Рішення № 137624995, 22.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/4923/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи Електронний суд звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.10.2025 року № 80/25/4374/Р, оформлене витягом № № 80/25/4374/В;

зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , з урахуванням усіх захворювань, за результатами якого сформувати нове рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що експертна команда комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 12» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) допустила порушення процедури визначення ступеня втрати працездатності/встановлення групи інвалідності позивача, належним чином не оцінила всі медичні документи із наявними захворюваннями позивача та у своєму рішенні від 10.10.2025 № 80/25/4374/Р не надала обґрунтування відсутності для встановлення вищого відсотку втрати працездатності або ж встановлення групи інвалідності, на підставі вимог позивача щодо врахування всіх наявних у нього захворювань.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що після огляду 10.10.2025 та оцінювання функціональних порушень зі сторони опорно рухового апарата позивача, відповідачем були встановлені наступні критерії ступенів обмеження: здатність до самообслуговування легка ступінь обмеження; здатність до пересування - легка ступінь обмеження; здатність до орієнтації нормальна здатність; здатність до спілкування нормальна здатність; здатність до контролю за своєю поведінкою нормальна здатність; здатність до трудової діяльності легка ступінь обмеження. Рішення винесено відповідачем відповідно до вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, згідно даних огляду лікарів, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, наказу Міністерства охорони здоров`я від 05.06.2012 № 420, позивачу встановлені 25% захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Вказує, що експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) спеціально створені команди лікарів в спеціально визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я, які проводять оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності та виконують інші обов`язки відповідно до Порядку. Експертна команда (нова система замість МСЕК) може переглянути та скасувати встановлену раніше інвалідність, навіть довічну, якщо в результаті нового оцінювання повсякденного функціонування буде встановлено, що підстави для інвалідності відсутні або стан здоров`я особи покращився, хоча рішення МСЕК до 2025 року є чинними, але підлягають перевірці, а процес оцінювання тепер інший, заснований на функціонуванні, а не лише на діагнозі. Таким чином, рішення експертної команди щодо позивача, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про хворобу від 14.08.2025 №2025-0814-1048-1694-0 позивачу проведено медичний огляд, та зазначено про діагноз та причинний зв`язок захворювання.

Зокрема, «M87.05; M16.0; M42.10; M19.01; M19.07; 167.2; H90.3. Асептичний некроз голівки лівої стегнової кістки з больовим синдромом при значному порушенні функцій. Двобічний деформуючий остеоартроз кульшових суглобів 1 ст., двобічне дегенеративне пошкодження ацетабулярних губ. Поширений між хребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз,спондилоартроз усіх відділів хребта, унковеретебральний остеоартроз шийного відділу хребта, гемангіоми тіл CS, L1-хребців, гіперкіфоз II ст. та нефіксований С-подібний правобічний сколіоз І ст. грудного відділу хребта, ускладнений міхребцевими протрузіями та екструзіями з вираженим больовим, рефлекторним м?язево-тонічним, компресійним синдромом, форамінальним стенозом та стенозом вертебрального каналу при помірному порушенні функцій. Двобічний деформуючий остеоартроз плечових та акроміально ключичних суглобів І ст., двобічне пошкодження ротаторних манжет та суглобових губ, двобічний імпіджмент-синдром, хронічний синовіт з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Двобічний деформуючий остеоратртоз гомілковостопних суглобів І ст., двобічний імпіджмент-синдром, перевантажний теносиновіт м`язів обох гомілок з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Церебро-васкулярна хвороба: дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. у вигляді розсіяної дрібно-вогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибуло тактичного, церебрастенічного синдромів. Хронічна вертеброгенна торакалгія. Хронічна дискогенна полірадикулопатія з переважним ураженням С6, Sl корінців з больовим синдромом, незначним порушенням функції. Синдром карпального каналу верхніх кінцівок з незначним порушенням функції. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість І ст. зліва, ІІ ст. справа.

Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 61а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби».

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №283 позивача з 30.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як слідує з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.10.2025 №80/25/4374/Р, враховуючи надану медичну документацію, позивачу встановлено 25% втрати працездатності, у зв`язку із захворюванням, так, пов`язаним з проходженням військової служби, безстроково.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку правомірності рішенню відповідача, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 2 Постанови №1338 установлено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За змістом абзацу першого пункту 2 абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі Положення №1338), експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338).

Відповідно до пункту 9 Положення №1338 Експертні команди, серед іншого, встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів.

Відповідно до пунктів 31 і 32 Положення під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Пунктом 40 Порядку №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Пунктом 53 Порядку №1338 унормовано, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

Відповідно до пунктів 57 59 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

З наведених норм законодавства слідує, що з 1 січня 2025 року повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб перейшли від медико-соціальних експертних комісій до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тому суд вважає, що при вирішенні цього спору підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Як слідує із змісту позовної заяви, доводи позивача зводяться до порушення процедури прийняття рішення експертною командою, яке полягає у неповному та невірному врахуванні ступеня обмеження життєдіяльності позивача.

Постановою №1338 затверджено окремий розділ Критерії встановлення інвалідності, пунктом 5 якого передбачено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

Відповідно до пункту 6 розділу Критерії встановлення інвалідності Постанови №1338 до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Згідно з пунктом 8 розділу Критерії встановлення інвалідності Постанови №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд зазначає, що експертною командою, яка проводила оцінювання повсякденного функціонування позивача, не надано оцінку всім документам та медичним записам, що підтверджують стан здоров`я позивача, тобто всім обставин, що мають значення для прийняття рішення, що не узгоджується із вимогами пункту 31 Порядку №1338. Спірне рішення не містить інформації про оцінку усіх перелічених вище критеріїв. Зокрема в рішенні не надано оцінку здатності до пересування та провадження трудової діяльності.

З оскаржуваного рішення неможливо встановити чи досліджувались медичні документи у повній мірі щодо врахування діагнозів та реального стану здоров`я позивача.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини другій статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованим, тобто прийнято без урахування всіх обставин справи, що мають значення для його прийняття, зокрема відповідачем не проведену оцінку усіх критеріїв, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю з урахуванням розділу Критерії встановлення інвалідності Постанови №1338.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі, заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.10.2025 № 80/25/4374/Р, оформленого витягом № 80/25/4374/В; зобов`язання комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , з урахуванням усіх захворювань, за результатами якого сформувати нове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.10.2025 № 80/25/4374/Р, оформленого витягом № 80/25/4374/В.

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , з урахуванням усіх захворювань, за результатами якого сформувати нове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 12 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Підвисоцького професора, 4А,м. Київ,01103, код ЄДРПОУ 25680639).

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО