Рішення № 137618189, 22.06.2026, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/228/26

номер провадження 2/558/201/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року селище Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області у складі:

суддя Мельник Д.В.

секретар судового засідання Березюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 6569115. Умовами вищевказаного договору кредиту встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн. строком на 360 днів (з 01.09.2025 по 26.08.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 100,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 640027, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець ідентифікував відповідачку ОСОБА_1 за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від "pumbbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що відповідачка ОСОБА_1 використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 640027 - 01.09.2025 року 12:22:44, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №6569115 від 01.09.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн. шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи ТзОВ «Європейська платіжна система», так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Враховуючи викладені вище умови договору кредиту №6569115 від 01.09.2025 р. та здійснені відповідачкою ОСОБА_1 платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 915 грн., заборгованість останньої за договором кредиту складає 7 729,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 729,00 грн. сума заборгованості за процентами; 0 грн. сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Отже, позивач вказує, що відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконала.

В подальшому ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром Маркет» (далі - фактор, позивач) уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6569115 від 01.09.2025 р. до відповідачки ОСОБА_1 ..

Відповідно до реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених вищевказаним договором факторингу, в тому числі до відповідачки в сумі 7 729,00 грн..

На даний час борг перед новим кредитором не погашений, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права, та просить стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 7 729,00 грн., а також судові витрати по справі.

21.04.2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 46).

Разом з тим, 12.05.2026 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів у вказаній справі, відповідно до клопотання позивача (а.с. 56).

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи (а.с. 61-63). Від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи у відсутності сторони позивача, разом з тим у даній заяві зазначено, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 64-67).

Відповідачка ОСОБА_1 на розгляд справи по суті повторно 16.06.2026 року не з`явилась, про час, дату та місце її розгляду була повідомлена належним чином (а.с. 69). На час розгляду справи, будь-яких заперечень, відзиву, пояснень, доказів на спростування доводів позовної заяви, відповідачка ОСОБА_1 суду не надала, не повідомила про причини неможливості їх подати, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За загальним правилом, у відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи шляхом заочного її розгляду, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ТзОВ «Фінпром Маркет».

Судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) № 6569115 (а.с. 14-22).

Згідно пункту 2 вищевказаного кредитного договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Разом з тим, згідно п.2 вищезазначеного договору кредитної лінії, кредит надається з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Умовами договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2000,00 грн. строком на 360 днів (з 01.09.2025 по 26.08.2026 р.), розміром першого обов`язкового платежу 915,00 грн. та датою першої сплати 30.09.2025 року, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн.) (а.с. 15).

Кредитодавець ідентифікував відповідачку за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "pumbbank" за згодою відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) її персональні данні в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори.

Судом встановлено, що договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання відповідачкою ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора "640027", що був надісланий на вказану у договорі відповідачкою ОСОБА_1 електронну адресу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується дослідженою судом довідкою про ідентифікацію клієнта (а.с. 23).

Таким чином, підписанням договору кредиту відповідачка ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що первісний кредитор на виконання умов кредитного договору №6569115 від 01.09.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 гривень. Кошти перераховані на банківський картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи, а саме ТзОВ «Європейська платіжна система». Вищевказана установа діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується дослідженою судом електронною платіжною інструкцією № 77b2fee6-f6a7-4c56-93e5-37c94aef04f8 від 01.09.2025 року (а.с. 25)

Із дослідженого судом листа №25/02/26-32156 від 25.02.2026 року, вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що, серед іншого, на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції № 77b2fee6-f6a7-4c56-93e5-37c94aef04f8 від 01.09.2025 року перераховано кошти на виконання умов кредитного договору № 6569115 (а.с. 23).

Разом з тим, судом досліджено довідку № КД-000041965 від 03.03.2026 р., видану ТзОВ «Європейська платіжна система», яка підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 р., укладеного між компанією ТзОВ «Європейська платіжна система» та ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції 01.09.2025 року на суму 2 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_3 , номер платежу 77b2fee6-f6a7-4c56-93e5-37c94aef04f8 (а.с. 24).

Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Враховуючи, що кредит видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».

Відповідно до пункту 159 розділу VIII зазначеної вище Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, враховуючи вище зазначені положення, наявні у справі документи від платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок та платіжна інструкція мають статус первинного документа, що підтверджує перерахування коштів.

