Ухвала суду № 137617231, 23.06.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 350/1412/22

Провадження №: 1-кп/343/105/26

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

23 червня 2026 року м. Долина

Колегія суддів Долинського районного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в присутності запасного судді - ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/105/26, про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який має неповну вищу освіту,не працевлаштованого, одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє: 21 лютого 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 Кримінального кодексу України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна (звільненого з місць позбавлення волі 30 травня 2019 року умовно-достроково відповідно до ухвали Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2019 року на невідбуту частину покарання 2 роки 2 місяці 18 днів)

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасово проживала за адресою: АДРЕСА_2 , яка має середню освіту, не працевлаштованої, неодруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше несудимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України,

з участю: прокурора - ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 187, п.п.6,12,13 ч.2 ст. 115 КК України.

Ухвалою про призначення судового розгляду Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчується о 14:30 год. 04 липня 2026 року.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заявила клопотання про продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначила , що ухвалою Долинського районного суду від 05.05.2026 про призначення судового розгляду та обрання обвинуваченим запобіжного заходу застосовано до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вчинені проти життя та здоров`я особи, а також проти власності та, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до санкції ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено покарання у вигляді від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, ч. 4 ст. 187 КК України - від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

п.1- переховуватись від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ними особливо тяжких злочинів;

п.3 - незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншу обвинувачену (іншого обвинуваченого) в цьому ж кримінальному провадженні, так як обвинувачені перебували в тісних стосунках між собою з грудня 2021 року;

п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки джерело доходів їх невідоме, соціальні зв`язки відсутні, поряд з тим ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів.

Таким чином, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився і не перестав існувати, з огляду на тяжкість покарань, які загрожують особам, а також враховуючи репутацію обвинувачених та дані про їх особи, які наведені у клопотанні.

Про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився і не перестав існувати, свідчить те, що матеріали кримінального провадження відкриті, зокрема, анкетні дані про свідків у кримінальному провадженні, а також відомості про інші докази у кримінальному провадженні.

Враховуючи:

особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, міцність його соціальних зв`язків, відсутність постійного джерела доходів, існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.

особу обвинуваченої ОСОБА_7 , міцність її соціальних зв`язків, відсутність постійного джерела доходів, існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, забезпечити належне виконання обов`язків обвинуваченими, шляхом застосування до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в судове засідання не з`явились, хоч про час та місце його проведення були повідомлені у встановленому Законом порядку.

Обвинувачений ОСОБА_6 в залі судового засідання , та його захисник адвокат ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції) , в судовому засіданні заперечили проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його безпідставним, а ризики вказані прокурором не доведеними. Крім цього обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що даних злочинів він не вчиняв, прокурором в клопотанні не враховано , що у нього є неповнолітня та малолітня дитина. Захисник ОСОБА_9 додатково пояснив, що клопотання подане прокурором з порушенням норм КПК України, зокрема статті 199, оскільки воно подане не Долинському районному суду Івано-Франківської області, а головуючому у справі судді Долинського районного суду ОСОБА_13 . Просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або у вигляді застави.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_14 в судовому засіданні не заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів, вислухавши учасників судового розгляду, які з`явились в судове засідання, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченим ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , слід продовжити термін тримання під вартою з наступних підстав:

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

В силу вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні поданого клопотання прокурора колегія суддів також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії»).

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особи, вдадуться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Колегією суддів встановлено, що строки тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , закінчуються 04 липня 2026 року, однак судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строки тримання під вартою обвинуваченим необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення , не перестали існувати.

Підставами вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, є те, що вони притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи, а також проти власності, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких. Санкцією ч.2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, а ч.4 ст. 187 КК України - від восьми до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а в разі визнання їх винуватими усвідомлюють неминучість покарання за них, що може спонукати їх переховуватися від суду.

Підставами вважати, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що вони, усвідомлюють можливість надання ними викривальних показань, при цьому їх анкетні дані їм відомі, що може спонукати їх до здійснення незаконного впливу на них.

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків об`єктивно підтверджується також процесуальним порядком отримання та дослідження показань у кримінальному провадженні. Відповідно до частин 1, 2 статті 23, статей 352, 353 КПК України, суд отримує показання безпосередньо під час судового розгляду. Згідно з частиною 4 статті 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, а може покладатися лише на показання, безпосередньо сприйняті судом або отримані в порядку статті 225 КПК України.

Отже, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків продовжує існувати і на стадії судового розгляду - до моменту безпосереднього допиту таких осіб судом та дослідження їх показань.

Підставами вважати, що обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, є те, що:

ОСОБА_6 , неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має попередній кримінальний досвід, до затримання не працював, джерело його доходів невідоме, у нього відсутні міцні та стійкі соціальні зв`язки на території тимчасового переміщення, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи;

ОСОБА_7 , до затримання не працювала, джерело її доходів невідоме, у неї відсутні міцні та стійкі соціальні зв`язки на території тимчасового переміщення, має двох малолітніх дітей, які проживають з бабусею, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень; існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання.

З урахуванням викладеного, тяжкості інкримінованих діянь, наслідком яких стала загибель людей, а також того, що за один із інкримінованих злочинів передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином запобігти встановленим ризикам.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає меті, визначеній кримінальним процесуальним законом, є пропорційним та не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення у справі «Летельє проти Франції».

Під час розгляду клопотання судом перевірялась можливість застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, однак колегія суддів дійшла висновку, що жоден із них не здатний належним чином запобігти встановленим ризикам.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені ризики перестали існувати, або зменшилися настільки, що інший запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі колегія суддів, не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують їх подальше тримання під вартою.

Будь-яких порушень вимог встановлених нормами КПК України при подачі прокурором клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів не встановлено.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задоволити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 29, 176-178, 197, 194, 199, 331, 372, 532, 534 КПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 22 серпня 2026 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 22 серпня 2026 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

головуючий: суддя -

ОСОБА_15