Рішення № 137620661, 23.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3904/26

Провадження № 2/711/2455/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді: Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

представник позивача Кашперук Б.П.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Автокооперативу «Чорний Яр» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в:

Представник автокооперативу «Чорний Яр» Кашперук Б.П., який діє в порядку самопредставництва юридичної особи, як її керівник, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь автокооперативу «Чорний Яр» безпідставно набуті кошти в розмірі 5 000 грн., а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 328грн. і правової допомоги в розмірі 3 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідач з 2011 року по 15.10.2025р. обіймав посаду голови автокооперативу «Чорний Яр». Загальними зборами автокооперативу було прийнято рішення від 25.01.2025р., що членів кооперативу, в тому числі і голову, заохочувати (преміювати) тільки за рішеннями загальних зборів, а також цим рішенням було затверджено, що заробітна плата голови автокооперативу становить 5 000 грн. Всупереч вимог статуту та рішень загальних зборів, відповідач, обіймаючи посаду голови автокооперативу, 31.03.2025р. прийняв одноосібне рішення преміювати себе в розмірі 5 000грн. і отримав таку суму коштів, про що склав акт про списання грошових сум від 31.03.2025р. Загальними зборами членів автокооперативу від 02.12.2025р. було прийнято рішення, що премію відповідач отримав безпідставно і йому було запропоновано добровільно повернути отримані кошти в сумі 5 000 грн. Оскільки дотепер відповідач не повернув таких коштів, то позивач змушений звертатись до суду з вимогами про їх стягнення.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та у наданому суду письмовому відзиві просив відмовити в позові повністю. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вирішення фінансових питань автокооперативу відноситься до повноважень його правління. Правлінням автокооперативу було прийнято рішення про преміювання членів правління та бухгалтера за результатом їх роботи за 2024 рік. Відповідно до такого рішення правління визначено виплату відповідачу премії в розмірі 5 000 грн. Таке рішення було погоджене членами правління та бухгалтером, а отже нарахування та виплата премії здійснена відповідачу правомірно, а позивачем не надано доказів зворотнього, зокрема: актів ревізії; висновків контролюючих органів; рішення суду; інших документів, які б підтверджували факт безпідставного набуття коштів. За таких обставин відповідач вважає, що отримав відповідну премію правомірно, а твердження позивача про безпідставність її виплати є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

22.04.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.05.2026р. від відповідача надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування позиції відповідача проти позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, визначених у позові. Зауважив, що фактично преміювання відповідача та інших членів правління здійснено за рахунок коштів автокооперативу на підставі усної вказівки відповідача, який на той час обіймав посаду голови автокооперативу. Ніяких письмових документів, які б підтвердили існування рішення правління кооперативу про преміювання голови та членів правління, у розпорядженні автокоопертиву немає, оскільки вони не передавались попереднім керівництвом. Зазначив, що преміювання могло бути здійснено лише на підставі рішення загальних зборів, а таке рішення не приймалось.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Пояснив, що рішення про преміювання було прийнято правлінням кооперативу за результатом оцінки роботи правління за 2024 рік. Відповідне рішення було передане голові ревізійної комісії, а тому відповідач не має можливості надати його копію. Зазначив, що отримання коштів членами правління здійснювалось відповідно до відомості, складеної бухгалтером. Зауважив, що ніякої протиправної діяльності ні він, ні члени правління не вчиняли, а тому відсутні правові підстави для повернення ним відповідної суми коштів, що були отримані ним, як премія за його трудову діяльність.

10.06.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідач є членом обслуговуючого кооперативу автокооператив «Чорний Яр», код ЄДРПОУ 34924000 (далі АК «Чорний Яр»), який створений рішенням виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів міста Черкаси №286 від 21.11.1990р.

Протоколом загальних зборів №1 від 13.08.2018р. затверджено статут АК «Чорний Яр» /а.с. 6-25/.

Розділом 7 Статуту АК «Чорний Яр» передбачено, що вищим органом управління кооперативом є Загальні збори, виконавчим органом Правління, контролюючим органом Ревізійна комісія.

Згідно пункту 8.5.6 Статуту, затвердження принципів та порядку формування фонду оплати праці голови кооперативу та інших працівників кооперативу, а також кошторису на господарську діяльність на поточний фінансовий період (12 місяців) відноситься до компетенції Загальних зборів.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Статуту Правління складається з чотирьох осіб, які обираються із членів кооперативу загальними зборами, а очолює його Голова Кооперативу.

Пунктом 9.8 Статуту передбачено, що рішенням Загальних зборів можуть бути передбачені винагороди або заробітна плата для голови кооперативу, заступника голови кооперативу, винагороди членів Правління, членів кооперативу за роботу на користь кооперативу.

Згідно з п. 9.10 члени Правління несуть особисту цивільно-правову відповідальність перед кооперативом за збитки, завдані кооперативу їх винними діями або бездіяльністю.

За змістом положень п. 10.4 Статуту до основних прав та обов`язків голови правління відносяться, зокрема, розпорядження в установленому порядку коштами кооперативу, підписання банківських, касових та інших фінансових документів.

Згідно п. 12.6 розпорядження майном кооперативу здійснює голова та правління відповідно до їх компетенції, визначеної Статутом.

Пунктом 12.7 Статуту передбачено, що доходи, отримані кооперативом, використовуються відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України, Статутом та рішеннями Загальних зборів.

Сторони визнають ту обставину, що в період часу з 2011 року по 15.10.2025 року відповідач обіймав посаду Голови АК «Чорний Яр».

25.01.2025р. було проведено загальні збори членів АК «Чорний Яр», про що складений відповідний протокол, на яких був затверджений кошторис на 2025 року з визначенням, зокрема, розміру заробітної плати працівників кооперативу: голова 5 000 грн., бухгалтер 4 500 грн., охорона 400 грн. зміна /а.с. 27-29/.

За змістом протоколу під час заслуховування звіту голови ревізійної комісії висловлювалась пропозицію щодо того, щоб членів правління за пропозицією голови кооперативу заохочувати тільки рішенням загальних зборів. Натомість відомості про голосування за таку пропозицію в протоколі відсутні.

Згідно акту на списання грошових сум від 31.03.2025р., комісія у складі членів правління (Олейніков І.М., Голобородько В.В., Гузій С.М.) засвідчила використання у березні 2025 року грошових коштів кооперативу на преміювання голови, бухгалтера та членів правління за підсумками роботи у 2024 році наступним чином: голова 5 000 грн., бухгалтер 4 500 грн., члени правління 9 000 грн. Відповідний акт підписаний також відповідачем, як головою кооперативу /а.с. 30/. До такого акту додається відомість про отримання відповідними посадовими особами таких сум премій, відповідно до якого відповідач отримав 5 000 грн. /а.с. 31/.

02.12.2025р. було проведено загальні збори членів АК «Чорний Яр», про що складений відповідний протокол, на яких обрано головою кооперативу ОСОБА_2 , обрано новий склад Правління та Ревізійної комісії, а також прийнято рішення про повернення в касу кооперативу незаконно отриманих сум премій попереднім головою кооперативу та членами Правління в загальній сумі 14 000 грн. ( ОСОБА_1 5 000 грн., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 3 000 грн. кожний) /а.с. 32-33/.

Оскільки дотепер відповідач в добровільному порядку не повернув отриманих в якості додаткової премії за результати роботи за 2024 рік грошові кошти в сумі 5 000 грн., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо правомірності набуття відповідачем грошових коштів АК «Чорний Яр», використаних задля преміювання голови кооперативу без згоди загальних зборів кооперативу, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України №1087-IV від 10.07.2003 «Про кооперацію» (далі Закон №1087) тощо.

Надаючи оцінку наданим суду доказам та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону №1087 визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно зі ст. 15 Закону №1087 вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Частиною другою зазначеної норми Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження порядку розподілу доходу кооперативу, визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Статтею 16 Закону №1087 передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: 1) здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; 2) представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; 3) укладає угоди між кооперативом та іншими особами; 4) діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 8 Закону №1087 порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах, визначається статутом кооперативу, який є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Частиною четвертою статті 92 ЦК передбачено, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між юридичною особою та його посадовою особою (зокрема, керівником), протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені юридичної особи, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 04.12.2018р. у справі №910/21493/17.

Таким чином, при застосуванні наведеної норми потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах юридичної особи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.02.2022р. у справі №911/507/21.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, АК «Чорний Яр» посилався на те, що, перебуваючи на посаді голови кооперативу, відповідач безпідставно здійснив на свою користь виплату коштів заробітної плати додаткової премії, чим порушив вимоги чинного законодавства та положення статуту позивача, внаслідок чого фактично безпідставно набув кошти кооперативу в розмірі 5 000 грн.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що за змістом положень п. 8.5.6 та 9.8 Статуту, затвердження принципів та порядку формування фонду оплати праці голови кооперативу та інших працівників кооперативу, а також кошторису на господарську діяльність на поточний фінансовий період (12 місяців), що включає до себе винагороди або заробітну плату для голови кооперативу, заступника голови кооперативу, винагороди членів Правління, членів кооперативу за роботу на користь кооперативу, відноситься до компетенції Загальних зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 Закону передбачено, що до структури заробітної плати входить основна і додаткова заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Отже слід виснувати, що винагорода за підсумками роботи за рік входить до структури заробітної плати та фонду оплати праці, а визначення розміру і порядку її виплати відноситься до виключної компетенції загальних зборів АК «Чорний Яр».

Рішенням загальних зборів від 25.01.2025р. було затверджено кошторис витрат на виплату заробітної плати працівникам кооперативу в наступних розмірах: зарплата голови 5 000 грн., бухгалтера 4 500 грн., охорони 400 грн. зміна. Будь-яких інших рішень щодо порядку та розмірів винагороди та заробітної плати відповідних працівників кооперативу рішенням загальних зборів не затверджувалось, що не заперечується сторонами у справі. Отже слід виснувати, що будь-які виплати за рахунок коштів кооперативу на користь відповідача в якості оплати праці останнього, що сплачені в більшому розмірі, ніж то передбачено рішенням загальних зборів від 25.01.2025р., є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що виплата йому винагороди обумовлена рішенням правління кооперативу суд відхиляє, оскільки положеннями Статуту не передбачено право правління на прийняття рішень щодо оплати праці працівників кооперативу, в тому числі членів його виконавчого органу, поза межами затвердженого загальними зборами кошторису фонду оплати праці.

Відсутні відповідні повноваження і у голови кооперативу, оскільки вони не передбачені розділом 10 Статуту.

Отже, підписуючи акт на списання грошових сум від 31.03.2025р., на підставі якого відповідачем було отримано додаткову винагороду у вигляді премії за підсумками роботи у 2024 році, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень. Натомість на підставі п. 10.4 Статуту такий акт став підставою для отримання відповідачем грошових коштів кооперативу в сумі 5 000 грн. За таких обставин цілком обґрунтованими є твердження позивача про те, що відповідач набув відповідну суму коштів без належної правової підстави й такому набуттю сприяла поведінка самого відповідача.

У зв`язку з викладеним, виходячи зі змісту та підстав вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманої ним заробітної плати (додаткової винагороди за роботу), суд погоджується з кваліфікацією спірних правовідносин як кондикційних. У зв`язку з цим суд звертається до вимог закону щодо підстав та умов стягнення безпідставно виплаченої/отриманої заробітної плати, а також норм, що встановлюють правила та умови визначення повноважень голови правління кооперативу.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1215 ЦК визначено випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК).

Отже, закон встановлює два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що рішення про виплату йому винагороди до його заробітної плати за підсумками роботи за 2024 рік, було прийнято уповноваженим органом АК «Чорний Яр» у відповідності до його компетенції. В той же час, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт того, що саме підписання відповідачем акту на списання грошових сум зумовило можливість використання грошових коштів кооперативу на виплату відповідачу додаткової винагороди. Отже фактично мало місце перевищення відповідачем своїх повноважень, як голови кооперативу. Зазначене свідчить про те, що призначенню та виплаті відповідачу відповідної суми винагороди передувала його свідома поведінка, яка не відповідає ознакам добросовісності.

Таким чином, враховуючи, що відповідач отримав суму винагороди в розмірі 5000 грн. без достатньої правової підстави, що було наслідком його недобросовісної поведінки, внаслідок чого завдано шкоди законним правам та інтересам АК «Чорний Яр», то вимоги позивача є цілком правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За обставинами справи судом встановлено, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 3 328 грн., що був сплачений при поданні позову до суду, та витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, то всі судові витрати підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Разом з тим, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи, то відповідна сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору у такому випадку підлягають компенсації за рахунок держави.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 3 000 грн.

Відповідач заперечив відповідність таких витрат критеріям реальності, посилаючись на те, що позовна заява не підписана адвокатом, а позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження отримання адвокатських послуг та їх оплати.

Разом з тим, за матеріалами справи судом встановлено, що в якості доказів обґрунтування позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги від 13.04.2026р.; акт виконаних робіт від 16.04.2026р.; квитанція від 16.04.2026р. про отримання адвокатом Топор І.О. від АК «Чорний Яр» грошових коштів в сумі 3 000 грн.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати визначеного умовами договору розміру гонорару адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: 1) консультації; 2) підготовка позовної заяви.

В аспекті доводів відповідача суд звертає увагу, що у пункті 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 роз`яснено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Отже сам факт того, що адвокат не брав безпосередньої участі у судовому процесі та не вчиняв процесуальних дій (підписання позову; участь в судових засіданнях тощо) не свідчить про те, що ним не надавалась правова допомога відповідному учаснику процесу. Оцінка відповідності правової допомоги критеріям реальності здійснюється судом на підставі доказів, наданих сторонами.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 3 000 грн. є цілком обґрунтованою, оскільки відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію розумної необхідності.

За таких обставин, беручи до уваги розмір ціни позову, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 3 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, а також суму платежу, присуджену судом до стягнення з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів в розмірі 3000 грн. в кості компенсації судових витрат з оплати правової допомоги.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Автокооперативу «Чорний Яр» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Автокооперативу «Чорний Яр» (код ЄДРПОУ 34924000; юридична адреса: вул. Припортова, 50, м. Черкаси) суму безпідставно набутих коштів в розмірі 5 000 грн. та 3 000 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 8 000 грн.

Компенсувати (повернути) Автокооперативу «Чорний Яр» (код ЄДРПОУ 34924000; юридична адреса: вул. Припортова, 50, м. Черкаси) за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, через Казначейство України, витрати з оплати судового збору в сумі 3 328 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 23 червня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко