Ухвала суду № 137617141, 23.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4217/26

Провадження № 2/206/2449/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року суддя Самарського районного суду міста Дніпра Кушнірчук Р.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства Акціонерного товариства «Українська Залізниця», третя особа Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2026 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла вказана позовна заява.

Перевіривши матеріали поданої позовної заяви та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов, визначених зокрема ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні..

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 «Про судовий збір», як на підстави звільнення від сплати судового збору.

За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

З аналізу вказаної норми вбачається, що позивачі у справах, що стосуються трудових відносин звільняються у двох випадках: щодо заявлення позовних вимог про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач звернулася до суду із вимогами в яких просить: стягнути одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 81220 (вісімдесят одна тисяча двісті двадцять ) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті, додаткову матеріальну допомогу в розмірі п?яти середньомісячних заробітків в сумі 135 367 (сто тридцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 50 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв?язку з виходом на пенсію за період з 30.05.2026 по 15.06.2026 в сумі 15341,65 та по день ухвалення рішення., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов?язкових платежів при їх виплаті.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування зазначених норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачає пільг у трудовому спорі щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі наказу про звільнення, за затримку розрахунку при звільнені з роботи.

Отже, позивачі звільнені від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" виключно щодо вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з частиною третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Дана позовна заява містить три вимоги майнового характеру на загальну суму 231929,65 гривень, а тому виходячи з пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01.01.2026 року становить 3 328,00 грн.

Таким чином, за подання даної позовної заяви позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі одного відсотку ціни позову що становить 231 929,65 грн ? 1% = 2 319,30 гривень.

Частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства Акціонерного товариства «Українська Залізниця», третя особа Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без руху.

Для виправлення зазначених в ухвалі недоліків встановити позивачу строк, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Попередити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.О. Кушнірчук