Ухвала суду № 137623433, 23.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23 червня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8133/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про:

- визнання протиправним та скасування рішення Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20 березня 2026 року № 466/26/01;

- визнання протиправним та скасування рішення рішення Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20 березня 2026 року № 466/26/02.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 466/26/01 від 20 березня 2026 року та № 466/26/02 від 20 березня 2026 року до набрання законної сили рішення в даній справі.

Позивач зазначив, що рішення № 466/26/01 від 20 березня 2026 року та № 466/26/02 від 20 березня 2026 року (з урахуванням Рішення № 466/26/03 від 20.05.2026 року про внесення змін до рішень) необхідно виконати у строк до 22.06.2026 року, а тому невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у даній справі істотно ускладнить виконання рішення суду. Та як наслідок, захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття зазначених заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для позивача. У свою чергу, за невиконання вказаних рішень під час розгляду справи в суді Позивач може понести додаткові витрати відповідно до статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме застосування Відповідачем-1 до позивача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 466/26/01 від 20 березня 2026 року та № 466/26/02 від 20 березня 2026 року, що поставить позивача в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні між опонентом.

Зазначав, що заходи забезпечення позову у виді зупинення дії рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 466/26/01 від 20 березня 2026 року та № 466/26/02 від 20 березня 2026 року до набрання рішенням по даній справі законної сили є співмірними із заявленими позивачем вимогами у виді визнання протиправними та скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 466/26/01 від 20 березня 2026 року та № 466/26/02 від 20 березня 2026 року. Вказані рішення призводять до порушення прав позивача, а у випадку задоволення позову не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим відновлення порушених прав позивача, оскільки відповідач-1 дочекавшись спливу терміну виконання рішень може винести постанови про накладення штрафу та на підставі них звернутись до Державної виконавчої служби України з метою стягнення грошових коштів з Позивача. Крім того, в разі винесення відповідачем-1 постанов про накладення штрафу Позивач буде змушений додатково звертатись до суду ще з однією позовною заявою про скасування штрафів, що призведе до додаткового навантаження на судову систему. Звертав увагу, що захід забезпечення позову який бажає застосувати позивач (зупинення дії оскаржуваних Рішень) є тимчасовим і спрямованим виключно на збереження існуючого становища (status quo) до моменту вирішення спору по суті. Він не зумовлює фактичного вирішення справи, проте гарантує збалансованість інтересів сторін: оскільки відповідач-1 не втрачає право на контроль за продукцією в майбутньому, а позивач отримує захист від потенційно неправомірного фінансового та регуляторного тиску під час судового процесу.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстав вважати, що невжиття перелічених у такій заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Всі зазначені представником позивача у заяві про забезпечення позову аргументи стосуються безпосередньо предмету позову - оскаржуваних рішень відповідача, однак заява не містить обґрунтувань того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав.

В той же час, представником позивача до заяви про забезпечення позову не додано беззаперечних доказів в підтвердження ознак протиправності спірних рішень відповідача, які б у сукупності із зазначеними обставинами надавали змогу прийняти рішення про забезпечення позову в спосіб визначений позивачем.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

В той же час, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не може вирішуватись питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду саме в ході розгляду адміністративної справи.

Таким чином, представником позивача в заяві не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 297 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва