Рішення № 137624619, 23.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16471/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просить: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі відповідач) №0009788-1303-2201 від 10.09.2025.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що 19.09.2025 поштою отримав податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0009788-1303-2201 від 10.09.2025, відповідно до якої станом на 05.09.2025 за ним обліковується податковий борг у загальній сумі 5 535,12 грн.

На думку позивача, відповідач повторно сформував податкову вимогу щодо заборгованості, яка вже була предметом неодноразового судового розгляду.

Стверджує, що 19.02.2014 виконав свій податковий обов`язок зі сплати єдиного податку.

При цьому, як зазначає позивач, обставини щодо сплати єдиного податку вже встановлені судовими рішеннями у справах №822/4412/14, №822/4476/14, №822/476/17, №560/1511/19, №560/554/20, №560/5763/20, №560/13069/21, №560/12883/24.

Також позивач посилається на те, що попередні податкові вимоги щодо аналогічного боргу визнавалися судами протиправними та скасовувалися.

Зокрема, позивач вказує, що рішенням суду у справі №560/13069/21 відповідача було зобов`язано провести перерахунок та враховувати у податковому обліку відсутність боргу.

Зі змісту позову вбачається, що позивач оспорює податкову вимогу щодо обох складових зазначеного у ній боргу: 5 534,52 грн - єдиний податок з фізичних осіб; 0,60 грн - земельний податок з фізичних осіб.

Щодо суми 5 534,52 грн позивач зазначає, що ця сума вже була предметом попередніх судових спорів, зокрема у справі №560/12883/24 щодо податкової вимоги №0002370-1303-2201 від 18.04.2023.

Щодо суми 0,60 грн земельного податку позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення про визначення йому такого грошового зобов`язання не надходило, тому це зобов`язання не є узгодженим.

Позивач вказує, що сплатив цю суму з огляду на її незначний розмір, однак така сплата не свідчить про законність податкової вимоги.

Відповідно до відзиву на позов, головне управління ДПС у Хмельницькій області проти позову заперечило та просить відмовити у його задоволенні повністю з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що 19.02.2014 у позивача виник податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6 081 грн унаслідок самостійного декларування грошового зобов`язання в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 07.02.2014.

Вказує, що позивач повідомляв контролюючий орган про сплату вказаної суми через ПАТ «Брокбізнесбанк», однак кошти на казначейські рахунки з єдиного податку з фізичних осіб від цього банку не надійшли.

На думку відповідача, незалежно від причини ненадходження коштів до бюджету Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов`язку сплатити основну суму податкового зобов`язання або податкового боргу.

Відповідач також зазначає, що скасування податкової вимоги не призводить до скасування податкового зобов`язання, самостійно визначеного платником у податковій декларації.

За твердженням відповідача, позивач у 2014-2021 роках продовжував здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та щокварталу подавав податкові декларації платника єдиного податку, самостійно визначаючи суми податкових зобов`язань.

ДПС посилається на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та зазначає, що поточні платежі позивача зараховувалися в рахунок погашення попереднього податкового боргу і пені, а тому одночасно виникала заборгованість за поточними грошовими зобов`язаннями з єдиного податку.

Відповідач також зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №560/13069/21 було визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Хмельницькій області №0042441-1302-2225 від 22.09.2021 на суму 9 165,52 грн, а також зобов`язано ГУ ДПС провести коригування відомостей картки особового рахунку платника шляхом виключення інформації про наявність податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6 081 грн, який виник станом на 19.02.2014.

Відповідач стверджує, що на виконання цього рішення 24.05.2022 провів коригування на зменшення податкового боргу в сумі 6 081 грн, але після такого коригування, за даними відповідача, в інтегрованій картці платника залишився податковий борг у сумі 5 534,52 грн.

ДПС пов`язує суму 5 534,52 грн із податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №9428676607 від 05.02.2022 на суму 15 314 грн, термін сплати якої, за твердженням відповідача, настав 21.02.2022, а також із декларацією №9335392498 від 08.11.2021.

Станом на 03.10.2025, за твердженням відповідача, за позивачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 5 534,52 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 10.09.2025 №0009788-1303-2201.

У цій вимозі зазначено, що ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього станом на 05.09.2025 податкового боргу в сумі 5 535,12 грн.

У податковій вимозі зазначено, що вона сформована з посиланням на статтю 59 Податкового кодексу України.

Вимога містить попередження про виникнення податкового боргу, поширення права податкової застави та можливість застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу.

З детального розрахунку до податкової вимоги від 10.09.2025 №0009788-1303-2201 вбачається, що сума 5 535,12 грн складається з: 0,60 грн - земельний податок з фізичних осіб, код класифікації доходів бюджету 18010700; 5 534,52 грн - єдиний податок з фізичних осіб, код класифікації доходів бюджету 18050400.

У цьому ж розрахунку зазначено, що вся сума 5 535,12 грн віднесена до податкового зобов`язання.

Штрафні санкції та пеня у розрахунку визначені як 0,00 грн.

Також у матеріалах справи, зокрема, наявні: рішення про опис майна у податкову заставу від 10.09.2025 №6227/22-01-13-03-06; акт опису майна від 12.09.2025 №11327/13-03; копія конверта щодо надсилання податкової вимоги; квитанція про сплату земельного податку в сумі 0,60 грн;

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують: подання позивачем податкової декларації №9428676607 від 05.02.2022; подання позивачем податкової декларації №9335392498 від 08.11.2021; зміст таких декларацій; дату та розмір узгоджених грошових зобов`язань за цими деклараціями; наявність у позивача податкового боргу в сумі 5 534,52 грн саме станом на 05.09.2025 або 10.09.2025; інтегровану картку платника податків із повним рухом нарахувань, сплат, переплат, пені, коригувань і зарахувань платежів; розрахунок того, як після коригування суми 6 081 грн на виконання рішення суду у справі №560/13069/21 утворився залишок боргу саме 5 534,52 грн; докази зарахування коштів позивача відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України із зазначенням черговості виникнення боргу; податкове повідомлення-рішення щодо земельного податку в сумі 0,60 грн; докази вручення або надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення щодо земельного податку в сумі 0,60 грн.

Суд враховує, що твердження сторони у заяві по суті справи не є доказом відповідної обставини.

Відзив відповідача містить пояснення щодо походження суми 5 534,52 грн, однак до відзиву не додано тих первинних або облікових документів, з яких суд міг би перевірити правильність такого розрахунку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

За пунктом 60.5 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно із підпунктами 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

За пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Також суд враховує Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 «Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Форма податкової вимоги для фізичних осіб - форма «Ф» - передбачена додатком 2 до цього Порядку.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі №440/2111/19, про те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень саме на момент його прийняття та не може обґрунтовувати правомірність такого акта обставинами, які сталися або могли статися в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 17.07.2025 у справі №640/15935/19 зазначено, що сума грошового зобов`язання, самостійно визначена платником у податковій декларації, вважається узгодженою; податковим боргом є узгоджене, але не сплачене у встановлений строк грошове зобов`язання; податкова вимога надсилається у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені строки.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №400/7174/21 зазначено, що у спорах щодо податкового боргу встановленню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт його сплати або несплати, факт направлення і вручення податкової вимоги та дотримання контролюючим органом порядку вчинення відповідних дій. Верховний Суд також зазначив, що для того, щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума має бути безперечно доведена до платника.

У постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №240/15619/21 наведено підхід щодо застосування частин четвертої та сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України: преюдиційне значення мають встановлені судовими рішеннями фактичні обставини, а не правова оцінка таких обставин іншим судом.

Отже, наведена практика Верховного Суду підтверджує, що самостійно задеклароване і несплачене податкове зобов`язання може набути статусу податкового боргу.

Водночас, у справі про оскарження податкової вимоги контролюючий орган повинен довести належними та допустимими доказами існування такого боргу, його узгодженість, розмір, підставу виникнення та наявність саме станом на дату формування оскаржуваної податкової вимоги.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність податкової вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0009788-1303-2201 від 10.09.2025.

Суд перевіряє правомірність цього індивідуального акта станом на дату його формування - 10.09.2025, з урахуванням тих обставин, які існували на той момент.

При цьому, суд не може визнавати правомірною податкову вимогу на підставі обставин, які не були належно підтверджені на момент її прийняття або не підтверджені доказами у матеріалах справи.

Суд також не може підміняти контролюючий орган у встановленні підстав податкового боргу, самостійно встановлювати замість контролюючого органу рух коштів платника або виводити суму податкового боргу з припущень.

Щодо загальних умов формування податкової вимоги, то суд зазначає про таке.

З аналізу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 та пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для формування податкової вимоги є наявність у платника саме податкового боргу.

Для існування податкового боргу повинні одночасно існувати такі обставини: наявність грошового зобов`язання; узгодженість такого грошового зобов`язання; несплата цього зобов`язання у встановлений законом строк; існування такого боргу на дату формування податкової вимоги.

У цій справі відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що станом на 05.09.2025 та на дату формування податкової вимоги 10.09.2025 у позивача існував податковий борг у сумі 5 535,12 грн.

Із приводу суми 5 534,52 грн з єдиного податку, то суд вказує на таке.

Відповідач стверджує, що сума 5 534,52 грн виникла внаслідок самостійного декларування позивачем податкових зобов`язань за 2021-2022 роки, черговості зарахування платежів відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та коригування після виконання рішення суду у справі №560/13069/21.

У той же час, у матеріалах справи відсутні податкові декларації, на які посилається відповідач, а саме: декларація №9428676607 від 05.02.2022; декларація №9335392498 від 08.11.2021.

Відсутність цих декларацій позбавляє суд можливості перевірити: чи дійсно такі декларації були подані позивачем; які суми грошових зобов`язань були в них самостійно визначені; які строки сплати таких зобов`язань були застосовними; чи стали такі зобов`язання узгодженими; чи були вони сплачені або не сплачені.

Також у матеріалах справи відсутня інтегрована картка платника податків, яка дозволила б встановити рух нарахувань, сплат, переплат, пені, коригувань і зарахувань платежів.

Посилання відповідача на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України саме по собі не доводить правомірності спірної податкової вимоги.

Для застосування цього пункту відповідач повинен довести: наявність попереднього податкового боргу; дату його виникнення; суму такого боргу; платежі, які були здійснені позивачем; напрям платежів, зазначений платником; порядок фактичного зарахування таких платежів контролюючим органом; черговість виникнення боргу; залишок податкового боргу станом на дату формування податкової вимоги.

Таких доказів відповідач не надав.

Суд бере до уваги, що відповідач посилається на виконання рішення суду у справі №560/13069/21 та проведення 24.05.2022 коригування на зменшення боргу на 6 081 грн.

Однак відповідач не надав розрахунку, який би дозволив суду встановити, як після такого коригування утворилася саме сума 5 534,52 грн.

Суд також враховує, що в детальному розрахунку до спірної податкової вимоги сума 5 534,52 грн зазначена як податкове зобов`язання, а не як пеня чи штраф.

У той же час, відзив відповідача містить пояснення про нарахування та погашення пені за 2014-2020 роки.

Без інтегрованої картки платника та первинних документів суд не може перевірити, чи пов`язана спірна сума з податковим зобов`язанням, пенею, наслідками зарахування платежів або коригуванням після попередніх судових рішень.

Саме лише зазначення суми 5 534,52 грн у податковій вимозі та детальному розрахунку до неї не є достатнім доказом її правомірності.

Податкова вимога є оскаржуваним актом, а не доказом правильності всіх наведених у ній показників.

Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у позивача податкового боргу з єдиного податку в сумі 5 534,52 грн станом на дату формування податкової вимоги.

Щодо суми 0,60 грн земельного податку, то суд виходить із таких міркувань.

До складу податкового боргу, зазначеного у спірній податковій вимозі, включено 0,60 грн земельного податку з фізичних осіб.

Позивач заперечує узгодженість цієї суми та зазначає, що податкове повідомлення-рішення щодо земельного податку йому не надходило.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю здійснюється контролюючими органами шляхом надсилання або вручення податкового повідомлення-рішення.

За пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, фізична особа сплачує плату за землю протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, для висновку про наявність у позивача податкового боргу із земельного податку відповідач повинен був довести: визначення контролюючим органом грошового зобов`язання із земельного податку; формування відповідного податкового повідомлення-рішення; надсилання або вручення такого податкового повідомлення-рішення позивачу; сплив 60-денного строку з дня вручення податкового повідомлення-рішення; несплату відповідної суми у встановлений строк.

При цьому, відповідач не надав доказів формування, надсилання або вручення позивачу податкового повідомлення-рішення щодо земельного податку в сумі 0,60 грн.

Сплата позивачем 0,60 грн після отримання податкової вимоги не доводить правомірності цієї вимоги станом на дату її формування.

Така сплата є подією, яка відбулася після прийняття оскаржуваного акта, а тому не може легалізувати рішення суб`єкта владних повноважень, якщо на момент його прийняття не було доведено існування узгодженого податкового зобов`язання.

За таких обставин, відповідач не довів наявності у позивача податкового боргу із земельного податку в сумі 0,60 грн станом на дату формування оскаржуваної податкової вимоги.

Щодо попередніх судових справ, то суд зазначає про таке.

Позивач посилається на судові рішення у справах №822/4412/14, №822/4476/14, №822/476/17, №560/1511/19, №560/554/20, №560/5763/20, №560/13069/21, №560/12883/24.

Відповідач у відзиві також визнає існування попередніх судових спорів щодо податкових вимог, пов`язаних із заборгованістю позивача.

Суд виходить із того, що преюдиційне значення у цій справі можуть мати лише фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, а не правові оцінки, надані судами в інших справах.

Разом із тим, у цій справі предметом розгляду є не абстрактне питання існування або неіснування у позивача будь-яких податкових зобов`язань у минулому, а правомірність конкретної податкової вимоги від 10.09.2025 №0009788-1303-2201.

Навіть якщо скасування попередніх податкових вимог саме по собі не завжди означає припинення самостійно задекларованого податкового зобов`язання, відповідач у цій справі повинен був довести, що саме станом на 05.09.2025 та 10.09.2025 у позивача існував податковий борг у сумі 5 535,12 грн.

Відповідач цього не довів.

Із приводу доводів відповідача про самостійне декларування, то суд вказує на таке.

Суд погоджується із загальним правовим підходом відповідача про те, що податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у декларації, вважається узгодженим, а у разі його несплати у встановлений строк може набути статусу податкового боргу.

Однак у цій справі відповідач не довів, що спірна сума 5 534,52 грн виникла саме з конкретних самостійно задекларованих, узгоджених і несплачених податкових зобов`язань позивача.

Іншими словами, правова можливість виникнення податкового боргу із самостійно задекларованого зобов`язання не звільняє контролюючий орган від процесуального обов`язку довести у суді фактичне існування такого боргу в конкретній сумі та на конкретну дату.

Щодо рішення про опис майна у податкову заставу та акта опису майна, то суд виходить із такого.

У матеріалах справи наявні рішення про опис майна у податкову заставу від 10.09.2025 та акт опису майна від 12.09.2025.

Ці документи не є самостійним предметом позовних вимог у цій справі.

Водночас, вони підтверджують, що спірна податкова вимога мала для позивача правові наслідки, пов`язані з реалізацією заходів забезпечення погашення податкового боргу.

Суд враховує, що відповідно до статей 88 і 89 Податкового кодексу України право податкової застави пов`язане з наявністю податкового боргу.

Оскільки відповідач не довів існування податкового боргу, це додатково підтверджує необхідність ефективного судового захисту шляхом скасування податкової вимоги.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд доходить таких висновків.

Відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що станом на дату формування податкової вимоги №0009788-1303-2201 від 10.09.2025 за позивачем існував податковий борг у сумі 5 535,12 грн.

Зокрема, відповідач не довів: наявність узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 5 534,52 грн; наявність узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання із земельного податку в сумі 0,60 грн; правомірність застосування пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до платежів позивача; правильність розрахунку боргу після виконання рішення у справі №560/13069/21; існування податкового боргу саме станом на 05.09.2025 та 10.09.2025.

За таких обставин, податкова вимога Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0009788-1303-2201 від 10.09.2025 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Отже, позов у цій справі підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0009788-1303-2201 від 10.09.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя Є.В. Печений