Рішення № 137618142, 17.06.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

17.06.26

Справа № 549/529/25

Провадження № 2-а/549/3/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої-судді: Василюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Давиденко Ю.В.

представника позивача Борсука А.О.

представника відповідача Школяр Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП України в Полтавській області, третя особа: інспектор СПД №2 Науменко Сергій Сергійович про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Чорнухинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ГУНП України в Полтавській області, третя особа: інспектор СПД №2 Науменко Сергій Сергійович про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у якій просив суд скасувати постанову інспектора сектору поліцейської діяльності № 2 (смт. Чорнухи) відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст.лейтенанта поліції Науменко С.С. серії ЕНА № 6093822 від 06.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.11.2025 у селі Вороньки Лубенського району на автодорозі Т1714 (вул. Очакова) позивача зупиняв працівник поліції Стешенко та висловив погрози скласти протокол чи постанову, будь які його зауваження щодо неправомірності дій поліції - були поліцією проігноровані. При цьому, бодікамери на поліцейських були відсутні (відеозапис не вівся, бо ніхто про це не говорив), а була лише відеокамера невстановленого зразка, яку надіту на руку тримав поліцейський). Тому, позивач, виявивши 16.11.2025 в застосунку «ДІЯ» штраф («порушення правил проїзду перехресть, постанова ЕНА 6093822 від 06.11.2025, ТЗ ВАЗ 21144, ДНЗ НОМЕР_1 , місце вчинення Полтавська, Лубенський, Чорнухи, Миру (Радянська)» та саме з метою встановлення обставин складання працівниками поліції постанови про адміністративне правопорушення щодо нього 06.11.2025, ОСОБА_1 19.11.2025 звернувся із письмовою заявою до сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про отримання копії постанови, ознайомлення із матеріалами справи та відеодоказами. Цього ж дня, позивачу ОСОБА_1 працівником поліції СПД №2 (Чорнухи), якого він не знає, було відмовлено у ознайомленні із матеріалами адміністративної справи та не надано відеодоказів його вини, а лише було видано ксерокопію постанови серії ЕНА № 6093822. Позивач ОСОБА_1 , ознайомившися із отриманою постановою та її копією серії ЄНА № 6093822 від 06.11.2025 - з постановою поліції не погоджується, вину не визнає, фактичні обставини у постанові зазначені поліцейським є недостовірними та сфальсифікованими, а тому є всі законні та правові підстави таку постанову оскаржити до суду як незаконну та скасувати її відповідно до вимог закону.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено: пункт 1 - дата розгляду справи «06.11.2025 07:14:01»; пункт 2 - місце розгляду справи: Полтавська, Лубенський, Миру (Радянська)», тобто не має а ні назви населеного пункту, а ні точної адреси, а ні прив`язки до автодороги, тобто під такі ознаки може підпадати будь-який населений пункт в Лубенському районі із вул. Миру (чи Радянська). Це є суттєвим порушенням вимог закону ( не має місця розгляду справи) при складенні постанови відносно правопорушника; пункт 5 - «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 06.11.2025 07:06:39 / Вулиця Миру (Радянська) водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті чим порушив п.9.2.б.ПДР - Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, стаття 122 ч.2 КУпАП».

Тобто, працівником поліції у постанові не зазначено який саме маневр здійснював ОСОБА_1 при повороті та не зазначено назви населеного пункту (не має адреси, не має прив`язки до автодороги), тобто під такі ознаки може підпадати будь- який населений пункт в Лубенському районі із вул. Миру (чи Радянська). Це є суттєвим порушенням вимог закону ( не має місця вчинення, разом з цим не відображені суттєві обставини і суть правопорушення) при складенні постанови відносно правопорушника. Позивач вважає дії інспекторів поліції є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року ухвалу Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Головне управління національної поліції в Полтавській області надало відзив на позовну заяву. В своєму відзиві відповідач вказав, що проти задоволення позову він заперечує. Звертав увагу, що позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача, а також доказів відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому заперечував проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України та практики ЄСПЛ (справа «Карелін проти Росії»), тягар доказування вини повністю лежить на державі. Відсутність відеофіксації, яку відповідач зобов`язаний був вести та зберігати, трактується виключно на користь позивача та свідчить про недоведеність складу правопорушення, що згідно зі ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі та відеозапис встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 6093822, інспектором СПД №2 ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Науменком С.С. водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, за те, що 06.11.2025 07:06:39 по вул. Миру(Радянська) водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п. 8, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Згідно із п.9.2 б Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірітридцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 06.11.2025 07:06 год., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21144», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно напрямку перед поворотом, чим порушив п.9.2 б Правил.

Проте, як вбачається з оглянутого під час розгляду справи відеозапису подій, наданого третьою особою позивач рухався по головній дорозі, яка має заокруглення, тобто, ділянка дороги не змінює напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються, що не зобов`язує водіїв включати світлові покажчики поворотів при проїзді цього закруглення. Вказані обставнини зафіксовано на на відеозаписі з якого було встановлено, що поліцейські неодноразово погоджуються з твердженням ОСОБА_1 , що він рухається по головній дорозі.

Крім того, відповідно до п. 9.4 Правил дорожнього руху, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Таким чином, суд вважає, що в діях позивача відсутні порушення вимог п.п. «б» п.9.2 Правил, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач під час руху не перестроювався, не здійснював повороту та не розвертався, а продовжував рух відповідно до напрямку головної дороги, у зв`язку з чим не повинен включати світловий покажчик повороту.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із врахуванням викладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 6093822 від 06.11.2025, якою, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно зі ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивач рухався по головній дорозі, яка має заокруглення, ділянка дороги не змінює напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються, що не зобов`язує водіїв включати світлові покажчики поворотів при проїзді цього закруглення, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Така позиція суду узгоджується з позицією Другого апеляційного адміністративного суду викладеній у постанові від 04.06.2024 у справі №635/224/24.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 21, 73-77, 194, 205, 229, 241-246, 286, 292-293, 295, 297 КАС України,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ГУНП України в Полтавській області (вул.Юліана Матвійчука,83 м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40108630), третя особа: інспектор СПД №2 Науменко Сергій Сергійович (вул.Стовпова,11 селище Чорнухи Лубенського району Полтавської області) про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Постанову інспектора сектору поліцейської діяльності № 2 (смт.Чорнухи) відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст.лейтенанта поліції Науменка С.С. серії ЄНА № 6093822 від 06.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510 грн скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Т.М.Василюк