Ухвала суду № 137622152, 23.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"23" червня 2026 р. справа № 300/2917/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Сливінської М.Ю.,

представника позивача Біяна Б.Р.,

представниці відповідача Леськів Л.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовною заявою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі, також позивач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі, також відповідач, Відділ ПВР Департаменту ДВС Мін`юсту), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліліани Олегівни від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810043 про стягнення виконавчого збору;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліліани Олегівни від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810043 про арешт коштів боржника;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліліани Олегівни від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80809995 про стягнення виконавчого збору;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліліани Олегівни від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80809995 про арешт коштів боржника.

Підставою звернення до суду слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо винесення постанов про накладення арешту на рахунки боржника та про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

11.05.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 заяву позивача про зменшення обсягу позовних вимог прийнято до розгляду.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

21.05.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито провадження по даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено провести судове засідання з розгляду даної справи 23.06.2026 о 10:30.

11.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач також заявив клопотання про закриття провадження у справі з мотивів, що дана позовна заява має розглядатися судом, який видав виконавчий документ. Оскільки виконавчі провадження, постанови про стягнення виконавчого збору у яких є предметом оскарження у даній справі, були відкриті на підставі наказів Господарського суду Івано-Франківської області, то, відповідно даний спір має бути розглянутий даним судом.

12.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання про залучення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

18.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло заперечення на клопотання, відповідно до змісту якого, позивач заперечує проти закриття провадження у справі, оскільки питання скасування постанов про стягнення виконавчого збору є виключною юрисдикцією адміністративних судів.

22.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

22.06.2026 до відділу документального забезпечення канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшов друкований примірник позовної заяви із додатками.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 у задоволенні клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відмовлено.

Перевіривши матеріали справи та вирішуючи питання щодо закриття провадження в справі, суд встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України), кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Присутність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є передумовою судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що рішення, дії, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого встановленого порядку судового оскарження. Встановлення законом іншого порядку судового оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби виключає поширення юрисдикції адміністративних судів на таку категорію справ.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі, також Закон № 1404-VIII).

Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою цієї статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, за правилами статті 74 Закону № 1404-VIII усі рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

За загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.

Відповідно до змісту позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2024 у справі № 757/39521/20-ц, суд зазначив, що спір щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, прийнятих під час дії Закону, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, зокрема судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17, від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18, від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15.

Таким чином, оскарження постанов про стягнення виконавчого збору передбачає особливий, індивідуальний порядок розгляду відповідних позовних заяв а саме розгляд таких заяв адміністративними судами незалежно від юрисдикції спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 суд зазначив, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Суд зауважує, що навіть у випадку відкриття провадження в даній справі щодо постанов про накладення арешту на майно боржника, такий спір залишався б в юрисдикції адміністративного судочинства та мав розглядатися адміністративним судом.

Суд звертає увагу відповідача, що положеннями закону передбачено особливий порядок оскарження постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору та зауважує про віднесення даних спорів до виключної компетенції адміністративного судочинства.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 300/2917/26 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, у зв`язку з чим у клопотанні відповідача про закриття провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження в адміністративній справі № 300/2917/26 за позовною заявою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

2.1. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

2.2. Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

3. Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

4. Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.