Разом з тим, на підтвердження факту перерахування позикодавцем коштів, наданих у кредит відповідачці ОСОБА_1 судом досліджено інформацію № 46/12-11/76516/2026/БТ від 02.06.2026 року та виписку по картковому рахунку, які надано суду АТ «Державний ощадний банк України» на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2026 року. З вказаної інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у банку відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 . Як вбачається із виписки за поточним рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 01.09.2025 року по 04.09.2025 року, на вказану картку 02.09.2025 року надійшов грошовий переказ в розмірі 2 000 грн. (а.с. 70-71).

Отже, на підставі викладеного вище встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 6569115 від 01.09.2025 року.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору первісним кредитором ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 31.12.2025 року на електронну адресу відповідачки ОСОБА_1 було надіслано вимогу про повернення кредиту із зазначенням розміру заборгованості, що підлягає до сплати стном на день формування вказаної вимоги (а.с. 40).

Судом досліджено розрахунок суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 6569115 від 01.09.2025 року, який виконано первісним кредитором ТзОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (а.с. 12-13). Відповідно до вищевказаного розрахунку, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 станом на 25.02.2026 року становить 7 729,00 грн., та складається із 2 000,00 гривень заборгованості за основною сумою боргу, 1 729,00 гривень заборгованості за процентами та 4 000,00 гривень заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею. Як вбачається із даного розрахунку заборгованості відповідачка ОСОБА_1 сплатила на користь первинного кредитора кошти у сумі 915,00 грн.. Вказаний розрахунок заборгованості відповідачки ОСОБА_1 також збігається із розрахунком заборгованості, складеним позивачем тЗов «Фінпром Маркет», який досліджено судом (а.с. 6).

Позовні вимоги ТзОВ «Фінпром Маркет» підтверджуються і іншими дослідженими судом письмовими доказами.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідачка порушила графік погашення заборгованості, кредит не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість.

Судом встановлено, що ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 6569115 від 01.09.2025 р., укладеним із відповідачкою ОСОБА_1 (а.с. 26-29).

Так, згідно п.2.1.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невідємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта/кредитодавця до фактора/позивача вимоги.

Зокрема, наявність права вимоги позивача до відповідача, також підтверджується дослідженою судом платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579945924.1 від 25.02.2026 року та про оплату за договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року згідно з реєстром прав вимог № 1 від 25.01.2026 року (а.с. 31).

Судом досліджено витяг з реєстру прав вимог №1 від 25.01.2026 року до договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року, відповідно до якого кредитодавець відступив фактору/позивачу ТзОВ «Фінпром маркет» право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених вказаним договором факторингу №, в тому числі до ОСОБА_1 в сумі 7 729,00 (а.с. 30-31).

Докази погашення відповідачкою ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем чи первісним кредитором у повному обсязі у матеріалах справи відсутні.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 свого зобов`язання не виконала. Після відступлення права грошової вимоги до ТзОВ «Фінпром Маркет» відповідачка ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості на рахунок нового кредитора.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) та нарахованих процентів є доведеними та підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінпром Маркет».

Враховуючи викладене, на користь позивача з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 3 729,00 грн., що складається із: 2000,00 гривень заборгованості за основною сумою боргу, 1 729,00 гривень заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами.

Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «Фінпром Маркет» просить також стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею у розмірі 4 000,00 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта, відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір між первісним кредитором ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено 01.09.2026 року, відповідно неустойка нарахована після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 нарахованої неустойки у розмірі 4 000,00 грн. слід відмовити.

З врахування наведеного, заявлені ТзОВ «Фінпром Маркет» позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги ТзОВ ТзОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 284,61 грн.

Щодо стянення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року. Відповідно до п.п. 4.1. даного договору сторони визначили, що клієнт сплачує на користь адвоката наступну винагороду: за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500,00 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (4 000,00 грн.), що разом складає 4 500,00 грн., та інше (а.с. 32-35).

Відповідно до витягу з акту № 9-ФП від 02.03.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги № 25-08/25 від 25.08.2025 року, вбачається, що адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до ОСОБА_1 - вартість зазначених послуг складає 4 500,00 грн. (а.с. 36), яка була сплачена ТзОВ «Фінпром Маркет» в повному обсязі та підтверджується платіжною інструкцією № 579946018.1 (а.с. 38).

Виходячи з викладеного, оскільки позовні вимоги ТзОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 171,25 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 14, 512, 526, 549, 551, 611, 625, 1048, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 211, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, поштовий індекс 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок №31/33 Київської області) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6569115 від 01.09.2026 року у розмірі 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 1 284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривні 61 копійка, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 171 (дві тисячі стосімдесят одна) гривня 25 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Демидівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання в трицятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК