Рішення № 137625110, 23.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3057/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною триваючу бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 з 13 серпня 2024 року належної їй частини щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат зниклого безвісті чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодшого лейтенанта, тимчасово виконуючого обов`язки командира десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , який вважається зниклим безвісти з 09 лютого 2024 року;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) нарахувати з 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 , як дружині зниклого безвісти 09 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодшого лейтенанта, тимчасово виконуючого обов`язки командира десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , та здійснити необхідні виплати у відповідній частині належного військовослужбовця ОСОБА_2 грошового забезпечення та інших видів виплат.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому зазначає, що відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, які зникли безвісти, Фінансово економічною службою Військової частини НОМЕР_1 щомісячно здійснювалося нарахування та розподіл часток грошового забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_2 між встановленими законом членами його сім`ї. Згідно з офіційною довідкою Військової частини НОМЕР_1 про депоновані суми за період, з 09 лютого 2024 року по теперішній час, позивачці (дружині військовослужбовця - ОСОБА_1 ) було в повному обсязі нараховано та фактично виплачено її законну частку забезпечення. Зокрема, у вказаний позивачкою спірний період їй було виплачено такі суми: серпень 2024 року - 128 678,74 грн; вересень 2024 року - 128 678,74 грн; жовтень 2024 року - 128 678,74 грн; листопад 2024 року - 128 678,74 грн; грудень 2024 року - 128 801,02 грн; січень 2025 року - 128 550,49 грн. Період з лютого 2025 по січень 2026 року: щомісячно здійснювалися виплати у розмірі 21 429,37 грн - 26 460,66 грн (у зв`язку із розподілом часток на інших членів сім`ї - матір ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства). Лютий 2026 року - 29 634,42 грн; березень 2026 року - 32 137,62 грн. Всього за вказаний період позивачці було виплачено 1 834 652,45 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 03.06.2014 НОМЕР_4 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб. Відповідно до вищезазначеного свідоцтва про шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_7 № 8650, батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до сповіщення сім`ї № 65 від 22 лютого 2024 року (додаток), чоловік позивачки - молодший лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 09 лютого 2024 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля н.п. Кринки Херсонського району та області.

Вказане також підтверджується витягом № 20241121-2500 від 21 листопада 2024 року з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

При цьому, як зазначає позивачка, остання виплата грошового забезпечення безвісти зниклого чоловіка була здійснена Військовою частиною НОМЕР_1 у серпні 2024 року, та з вересня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 припинила нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення її чоловіка - ОСОБА_2 .

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

У розумінні пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній до внесення змін) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (далі - Порядок №884, в редакції чинній до 01.02.2025).

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 7 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

При цьому відповідно до кінцевої примітки Порядку № 884, Порядок із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 30.01.2024; в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 15.04.2025 - застосовується з 1 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 884, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 15.04.2025, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи: копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України); копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові); копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців; копія документа, що підтверджує: призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку); призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці; встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам; копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців; копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців; копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення; інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:

-особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

-у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

-у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Суд звертає увагу, що в подальшому частину 6 статті 9 Закону №2011-XII було викладено в новій редакції Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», яка набула чинності з 01 лютого 2025 року.

У чинній редакції, частина 6 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, у період з лютого 2024 року по січень 2025 року позивачці, як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , виплачувалось 100% грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 , у період з лютого 2025 року по січень 2026 року виплата 50% грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 розподілена між ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ) у розмірі 16,67%, ОСОБА_4 (батько ОСОБА_2 ) у розмірі 16,67%, ОСОБА_7 (дочка ОСОБА_2 ) у розмірі 16,67 % - отримувач - ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої дитини, з лютого 2026 року ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої дитини почала отримувати 25% грошового забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки від 08.05.2026, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , фактично грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 було розподілено в в різні періоди в різному відсотковому співвідношенні між матір`ю, батьком та дочкою безвісти зниклого ОСОБА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_1 , як дружина безвісти зниклого ОСОБА_2 , має право на отримання частини грошового забезпечення свого безвісти зниклого чоловіка, однак Військовою частиною НОМЕР_1 такі нарахування та виплати здійнені не були.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII та Порядку № 884 у редакції, чинній до 01.02.2025, право на отримання грошового забезпечення безвісти відсутнього військовослужбовця належало дружині (чоловіку), а також неповнолітнім дітям через їх законних представників. При цьому законодавство не передбачало можливості позбавлення дружини права на отримання відповідної частки грошового забезпечення у разі наявності у військовослужбовця неповнолітньої дитини.

З матеріалів справи вбачається, що у період з лютого 2024 року по січень 2025 року відповідач здійснював виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 виключно як законному представнику неповнолітньої дочки ОСОБА_7 . Водночас доказів нарахування та виплати грошового забезпечення безпосередньо ОСОБА_1 як дружині безвісти зниклого військовослужбовця матеріали справи не містять.

Крім того, після набрання чинності Законом України від 08.10.2024 № 3995-ІХ та новою редакцією Порядку № 884 з 01.02.2025 право на отримання частини грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця прямо надано дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства та батькам військовослужбовця, яким грошове забезпечення виплачується рівними частками у межах 50 відсотків грошового забезпечення.

Отже, починаючи з 01.02.2025, відповідач був зобов`язаний здійснювати розподіл належної до виплати частини грошового забезпечення між усіма особами, визначеними законом, у тому числі між дружиною військовослужбовця.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність порушення прав позивачки, оскільки факт здійснення виплат на користь неповнолітньої дитини через її законного представника не свідчить про реалізацію права самої позивачки як окремого суб`єкта права на отримання частини грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано доказів існування обставин, які відповідно до закону виключали б право ОСОБА_1 на отримання такої виплати, а також доказів прийняття рішення про відмову у її призначенні чи виплаті.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачкою докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій та рішень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті з 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 , належної їй, як дружині, частини, щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат зниклого безвісті чоловіка - ОСОБА_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, з 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 , як дружині зниклого безвісти 09 лютого 2024 року ОСОБА_2 , відповідну частину належного військовослужбовцю ОСОБА_2 щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ).

Суддя В.В. Падій