Ухвала суду № 137621616, 22.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

22 червня 2026 року Справа № 280/4304/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка виразилася у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, обчисленого відповідно імперативних приписів ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 3 328,00 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді за період з 01.01.2026, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 грн., встановленого на 01.01.2026 рік абзацем четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» та виплатити його в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно імперативних приписів ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 за № 1402-VIII;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на мою користь виплати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Предметом розгляду цієї справи є перерахунок та виплата позивачу сум раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі, встановленому на 01 січня відповідного року.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 20.03.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №520/26972/24 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Так, Верховний Суд уважає, що існують обґрунтовані підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України. Такий відступ зумовлений необхідністю забезпечення узгодженого застосування положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також гарантій незалежності суддів у частині стабільності та незмінності їх матеріального забезпечення.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 справу № 520/26972/24 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила наступне: «15. З урахуванням наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24, була сформульована в межах оцінки лише питання застосування встановленого законами про Державний бюджет України показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, без комплексного аналізу співвідношення такого регулювання з приписами статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, що визначають виключний законодавчий механізм установлення розміру суддівської винагороди.

16. Водночас наведене вище нормативно-правове регулювання, конституційні гарантії незалежності суддів, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо неприпустимості зниження рівня матеріального забезпечення суддів, а також обставина звернення Пленуму Верховного Суду до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності положень законів про Державний бюджет України, якими запроваджено окремий показник прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, свідчать про наявність системної правової проблеми, що потребує іншого підходу до тлумачення та застосування відповідних норм права».

Суд зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, суд зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має похідний характер від суддівської винагороди. Ситуація, за якої розрахункова величина для щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стає значно більшою за відповідну величину для суддів, які здійснюють судочинство, створює нову, більшу дискримінацію та не враховує похідний характер вказаної виплати.

З огляду на викладене та з метою правильного і однакового застосування положень законодавства при вирішенні спору, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/26972/24 (адміністративне провадження № К/990/47083/25).

Керуючись ст.ст. 4, 236, 241 - 243, 248, 256, 291 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 280/4304/26 зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/26972/24 (адміністративне провадження № К/990/47083/25).

Копію ухвали про зупинення провадження у справі направити всім сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 22 червня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз