4 подарував своє нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку) доньці ОСОБА_1 за договорами дарування. Рішенням суду від 07.09.2023 вищевказані договори визнано недійсними. Внаслідок вищевказаного судового рішення, на сьогодні фактичним власником житлового будинку та відповідної земельної ділянки є ОСОБА_4 . Ухвалою суду від 08.08.2025 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2346648,56 грн надано дозвіл для звернення стягнення на майно, що не зареєстровано боржником в установленому законом порядку та належить боржнику - ОСОБА_4 . Однак у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_1 та неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Службою у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради не надано дозволу на реалізацію вищевказаного нерухомого майна. Постановою суду від 13.04.2023 накладено арешт на житловий будинок та заборонено вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації арештованого майна. Незважаючи на це, після накладення арешту було здійснено реєстрацію місця проживання дітей у будинку. Однак, діти фактично у спірному будинку не проживають, боржник ОСОБА_4 проживає за іншою адресою, реєстрація дітей у спірному будинку носить формальний характер, така реєстрація була здійснена після виникнення спору та накладення арешту на майно, дії боржника та пов`язаних осіб спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на майно. У даному випадку реєстрація дітей була здійснена формально та виключно з метою перешкоджання виконанню судового рішення і не може створювати абсолютну перешкоду для реалізації майна боржника у виконавчому провадженні. Звернення стягнення на майно є необхідним та пропорційним заходом для забезпечення виконання рішення суду та захисту прав стягувача. При цьому, у дітей наявне інше майно, у якому вони можуть проживати у випадку реалізації майна, що належить боржнику.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 29.05.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви на 12.06.2026, яке відкладено на 19.06.2026 за клопотанням представника боржника та заінтересованої особи ОСОБА_1

11.06.2026 представником стягувача-адвокатом Оверковським К.В. подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що у ході виконавчого провадження встановлено відсутність у боржника коштів на рахунках та достатнього рухомого майна для виконання рішень суду. Єдиним реальним активом, за рахунок якого може бути виконано судові рішення, є нерухоме майно боржника - житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Отримання дозволу суду на реалізацію зазначеного майна є єдиною законною підставою для фактичного та повного виконання судових рішень, захисту прав та законних інтересів стягувачів і є прямим продовженням примусового виконання судових рішень, а не їх обходом. Права та інтереси дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у разі надання дозволу на реалізацію майна не будуть порушені, оскільки: діти фактично не проживають у спірному будинку та ніколи там не проживали; спірний будинок непридатний для проживання; діти та їх мати забезпечені іншим нерухомим майном. Матеріали справи свідчать про те, що реєстрація дітей у спірному будинку є штучною та здійсненою виключно з метою перешкоджання виконанню судового рішення. Боржник умисно ухиляється від виконання своїх зобов`язань протягом тривалого часу, зокрема, шляхом відчуження майна на підставі договорів дарування, які рішенням суду вже визнані недійсними. З урахуванням викладеного, стягувачі підтримують заяву у повному обсязі та вважають, що її задоволення відповідає вимогам чинного законодавства, не порушуватиме права та законні інтереси дітей, і є єдино можливим способом реального виконання рішень суду у цій справі.

Старший державний виконавець Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального Міністерства юстиції України Гаврилюк С.В. в судовому засіданні заяву підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити.

Представник стягувачів-адвокат Оверковський К.В. в судовому засіданні підтримав заяву державного виконавця та просив задовольнити, зокрема, вказав на формальність реєстрації дітей у спірному житловому будинку задля уникнення боржником виконання свої боргових зобов`язань. Посилаючись на ст.216 ЦК України, вказав на недійсність, нікчемність правочину щодо реєстрації дітей в житловому будинку на підставі договору дарування, який судом визнано недійсним, таким, що укладений з метою уникнення відповідальності відповідача ОСОБА_4 за рахунок цього майна.

Представник боржника та заінтересованої особи ОСОБА_1 -адвокат Мишковська Т.М. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви державного виконавця, яка порушує права та інтереси малолітніх дітей, просила відмовити в її задоволенні. Зокрема зазначила, що діти зареєстровані у спірному будинку задовго до виникнення спору між сторонами, старша дитина зареєстрована ще у 2018 році, тоді як спори між сторонами виникли аж у 2023-2024 роках. Процедуру реєстрації дітей жодним чином не порушено, іншого місця, крім реєстрації дітей із матір`ю, не передбачено. Послалась на відсутність законних підстав для позбавлення дітей житла, на яке вони мають право, з підстав їх тимчасового там не проживання. Також вказала, що без відповідного висновку Органу опіки та піклування прийняття рішення про позбавлення дітей права на користування житлом не можливе.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, від начальника служби Джигун О.Л. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти заяви заперечують.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд встановив наступні фактичні обставини.

На виконані у Літинському відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_6 (а.с.6-17,19,20) в складі якого перебувають:

- ВП №75127859, що відкрито 27.05.2024 на підставі виконавчого листа №137/425/22 виданого 27.01.2023 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики від 10.08.2014 в загальній сумі 2329293,32 грн., що складається з: 2153857,38 грн - борг за позикою; 175435,94 грн - 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за період з 11.08.2019 по 28.04.2022;

- ВП №75127764, що відкрито 27.05.2024 на підставі виконавчого листа №137/425/22 виданого 27.01.2023 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11000,00 грн;

- ВП №75428093, що відкрито 03.07.2024 на підставі виконавчого листа №137/425/22 виданого 27.01.2023 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судового збору в сумі 12405,00 грн;

- ВП №79340282, що відкрито 14.10.2025 на підставі виконавчого листа №137/1305/23 виданого 02.06.2025 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1825,12 грн;

- ВП №79351037, що відкрито 15.10.2025 на підставі виконавчого листа №137/1305/23 виданого 02.06.2025 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення пропорційно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн;

- ВП №79195218, що відкрито 26.09.2025 на підставі виконавчого листа №137/161/23 виданого 12.08.2024 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2648,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення суду у справі №137/1305/23 скасовано, призначено новий судовий розгляд, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Адже відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

27.05.2024, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та належить боржнику ОСОБА_4 , про що винесено відповідну постанову про арешт коштів боржника (а.с.18).

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 23.09.2025 у справі №137/425/22 (а.с.21-26) замінено сторону стягувача ОСОБА_5 на правонаступника - ОСОБА_7 у всіх виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа №137/425/22, виданого 27.01.2023 Літинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики від 10.08.2014 в загальній сумі 2329293,32 грн, що складається з: 2153857,38 грн - борг за позикою; 175435,94 грн - 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за період з 11.08.2019 по 28.04.2022, а також, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11000,00 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що нерухоме майно на праві власності за боржником ОСОБА_4 не зареєстровано (а.с.27).

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру МВС України за ОСОБА_4 зареєстровано транспортний засіб FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.28).

07.06.2024 відповідно до ст.56 Закону накладено арешт на транспортний засіб FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.29).

07.06.2024 відповідно до ст.36 Закону оголошено в розшук майно боржника FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.30).

Згідно витягів з Реєстру сільгосптехніка за ОСОБА_4 не зареєстрована (а.с.31).

Державна фіскальна служба України за період з 27.05.2024 по 25.05.2026 на запити державного виконавця надала інформацію про відсутність в боржника джерел отримання доходів та відсутності номерів рахунків у банках або інших фінансових установах (а.с.32,33).

Згідно отриманої відповіді на запити з Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи встановлено, що дані про отримання доходу боржником ОСОБА_4 відсутні (а.с.34).

17.06.2025 державним виконавцем згідно до ст.56 Закону винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження - 2 574 722,65 грн (а.с.35).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.04.2023 у справі №137/161/23 (а.с.69-72), накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації арештованого майна.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 07.09.2023 у справі №137/161/23 (а.с.36-41): - договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 укладений 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Толяренком Сергієм Володимировичем реєстровий № 788, визнано недійсним; - договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер: 0522455100:00:003:0890, площею 0.0736 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Толяренком Сергієм Володимировичем реєстровий № 789, визнано недійсним.

Вищевказаним рішенням встановлено, що оспорювані договори дарування укладені 31.10.2017 між відповідачами за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а вчинені з метою уникнення відповідальності відповідача ОСОБА_4 за рахунок цього майна, що є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 08.08.2025 у справі №137/425/22 (а.с.42-45), в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2346648,56 грн, надано дозвіл для звернення стягнення на майно, що не зареєстровано боржником в установленому законом порядку та належить боржнику - ОСОБА_4 , а саме на: - житловий будинок, загальною площею 111 кв.м., житловою площею 37.3 кв.м., що складається з: житловий будинок позначений на плані літ. "А", веранда літ. "а", мансарда літ. "м/А", оглядова яма, ворота №1, огорожа №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку, кадастровий номер: 0522455100:00:003:0890, площа (га): 0.0736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

10.09.2025 до Літинської селищної ради направлено запит про надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 (а.с.46).

19.09.2025 проведено опис та арешт нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_4 , а саме: житлового будинку за АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.0736 га, за адресою: АДРЕСА_1 , про що винесено відповідну постанову (а.с.47).

Згідно листа Літинської селищної ради від 19.09.2025 №05-36/1407 (а.с.48), за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно інформаційної довідки Літинської селищної ради від 05.01.2026 №05-36/14 (а.с.73), станом на 26.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 31.05.2018; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 31.05.2018; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 30.01.2025.

17.11.2025 до Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради керуючись ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», п.30 розділу VIII інструкції з організації примусового виконання рішень направлено лист, з проханням надати дозвіл відповідно до закону, щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, а саме: житлового будинку за АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.0736 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 (а.с.49,50).

19.01.2026 до Відділу надійшов лист від 14.01.2026 №25 (а.с.51), згідно якого Служба у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради не дає дозвіл для передачі на реалізацію нерухомого майна.

18.05.2026 до Відділу від представника стягувача ОСОБА_5 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів виконавчого провадження додаткових документів та матеріалів, що підтверджують обставини фактичного не проживання ОСОБА_1 та дітей у житлового будинку за АДРЕСА_1 та вимога звернутися до суду з заявою про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право користування якою мають діти (а.с.52,53).

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 10.03.2026 (а.с.54), складеного комісією Літинської селищної ради з метою обстеження умов проживання, встановлено що за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти мають окрему кімнату, облаштовану меблями. Забезпечені усім необхідний відповідно до свого віку та потреб.

Актом обстеження житлово-побутових умов від 30.12.2025 (а.с.55), складеного комісією Літинської селищної ради, факт проживання зареєстрованих осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 не встановлено на момент обстеження у зв`язку з їх відсутністю.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.56-61) встановлено, що за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спільній власності зареєстровано по 1/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 .

Факт не проживання за адресою реєстрації АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також підтверджується фото таблицею огляду будинку (а.с.62-68), де на фото видно, що будинок перебуває в зачиненому стані без явних ознак перебування (проживання) осіб.

У порядку раніше згаданої ч.1 ст.82 ЦПК України представником боржника та заінтересованої особи підтверджено, що ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають за адресою реєстрації АДРЕСА_1 .

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст.2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

При цьому, за змістом ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.4 ст.10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, завершальною стадією якого є виконання судового рішення. Затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, у будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод її корисного значення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року, п. 40, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень частин першої, шостої статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною п`ятої статті 48 Закону визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. На вчинення неповнолітньою особою правочину, передбаченого частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, має бути одержана згода батьків або інших законних представників такої особи та дозвіл органу опіки та піклування відповідно до закону.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року № 2831/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.

Отже, державний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов`язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Такі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11).

У відповідності до вимог п.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 лютого 2023 року в справі №2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Відповідно до постанови від 17.04.2025 у справі №910/13689/22 зроблено висновок про те, що державний чи приватний виконавець має обов`язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до статті 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст.33 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Так, у пункті 7.26 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №910/13689/22 зазначено, що під час розгляду такої заяви (подання) суд вирішує питання щодо можливості державним або приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії щодо продажу майна, право на користування яким мають діти. Вирішуючи ці питання суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Також у вищевказаній постанові зазначено, що суд при вирішенні питання щодо звернення стягнення на житло, право користування яким мають діти, повинен оцінювати добросовісність дій боржника, фактичне проживання дітей, наявність іншого місця проживання та недопустимість зловживання правом з метою уникнення виконання рішення суду.

Суд погоджується із позицією представника стягувачів про застосування ст.216 ЦК України щодо законності реєстрації ОСОБА_1 та малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спірному житловому будинку.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 07.09.2023 у справі №137/161/23, зокрема, визнано недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 укладений 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Толяренком Сергієм Володимировичем реєстровий №788.

Тобто, ОСОБА_1 зареєстрована 31.05.2018 у спірному будинку як власник за правочином, який визнано судом недійсним. Малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно зареєстровані у 2018 та 2024 разом з матір`ю у порядку, визначеному Постановою КМУ від 07.02.2022 за №265.

Щодо позиції Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, яка заперечує проти задоволення заяви, слід зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою суду від 12.06.2026 зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області надати висновок щодо розв`язання спору про надання дозволу на звернення стягнення на нерухомість, право користування якою мають діти, однак такий висновок до суду не надійшов. Свою позицію Служба у справах дітей та сім`ї висловила у заяві, яку подано до суду перед засіданням. Щодо задоволення заяви заперечили.

Разом з тим, керуючись ч.6 ст.19 СК України, суд не може погодитися з позицією Служби у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, оскільки вона є необґрунтованою та не вливає на інтереси дітей, адже наявні в матеріалах докази, у їх сукупності, свідчать про формальність їх реєстрації у спірному будинку.

У даному випадку з наданої до суду заявником заяви та наданої до неї доказів встановлено, що боржник діє недобросовісно, ухиляється від виконання рішень суду, його дії пов`язані та спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на майно. Діти зареєстровані у спірному будинку разом з матір`ю, яка зареєстрована за правочином, який визнано судом недійсним, вони фактично там не проживають, їх реєстрація у спірному будинку носить формальний характер, а самі діти та їх мати забезпечені іншим нерухомим майном, зокрема, де дійсно проживають.

З огляду на викладене, заява старшого державного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального Міністерства юстиції України Гаврилюка Сергія Васильовича про встановлення порядку виконання рішень та надання дозволу на звернення стягнення на нерухомість, в якому зареєстровані малолітні діти, підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги старшого державного виконавця про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житлом, за адресою житлового будинку: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317, 383, 391 ЦК України, ст.150 ЖК України власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що Законом передбачено механізм захисту саме власником житла свого порушеного права власності на жиле приміщення, старшим державним виконавцем невірно визначено спосіб захисту права стягувача, заявляючи вимогу про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, а тому відсутні підстави для задоволення цієї вимоги.

Разом з тим, на переконання суду, задоволення вимоги виконавця про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, в якому зареєстровані малолітні діти, буде належним чином забезпечувати права та інтереси стягувача з метою виконання боржником судового рішення.

Керуючись ст.2, 10-13, 258-261, 263, 440, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Встановити порядок виконання рішень суду, що перебувають на виконанні у Літинському відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, а саме:

- надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0736 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 .

Ухвала суду, в силу ч.1 ст.261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 23.06.2026.

Стягувач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягувач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, адреса вул. Соборна, буд.7, с-ще Літин, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325963.

Суддя:Я. С. Верещинська