Рішення № 137620292, 22.05.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/6940/25

№ провадження 2/646/1227/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М. І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Ніколаєв В. О.,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенка М. І. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року у розмірі 88 100,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 липня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 3107327, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит на потрібну йому суму, а відповідач, у свою чергу, умов кредитного договору не виконав.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», укладаючи кредитний договір, вчинили дії, визначені статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» - відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

26 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ.

Відповідно до умов даного договору відбулось, зокрема, відступлення права вимоги за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача станом на дату звернення до суду становить 88 100,00 гривень та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20 000,00 гривень, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 65 100,00 гривень, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 3 000,00 гривень.

Ураховуючи викладені вище обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року у розмірі 88 100,00 гривень, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

З метою забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин справи ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова було задоволено клопотання представника позивача про витребування у Акціонерного товариства «Укрсиббанк» доказів.

27 жовтня 2025 Акціонерним товариством «Укрсиббанк» на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова було надіслано на адресу суду інформацію, що витребовувалась.

10 грудня 2025 року засобами системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшли додаткові пояснення у справі.

У наданих суду додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що 27 жовтня 2025 року до суду надійшла інформація від Акціонерного товариства «Укрсиббанк», згідно із якою 10 липня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було успішно здійснено транзакцію із зарахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 гривень, водночас, у системах банку зазначено, що платіжна картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 не була емітована.

На переконання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», оскільки в укладеному кредитному договорі не передбачено обов`язкової вимоги щодо того, що картка, зазначена відповідачем, повинна належати йому особисто, вказана обставина не може бути підставою для відмови у виконанні зобов`язань за договором, оскільки важливим є саме факт зарахування коштів на картку, незалежно від того, на чиє ім`я вона була емітована. Відповідач зобов`язаний повернути отриману суму у відповідності до умов договору незалежно від того, на яку саме картку були зараховані кошти, а здійснення транзакцій є підтвердженням виконання кредитором своїх зобов`язань перед відповідачем.

Ураховуючи наведені вище обставини, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13 травня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ніколаєва В. О. надійшли додаткові пояснення у справі.

Окрім того, 13 травня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у якій останній просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 гривень.

19 травня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка М. І. надійшла заява, у якій останній зазначив, що, на його думку, аргументи, наведені у додаткових поясненнях відповідача, спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, представник позивача зазначає, що надані представником відповідача правові послуги не мають надскладного характеру, а тому, судові витрати у розмірі 40 000,00 гривень є завищеними та не обгрунтованими належним чином, що суперечить принципу розподілу судових витрат та критерію розумної необхідності таких витрат.

Ураховуючи викладене вище, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 13 травня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином; у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Ніколаєв В. О. у судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стосовно поданих представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ніколаєвим В. О. 13 травня 2026 року додаткових пояснень у справі суд зазначає таке.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 серпня 2025 року відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, 10 лютого 2026 року представник відповідача ознайомився з ними.

Разом з тим, додаткові пояснення у справі було подано до суду 13 травня 2026 року, тобто з істотним пропуском встановленого судом процесуального строку.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду, поданих представником відповідача додаткових пояснень, та вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

10 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3107327, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до положень розділу 1. зазначеного вище договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 гривень.

Кредит надається загальним строком на 15 днів з 10.07.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 25.07.2021.

Комісія за надання кредиту - 3 000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом - 5 100,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року наведено графік платежів.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року є паспорт споживчого кредиту, зі змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума кредиту - 20 000,00 гривень; строк кредитування - 15 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача у вказаному вище документі зазначено таке: процентна ставка - 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування, вказаного у пункті 1.3. договору. Стандратна (базова) ставка - 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного у пункті 1.,3. договору на стандартних (базових) умовах, згідно із пунктом 2.3.1.2. договору. Тип процентної ставки - фіксована. Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору - комісія за надання кредиту - 3 000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефону.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U55762, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 10.07.2021 20:37, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 , у додатку № 1 до вказаного договору у графі «Позичальник» зазначено « ОСОБА_1 », а у додатку № 2 до вказаного договору зазначено - «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором)».

У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20 000,00 гривень на виконання умов, укладеного між ними 10 липня 2021 року договору про споживчий кредит № 3107327, до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 50911463 від 10 липня 2021 року, яке містить підпис уповноваженої особи та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

З інформації, наданої Акціонерним товариством «Укрсиббанк», встановлено, що в облікових системах банку відсутня інформація про ОСОБА_1 , банківська картка на його ім`я банком не емітувалась.

10.07.2021 грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень були зараховані на відповідний рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітована банківська картка № НОМЕР_2 , власника ОСОБА_2 .

Матеріали позовної заяви також містять відомості, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 3107327 за період з 10 липня 2021 року по 23 вересня 2021 року включно.

18 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ.

У пункті 6.2.3. вказаного договору сторони погодили, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до пункту 7.1. договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор протягом п`яти робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату у розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3 104 629,65 гривень.

Згідно із пунктом 8.1. договору кредитор зобов`язаний протягом 180 робочих днів з моменту підписання цього договору, за умови своєчасної повної оплати компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги відповідно до пункту 7.1, 7.2 цього договору передати новому кредитору всю документацію щодо права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі.

З пункту 8.2. договору встановлено, що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.

18 жовтня 2021 року сторони договору відступлення прав вимог № 77-МЛ від 18 жовтня 2021 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимог.

19 жовтня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» у якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги грошові кошти у розмірі 3 104 629,65 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 47756 від 19 жовтня 2021 року.

Як встановлено із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 77-МЛ від 18 жовтня 2021 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року на загальну суму у розмірі 88 100,00 гривень, яка складається із: залишку по тілу кредиту - 20 000,00 гривень, залишку по відсотках - 65 100,00 гривень та залишку по комісії - 3 000,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем 18 жовтня 2021 року було укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ.

Право безпосередньої грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року перейшло до позивача на підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 жовтня 2021 року разом із витягом із нього.

У відповідності до вимог договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 18 жовтня 2021 року, у акті приймання-передачі реєстру боржників від 18 жовтня 2021 року чітко зазначені уповноважені представники позивача та первинного кредитора, а у витязі з цього реєстру визначено, що вимоги до позивача перейшли у розмірі 88 100,00 гривень, яка складається із: залишку по тілу кредиту - 20 000,00 гривень, залишку по комісії у розмірі 3 000,00 гривень та залишку по відсотках у розмірі 65 100,00 гривень.

Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року у розмірі 88 100,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на його номер телефону.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефону.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U55762, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 10.07.2021 20:37, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - +380981112872.

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 , у додатку № 1 до вказаного договору у графі «Позичальник» зазначено « ОСОБА_1 », а у додатку № 2 до вказаного договору зазначено - «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором)».

У пункті 1.2 вказаного вище кредитного договору сторони погодили суму (загальний розмір) кредиту - 20 000,00 гривень.

У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20 000,00 гривень на виконання умов, укладеного між ними 10 липня 2021 року договору про споживчий кредит № 3107327, до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 50911463 від 10 липня 2021 року, згідно із яким 10 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень.

З інформації, наданої Акціонерним товариством «Укрсиббанк», встановлено, що в облікових системах банку відсутня інформація про ОСОБА_1 , банківська картка на його ім`я банком не емітувалась.

10.07.2021 грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень були зараховані на відповідний рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітована банківська картка № НОМЕР_2 , власника ОСОБА_2 .

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року становить 88 100,00 гривень та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 20 000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 65 100,00 гривень, заборгованості за комісією - 3 000,00 гривень.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Наявні у справі докази в їх сукупності не дають суду можливості дійти беззаперечного висновку про те, що саме ОСОБА_1 був особою, яка уклала договір про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року, а також про те, що саме він отримав кредитні кошти у сумі 20 000,00 гривень.

Суд ураховує, що позивач на підтвердження факту укладення кредитного договору посилається на довідку ТОВ «Мілоан», відповідно до якої відповідач був ідентифікований за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U55762, який 10.07.2021 о 20:37 був направлений на номер телефону НОМЕР_3 .

Разом із тим, сама по собі довідка, складена первісним кредитором, не є безумовним доказом того, що вказаний номер телефону належав саме ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реєстрацію чи використання зазначеного абонентського номера саме відповідачем.

Надана позивачем довідка лише підтверджує факт направлення одноразового ідентифікатора на певний номер телефону, однак не підтверджує, що цей номер належав відповідачу та що саме ОСОБА_1 отримав та використав відповідний код для підписання електронного договору.

Суд також ураховує, що укладення електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» передбачає необхідність належного підтвердження того, що відповідні дії вчинені саме тією особою, яка визначена стороною правочину.

Натомість матеріали справи не містять достатніх доказів, які б виключали можливість використання персональних даних відповідача іншими особами або підтверджували особисту участь ОСОБА_1 у процесі укладення кредитного договору.

Окрім того, судом установлено обставини, які ставлять під сумнів факт отримання кредитних коштів саме відповідачем.

Так, на підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за договором позивачем надано платіжне доручення № 50911463 від 10 липня 2021 року, згідно із яким грошові кошти у сумі 20 000,00 гривень були перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 .

Водночас, із офіційної інформації, наданої Акціонерним товариством «Укрсиббанк», убачається, що в облікових системах банку відсутні будь-які відомості про ОСОБА_1 , а банківська картка на його ім`я банком не емітувалась.

Натомість встановлено, що рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітовано зазначену банківську картку № НОМЕР_2 , належить іншій особі - ОСОБА_2 , на рахунок якої 10 липня 2021 року були зараховані грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень.

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що кредитні кошти були перераховані не на рахунок чи банківську картку, які належать відповідачу, а на рахунок третьої особи. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що зазначена банківська картка фактично використовувалась ОСОБА_1 , що він мав доступ до відповідного рахунку, був його держателем або отримав від власника рахунку спірні грошові кошти, позивачем суду не надано.

За змістом статей 12, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Однак надані позивачем докази не підтверджують ні належність відповідачу номера телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору, ні факт особистого використання ним такого ідентифікатора, ні факт отримання ним кредитних коштів.

Навпаки, досліджені судом відомості Акціонерного товариства «Укрсиббанк» свідчать про перерахування коштів на банківський рахунок та платіжну картку, власником яких є інша особа.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення саме ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року, а також факт отримання ним кредитних коштів за цим договором.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договором про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року у розмірі 20 000,00 гривень задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками та комісією суд зазначає таке.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року становить 88 100,00 гривень та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 20 000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 65 100,00 гривень, заборгованості за комісією - 3 000,00 гривень.

Суд зауважує, що обов`язок зі сплати відсотків є похідним від факту отримання позичальником кредитних коштів та існування належним чином укладеного кредитного договору, а комісія є складовою плати за користування фінансовою послугою, право на нарахування якої також виникає виключно за наявності між сторонами належним чином підтверджених договірних правовідносин.

Оскільки позивачем не доведено факту укладення відповідачем договору про споживчий кредит № 3107327 від 10 липня 2021 року та отримання ним кредитних коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 як суми нарахованих відсотків, так і комісії.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Стороною відповідача заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 гривень.

На обґрунтування розміру понесених судових витрат представник відповідача зазначив, що вказана сума складається з: 20 000,00 гривень - фіксованого гонорару за надання адвокатом правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції; 8 000,00 гривень - вартості участі адвоката у двох судових засіданнях із розрахунку 4 000,00 гривень за кожне засідання; 8 000,00 гривень - гонорару успіху.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтування їх розміру представником відповідача надано, зокрема, опис виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 25/42 від 04 листопада 2025 року.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Оцінюючи надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що такі витрати є фактичними, документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи.

Також, суд ураховує, що між відповідачем та адвокатом склались договірні правовідносини щодо надання професійної правничої допомоги, умови яких визначені укладеним між ними договором.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, представник відповідача фактично брав участь в одному судовому засіданні, тоді як до відшкодування заявлено витрати за участь у двох судових засіданнях із розрахунку 4 000,00 гривень за кожне засідання. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат у частині оплати участі адвоката у другому судовому засіданні в розмірі 4 000,00 гривень.

З огляду на викладене, ураховуючи результат розгляду справи, обсяг наданої правничої допомоги, подані докази на підтвердження понесених витрат, а також принципи реальності та розумності судових витрат, суд уважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 гривень, що складаються з фіксованого гонорару за надання правничої допомоги, витрат за участь адвоката в одному судовому засіданні та гонорару успіху.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3107327 від 10 липня 2021 року - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) 00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79029; номер телефона: НОМЕР_5 ;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: Ніколаєв Володимир Олександрович , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 ; номер телефона: НОМЕР_9 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя О. В. Іщенко