Рішення № 137623056, 22.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару №UA500020/2025/000265/2 від 25.08.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2025/000403.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 02.08.2021 року між компанією «CHANGZHOU HUIJIN TEXTILE CO., LTD» (як продавцем) та приватним підприємством «АРТ-ТЕКСГРУП» (як покупцем) було укладено Контракт купівлі-продажу №20210802, за умовами якого продавець зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в терміні і на умовах цього Контракту.

На виконання умов зазначеного контракту, компанія «CHANGZHOU HUIJIN TEXTILE CO., LTD» поставила позивачу партію товару, а саме меблеву обівочну тканину.

З метою митного оформлення імпортованого товару, представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію 25UA500020006484U4, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000265/2 від 25.08.2025 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000403.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду по справі №420/1517/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України.

Під час розгляду справи від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості. З огляду на зазначене, митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, на яку від Одеської митниці надійшли заперечення.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Приватне підприємство «АРТ-ТЕКСГРУП» (далі підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 36153970.

02.08.2021 року між компанією «CHANGZHOU HUIJIN TEXTILE CO., LTD» (як продавцем) та приватним підприємством «АРТ-ТЕКСГРУП» (як покупцем) було укладено Контракт купівлі-продажу №20210802 (далі Контракт), за п.1 якого продавець зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (штучна шкіра, тканина меблева оббивна, далі товар) в терміні і на умовах цього Контракту.

Згідно п.1.3 Контракту асортимент, кількість, ціна за одиницю товару вказуються в інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до п.2.2 Контракту в ціну товару включається вартість стандартної упаковки, маркування, страховки, завантаження на транспортний засіб, митного очищення товару, вивантаження в порту доставки.

Згідно п.2.7 Контракту митні збори і мита, пов`язані із оформленням експортних документів розподіляються відповідно до обраної сторонами умови правил Інкотермс-2000 і їх оплата покладається на продавця.

За п.3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах FOB (франко борт судна). Порт відвантаження: Шанхай, Нингбо, Китай.

Відповідно до Контракту було укладено Додаток від 10.06.2025 року, згідно якого сторони узгодили наступний перелік асортиментних позицій товару (тканини), а саме:

FLAGMAN 2,34 дол. США/м;

FREEDOM 1,90 дол. США/м;

GREAT 1,55 дол. США/м .

На виконання умов Контракту було оформлено комерційний інвойс №HJ25126805D від 19.06.2025 року на товар «тканина» у кількості 7 995,5 м загальною вартістю 14 842,05 дол. США, в якому умовами поставки зазначено FOB Shanghai.

Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «CHANGZHOU HUIJIN TEXTILE CO., LTD» було поставлено партію товару, а саме меблева обівочна тканина.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 25.08.2025 року представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію №25UA500020006484U4, в якій у гр.22 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 14 842,05 дол. США.

При цьому, разом із митною декларацією будо надано наступні документи, а саме:

- копія митної декларації країни відправлення від 19.06.2025 року;

- сертифікат якості від 19.06.2025 року;

- лист УАМ №8 від 02.03.2016 року;

- комерційна пропозиція від 10.06.2025 року;

- акт зважування від 25.08.2025 року;

- договір (контракт) про перевезення від 05.11.2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера від 19.04.2025 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 02.08.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.10.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2025 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 19.06.2025 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.08.2025 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.08.2025 року;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 13.11.2024 року;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 11.09.2024 року;

- рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД 24UA50002000096-KT від 15.12.2024 року;

- статус особи, яка подає митну декларацію №2;

- сертифiкат про походження товару від 31.07.2025 року;

- автотранспортна накладна від 18.08.2025 року;

- домашній коносамент від 23.06.2025 року;

- коносамент від 23.06.2025 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) від 19.06.2025 року;

- пакувальний лист від 19.06.2025 року.

Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №25UA500020006484U4 від 25.08.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, подані до митного оформлення коносамент від 23.06.2025 року №EGL.V142501738498, від 23.06.2025 року №WMSS25061700C без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, шо в ньому зазначені;

2) у наданому до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) від 19.06.2025 б/н відсутні умови поставки, відповідно до яких розрахована ціна товарів, а отже не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів;

3) надана до митного контролю калькуляція вартості товарів віл 19.06.2025 б/н не відображає усіх важливих складових ціноутворення тканини (контроль якості, розхідні матеріали, пакування), а нарахування та відшкодування ПДВ наведено без посилання на відповідний нормативний акт країни виробництва;

4) поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FОВ Shanghai. На вказаних умовах поставки FОВ покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно. Також слід відмітити, шо з огляду на маршрут транспортування товару (Shanghai - Gdansk - м/п Рава-Руська) при умовах поставки FOB Shanghai, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД від 25.08.2025 року №UA500020/2025/006484 та відсутні у поданих документах;

5) митна декларація країни відправлення від 19.06.2025 року №223120250002366453 не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів, через відсутність в відміток митних органів країни відправлення, відсутність в ній дати експорту, що свідчило б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації;

6) відповідно до наданого до митного оформлення договору про перевезення (п.1.3) від 05.11.2023 року №05112023 на кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку на перевезення з усією необхідною інформацією шо стосується транспортно-експедиторського обслуговування. Відсутність зазначеної заявки, а також акту виконаних робіт (послуг) та а також банківських та платіжних документів, шо підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, в тому числі додаткових, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена та оцінюваний товар. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктами 5,6 частини десятої статті 58 Кодексу;

7) відповідно до наданої до митного оформлення автотранспортної накладної (СМК) фактичним перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_1 , проте до митного оформлення надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Ламан шипінг». Рахунок-фактура від ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення не надавався, то викликає сумніви щодо включення/невключення даної складової до вартості самого товару та її розміру;

8) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2021 року №20210802 поставка товару здійснюється на умовах FOB Shanghai. Згідно документу, що підтверджує вартість перевезення від 19.08.2025 №LS-4670496 вартість доставки товару не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/нездійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Разом з тим, декларантом 25.08.2025 року було надіслано лист митному органу, в якому повідомлено, що все необхідні документи на підтвердження митної вартості надані та додаткових надаватись не буде.

25.08.2025 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000265/2, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим і становить 5,02 дол.США (МД від 13.06.2025 року №UA209230/2025/55679), ніж заявлено декларантом 4,20 дол.США; по товару №2 є більшим і становить 5,54 дол.США (МД від 16.05.2025 року №UA500580/2025/3526), ніж заявлено декларантом 4,63 дол.США. Враховуючи вищезазначене, митним органом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний.

Додатково у спірному рішенні митним органом зазначено, що товариством не надані усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.

Також митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000403.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», зокрема, митні декларації від 13.06.2025 року №UA209230/2025/55679, від 16.05.2025 року №UA500580/2025/3526.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилався на те, що подані до митного оформлення коносаменти від 23.06.2025 року №EGL.V142501738498 та від 23.06.2025 року №WMSS25061700C не містять підпису капітана судна або іншого представника перевізника, а тому не можуть підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, шо в ньому зазначені.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За своєю суттю коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому, всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.

Коносамент виписується (підписується капітаном або аґентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт.

Отже, підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі). Коносамент виконує три основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Тобто, на думку суду, коносамент є документом, який не може підтверджувати транспортні витрати під час митного оформлення.

Таким чином, надані до митного оформлення коносаменти від 23.06.2025 року №EGL.V142501738498 та від 23.06.2025 року №WMSS25061700C, в яких не міститься підпису капітана судна або іншого представника перевізника, не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких документів не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Більш того, суд враховує той факт, що митним органом за весь час розгляду справи не було зазначено жодного нормативного акту, в якому б було закріплено обов`язкові реквізити для оформлення коносаментів.

Суд також не приймає до уваги посилання митного органу на те, що в наданому до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) від 19.06.2025 року відсутні умови поставки, відповідно до яких розрахована ціна товарів, а також на те, що надана калькуляція вартості товарів не відображає усіх важливих складових ціноутворення тканини, оскільки, сама по собі калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже таким підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару.

Вищевказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року по справі №825/2255/16.

Також відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилався на те, що при умовах поставки FOB Shanghai, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД від 25.08.2025 року №UA500020/2025/006484 та відсутні у поданих документах.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 2.2 Контракту купівлі-продажу №20210802 передбачає, що в ціну товару включається вартість завантаження на транспортний засіб, митного очищення товару, вивантаження в порту доставки.

Крім того, на виконання умов вищевказаного Контракту було оформлено комерційний інвойс №HJ25126805D від 19.06.2025 року, в якому умовами поставки товару зазначено FOB Shanghai.

При цьому, поставка товару на умовах FOB відповідно до правил Incoterms передбачає покладення на покупця обов`язку укласти договір перевезення та нести витрати, пов`язані з транспортуванням товару після його завантаження на борт судна в порту відвантаження, тоді як до обов`язків продавця належать витрати, пов`язані з навантаженням товару на судно.

Тобто, вартість таких послуг не підлягає окремому декларуванню, оскільки вони включені до загальної вартості транспортно-експедиційних послуг за межами державного кордону України. З цього приводу суд враховує посилання позивача на те, що у поданих до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.08.2025 року та довідці про вартість перевезення від 21.08.2025 року зазначено складову вартості «транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України», яка охоплює всі витрати, понесені експедитором у процесі розвантаження, перевантаження та обробки контейнера в порту Gdansk.

Враховуючи вищевказане, матеріали справи свідчать про те, що у ціну імпортованого підприємством товару було включено вартість витрат на розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk.

В обґрунтування правомірності рішення про коригування митної вартості товару відповідач також посилався на те, що митна декларація країни відправлення від 19.06.2025 року не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення та відсутність дати експорту.

Суд з цього приводу зауважує, що згідно ч.2 ст.53 МК України серед документів, які підтверджують митну вартість товарів, не міститься експортної митної декларації країни відправлення.

У той же час, митним органом за час розгляду даної справи не було доведено, що надані декларантом документи на підтвердження визначення митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, у свою чергу, потребувало б надання додаткових документів, таких як копія митної декларації країни відправлення.

При цьому, суд зазначає, що експортна митна декларація країни відправлення складається та заповнюється в порядку та відповідно до вимог виключно країни відправлення, імпортер не має жодної можливості впливу на форму заповнення чи проставлення тих чи інших відміток на цей документ. Відповідальність за заповнення експортної митної декларації країни відправлення не може нести імпортер (в даному випадку позивач). Разом з тим, у вказаній митній декларації містяться відомості щодо відправника та отримувача товару, його кількості, умов поставки, та вказані відомості збігаються з відомостями, наведеними у поданій ВМД позивача, що дозволяє повністю ідентифікувати таку декларацію з конкретним товаром.

Також відповідач в обґрунтування правомірності рішення про коригування митної вартості товару посилався на те, що відсутність заявки на перевезення товару, акту виконаних робіт (послуг), а також банківських та платіжних документів, шо підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, в тому числі додаткових, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена та оцінюваний товар.

З цього приводу суд зазначає, що на підтвердження факту оплати транспортно-експедиційних послуг було надано до суду банківський платіжний документ від 21.05.2025 року №2149 згідно рахунку №LS-4670496 від 19.08.2025. На думку суду, вказаний документ є належним доказом сплати за транспортно-експедиційні послуги, та підтверджує включення відповідних витрат до ціни, фактично сплаченої за імпортований товар підприємства, що відповідачем за час розгляду справи спростовано не було.

Крім того, на переконання суду, заявка на перевезення товару є лише внутрішнім документом, що оформлюється між клієнтом та експедитором, і надання такої заявки для митного оформлення не є обов`язковою вимогою для підтвердження митної вартості товару.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що відповідно до наданої до митного оформлення автотранспортної накладної (СМК) фактичним перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_1 , проте до митного оформлення надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Ламан шипінг». Рахунок-фактура від ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення не надавалась, що викликає сумніви щодо включення/невключення даної складової до вартості самого товару та її розміру.

З цього приводу суд зазначає, що перевезення вантажу з порту м. Шанхай до м. Одеса здійснювалося на підставі Договору №05112023 від 05.11.2023 року, укладеного між ПП «АРЕКС ГРУП» та ТОВ «Ламан Шиппінг». Для сухопутної частини доставки вантажу з порту м.Гданськ до м. Одеса між ТОВ «Ламан Шиппінг» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №26/01-24 від 26.01.2024 року. Усі складові сухопутної частини доставки, включаючи перевезення ФОП ОСОБА_1 , враховані у загальній вартості транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується рахунком-фактурою від 19.08.2025 року №LS-4670496 та довідкою про вартість перевезення від 21.08.2025 року №472039. При цьому, вищевказані документи надавались декларантом до митного оформлення товару.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення відповідають умовам договору про перевезення, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Митний орган в оскаржуваному рішенні також посилався на те, що відповідно до п.3.1 Контракту №20210802 поставка товару здійснюється на умовах FOB Shanghai. Згідно документу, що підтверджує вартість перевезення від 19.08.2025 року №LS-4670496 вартість доставки товару не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/нездійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З цього приводу суд зазначає, що пунктом 2.2 Контракту купівлі-продажу №20210802 передбачено, що в ціну товару включається вартість страховки.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов Контракту було оформлено комерційний інвойс №HJ25126805D, в якому умовами поставки зазначено FOB Shanghai.

Згідно з правилами поставки FOB за Інкотермс 2010, страхування вантажу не є обов`язковим і жодна зі сторін формально не зобов`язана його здійснювати.

Крім того, документ, що підтверджує вартість перевезення від 19.08.2025 року №LS-4670496, підтверджує, що вартість доставки товару не включала вартість страхування, і інформація про здійснення страхування відсутня.

Тобто, на переконання суду, відсутність витрат на страхування у визначенні митної вартості товару відповідає умовам контракту та правилам FOB, і не впливає на правильність визначення митної вартості оцінюваного товару..

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі наявні та необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000265/2 від 25.08.2025 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000403 є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці у розмірі 2 662,40 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000265/2 від 25.08.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2025/000403.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - Приватне підприємство «АРТ-ТЕКСГРУП» (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 3, код ЄДРПОУ 36153970).

Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя О.В. Білостоцький