Ухвала суду № 137623469, 23.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5192/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєкєсєвої Н.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/5192/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, вищезазначений позов було задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 та з 01.03.2025 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування обмежувальних коефіцієнтів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

У подальшому ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 за заявою ОСОБА_1 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у трьохмісячний строк подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у цій справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у порядку ст. 383 КАС України було залишено без задоволення.

Однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 скасовано, а справу №440/5192/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.11.2025, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 (суддя Шевяков І.С.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полтавського окружного адміністративного суду Супруна Є.Б. в адміністративній справі №440/5192/25 відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25 протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про цю ухвалу. Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Молодцову Ю.С. залишено без задоволення.

Однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 скасовано, а справу №440/5192/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у порядку, передбаченому ст.ст. 249, 383 КАС України було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25 в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 20392,69 грн, що становить 5098,17 грн. Надіслано окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону внаслідок неналежного виконання рішення суду. Встановлено строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу.

ОСОБА_1 оскаржив окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 в апеляційному порядку.

У зв`язку з цим справа №440/5192/25 27.03.2026 була направлена до Другого апеляційного адміністративного суду і до Полтавського окружного адміністративного суду досі не надійшла.

17.06.2026 до суду засобами системи "Електронний суд" надійшла заява Сухна А.Г. (зареєстрована судом 22.06.2026) про відвід судді, в якій заявник просить задовольнити заяву про відвід судді Супруна Євгенія Борисовича та передати заяву про розгляд звіту про виконання судового рішення у справі №440/5192/25 на розгляд будь-якого іншого судді Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Супруна Є.Б. від 22.06.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

23.06.2026 за результатами автоматизованого розподілу заяву про відвід судді Супруна Є.Б. передано для розгляду судді Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєвій Н.Ю.

За змістом частини одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/5192/25, суд дійшов такого висновку.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, частиною першою статті 36 КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників.

Слід зауважити, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/5192/25 вмотивована тим, що 28.05.2026 до суду засобами системи "Електронний суд" надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25, але цей звіт не містив доказів виконання судового рішення відповідно до його резолютивної частини. 03.06.2026 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" подав до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області Молодцову Ю.С. за подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25 без додержання вимог частин 2, 3 статті 3822 КАС України. Але, як зазначає ОСОБА_1 , в порушення норм процесуального права суддею Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б. ні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №440/5192/25, ні клопотання про накладення штрафу не розглянуто. У зв`язку з цим заявник вважає, що суддею Супрун Є.Б. допущено порушення норм процесуального права визначених ч. ч. 2, 3 ст. 166 КАС України, ч. 2 ст. 241 КАС України, ч. 4 ст. 373 КАС України, ч. 3 ст. 382 КАС України, ч. 1 ст. 3821 КАС України, з огляду на що він підлягає відводу у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, оскільки у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Надаючи правову оцінку цим аргументам заявника, суд виходить з того, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко та Мартиненко проти України" у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Як свідчить зміст заяви ОСОБА_1 про відвід, мотиви заявленого відводу зводяться лише до обставин, що пов`язані з процесуальними рішеннями і діями судді в ході вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, що регулюються розділом IV КАС України.

Суд не може оцінювати ці мотиви інакше, як такі, що стосуються процесуальних рішень і дій суду в ході вирішення питань, пов`язаних з виконанням судового рішення у справі №440/5192/25.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Порушення строку розгляду заяви жодним чином не доводить, на думку суду, упередженості головуючого судді. В умовах багатократного понаднормового перевантаження суду позовами та заявами суд вже не може в силу об`єктивних причин дотриматися процесуальних строків розгляду в усіх справах. До того ж передача заяви для розгляду іншому складу суду у будь-якому разі тільки продовжить строк її розгляду і швидшому розгляду явно не сприятиме.

Водночас судовий розгляд у суді першої інстанції за таких обставин унеможливлений обставинами того, що справа №440/5192/25 перебуває в суді апеляційної інстанції. Водночас ні стаття 249 КАС України, ні стаття 383 КАС України не передбачає можливості здійснювати судовий розгляд за відсутності матеріалів справи.

Отже в цих обставинах відсутні докази та доводи, які б підтверджували чи обґрунтовано викликали сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Супруна Є.Б.

Аргументи, покладені в основу заяви про відвід, фактично є незгодою з процесуальними діями та рішеннями, які, суд змушений нагадати, можуть бути оскаржені виключно в апеляційному чи касаційному порядку. Але незгода з ними не є підставою для відводу. Це є прямою нормою, викладеною в ч. 4 ст. 36 КАС України.

Отож, підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь судді Супруна Є.Б. у розгляді цієї справи та викликали необхідність його відводу, немає.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/5192/25 належить відмовити.

Керуючись статтями 36, 37, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полтавського окружного адміністративного суду Супруна Є.Б. в адміністративній справі №440/5192/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва