Рішення № 137617055, 16.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12031/25

№ 2/183/3967/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 20.05.2025-100001123 від 20 травня 2025 року у розмірі 36 966,72 грн,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (надалі Товариство, Кредитодавець, позивач) звернулось до суду з цим позовом.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Товариство та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, відповідач) 20 травня 2025 року уклали Кредитний договір (оферти) №20.05.2025-100001123 (надалі Договір, Кредитний договір). Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 16 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20 травня 2025 року, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 20.05.2025-100001123 від 20 травня 2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту 20/05/2025; 2. Сума Кредиту: 16 000 грн 00 коп; 3. Строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту 06 жовтня 2025 року; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача; 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту; 8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором; 9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг; 10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% (денна процентна ставка) = (18463.67 / 16000)/ 140 100%; 11. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-5899. Відповідно до Договору від 20 травня 2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 16 000 грн, відповідач 20 травня 2025 року отримав кредитні кошти у розмірі 16 000 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 36 966.72 грн, що складається з: тіла кредиту 14 779.07 грн; процентів 14 507.65 грн; неустойки 7680 грн.

Позивач указує, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному Кредитному договору: на суму 3446,38 грн 02 червня 2025 року; на суму 3 446,38 грн 16 червня 2025 року; на суму 3 766,38 грн 02 липня 2025 року. Наголошує на правомірності нарахування неустойки відповідно до Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Позивач наголошує, щоКредитний договір укладено між сторонами, в тому числі, з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронну комерцію». Відповідач 20 травня 2025 року електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 16 000 грн, а отже акцептовано умови Договору. Під час ідентифікації Позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Постановленою суддею ухвалою від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Копію ухвали доставлено відповідачеві до електронного кабінету 20 січня 2026 року та отримано відповідачем шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади.

11 березня 2026 року відповідачем подано відзив на позов. У відзиві відповідач просить врахувати пояснення та відмовити в позові. Вказує, що на підтвердження укладення Договору позивачем надаються лише паперові копії. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка Договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наявна в матеріалах справи паперова копія спірного Кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення Договору між відповідачем та позивачем. Наголошує, що він не укладав Кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачеві, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення Договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Просив витребувати оригінали доказів.

Вказує на неправомірність нарахування неустойки, безпідставність процентів, відсутність доказів на підтвердження підстав нарахування, ненадання первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора. Вказує, що є невідомим, кому належать карткові рахунки, на які нібито переказано кошти, оскільки лист фінансового сервісу не містить ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме ОСОБА_1 . Інформаційна довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, не підтверджує фінансову операцію, не містить повних відомостей про учасників фінансової операції, повної інформації про погоджений сторонами у Кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту. Матеріали справи також не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу саме відповідачеві. До позову не додано договір, який би підтверджував повноваження та умови посередника у здійсненні фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «Споживчий Центр», з наданої довідки не вбачається, що перерахування на карту відбулося саме на виконання Договору від 20 травня 2025 року №20.05.2025-100001123, не надано саму платіжну інструкцію, на підставі якої відбувся переказ коштів надавачем платіжних послуг. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики. Вказує про відсутність доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.

11 березня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, у якій представником позивача наголошено на допустимості доказів. Наголошує, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Вказує, що спірний Кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірного Договору він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, Кредитний договір не був би укладений. Підписуючи Оферту відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається Договір. Видача кредитних коштів відповідачеві підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у Кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу iPay. Довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за Кредитним договором. Наголошує, що якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачеві, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії Договору відповідач не заявляв. Вказує на те, що відповідач своєю поведінкою у прийнятті коштів кредиту, сплати частини заборгованості підтвердив укладання Договору та оспорюючи факт підписання Договору поводить себе суперечливо.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивача), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту надавачу послуг/абоненту надавачу послуг зі спеціальним статусом.

Постановленою судом ухвалою від 26 березня 2026 рокуклопотання відповідача, ОСОБА_1 про витребування оригіналу доказу задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надати Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області у строк до 15 червня 2026 року для огляду оригінал електронного Кредитного договору від 20 травня 2025 року № 20.05.2025-100001123, докази створення та надіслання Позичальнику одноразових ідентифікаторів Е977 та А977. Копію ухвали отримано представником позивача та позивачем 01 квітня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив про розгляд справи у його відсутність. Оригіналу електронного доказу, доказів створення та надіслання Позичальнику одноразових ідентифікаторів Е977 та А977 на виконання ухвали суду від 26 березня 2026 року не надав.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило. Неявка відповідача, з урахуванням подання ним відзиву, не перешкоджає розгляду справи на підставі поданих доказів.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши аргументи заяв по суті справи, перевіривши їх наданими доказами у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 20 травня 2025 року від імені споживача, вказаного, як ОСОБА_1 , підписано одноразовим ідентифікатором А977, відправленим на номер НОМЕР_1 , Паспорт споживчого кредиту Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) /а.с.25/.

Суду надана засвідчена електронна копія Кредитного договору № 20.05.2025-100001123 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) від 20 травня 2025 року, укладеного шляхом: публікації ТОВ «Споживчий центр» пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; ідентифікації (реєстрації) Позичальника в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; подання Позичальником заявки, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов; схвалення Кредитодавцем заявки; підписання Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті Кредитодавця відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця електронним підписом Позичальника. Позичальником в копії Кредитного договору вказаний ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серія (за наявності) та номер НОМЕР_2 дата видачі 09/12/2021, орган, що його видав 1212, ІПН НОМЕР_3 . Одноразовий ідентифікатор, яким підписані складові договору: Оферта, Заявка, Акцепт та Інформаційне повідомлення позичальника вказано E977, відправлений на фінансовий номер телефону НОМЕР_4 /а.с.25-29/.

В копії Заявки кредитного договору № 20.05.2025-100001123, поданої Позичальником Кредитодавцю та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 20.05.2025-100001123 (кредитної лінії) вказано: реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5355-28XX-XXXX-5899; Дата надання/видачі кредиту 20/05/2025; Сума Кредиту: 16 000 грн 00 коп; строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі «процентна ставка»); Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 2 400 грн 00 коп; неустойка: 160 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання; розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом. Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом; спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

До справи долучена копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 236-3110 від 31 жовтня 2025 року, яким повідомлено, що ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02 жовтня 2012 року) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11 листопада 2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 травня 2025 року о 12:52:25 на суму 16 000,00 грн, номер картки НОМЕР_5 , номер транзакції в системі iPay.ua 746946452, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 20.05.2025-100001123 /а.с.13/. Допустимість виданої довідки підтверджується копією Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» /а.с.30-32/.

Також суду надані копії Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 20.05.2025-100001123, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 становить 36966,72 грн, з яких: 14 779,07 грн основного боргу; 14 507,65 грн процентів; 7 680,00 грн неустойки. Проценти по кредиту нараховані у період з 20 травня 2025 року по 30 червня 2025 року /а.с.14/ та Картки субконто Контрагенти. Договори за 20.05.2025-03.11.2025, в якій вказано, окрім іншого, операції з переказу, повернення 02 червня 2025 року 2 240,00 грн, 02 червня 2025 року 1 206,38 грн; 16 червня 2025 року 2 240,00 грн; 16 червня 2025 року 12.76 грн, 16 червня 2025 року 1 193,62 грн, 02 липня 2025 року 2 238,21 грн; 02 липня 2025 року 1 208,17 грн; 02 липня 2025 року 320,00 грн /а.с.16-24/.

Матеріали справи свідчать про існування спору між позивачем та відповідачем щодо укладання Кредитного договору та його виконання.

Відповідач категорично заперечує підписання та укладення ним Кредитного договору. Судом, з урахуванням висновку з питань застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. У встановлений судом строк позивачем оригінал доказу не надано.

Вирішуючи спір суд ураховує таке.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач указує, що Кредитний договір № 20.05.2025-100001123 укладений в електронній формі.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, законодавство визначає «електронним доказом» інформацію в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи(втому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Відтак, якщо документ в електронній формі містить важливі дані, що можуть розкрити обставини справи, а також є допустимим та прийнятним з точки зору форми та змісту, то такий документ може бути визнаний електронним доказом та прийнятий судом.

На виконання ухвали суду позивачем не надано для огляду оригінал електронного Кредитного договору від 20 травня 2025 року № 20.05.2025-100001123, докази створення та надіслання Позичальнику одноразових ідентифікаторів Е977 та А977.

Стаття 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Закон встановлює чіткі вимоги до належного засвідчення електронної чи письмової (паперової) копій електронного доказу. Якщо учасник справи подає до суду копію електронного доказу, суд, за клопотанням іншого учасника справи або з власної ініціативи, може витребувати у відповідної особи оригінал поданого нею електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу відсутній, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність його паперової копії, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

В даному випадку позивачем подані електронні копії доказів, які засвідчені електронним підписом представника позивача. Але відповідач ставить під сумнів відповідність оригіналу електронних доказів їх копіям, а оригінали, виходячи з викладеного вище, суду не надано, тому подані позивачем докази суд не може прийняти до уваги.

Як наведено у висновку з питань застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/236: «вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).

Таким чином суд може не взяти до уваги копію електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Суд ураховує правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року № 910/1162/19, від 28 грудня 2019 року № 922/788/19, від 11 червня 2019 року № 904/2882/18.».

КЦС Верховного Суду від 31 березня 2021 року № 705/2045/16-ц за ч. 6 ст. 95 ЦПК зауважив, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал цього доказу або електронні докази. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Встановивши, що стороною ставилися під сумнів надані банком чи МФО копії кредитного договору та акцентувалося на необхідність надання оригіналів, а суд звертав на це увагу позивача, проте банк чи МФО не надав їх суду, то такі докази не повинні були братися до уваги судами, а з висновками апеляційного суду про доведеність позовних вимог банку чи МФО в частині розміру кредитної заборгованості погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, які позбавляють можливості вважати судове рішення ухваленим при повному та всебічному дослідженні обставин справи. З огляду на ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій документів може бути лише дослідження оригіналів та їх співставлення. Вимоги чи заперечення у випадку ненадання стороною оригіналів доказів по договірним правовідносинам мають бути відхилені (КЦС Верховного Суду в постановах від 10 червня 2020 року №554/260/17, від 23 грудня 2020 року № 757/28231/13-ц, від 06 травня 2020 року № 372/223/17 та ін.).

Суд має ігнорувати електронні докази при неподанні оригіналу при дотриманні відповідною стороною умов ч. 5 ст. 100 ЦПК у зв`язку з ненаданням оригіналу електронного доказу на клопотання опонента, в якому висловлено сумнів та заявлено про витребування оригіналу (Верховний Суд постанова у справі № 568/879/17).

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр», виходячи з того, що позивач не довів наявність прав вимоги за Кредитним договором, а у суду не було можливості перевірки справжності цих документів шляхом співставлення із оригіналом, який позивачем не надано, що судом розцінюється як перешкоди для перевірки справжності електронних документів.

При цьому, суд ураховує, що надана довідка ТОВ «УПР» не вказує на перерахування коштів саме на рахунок відповідача, оскільки доказів на підтвердження належності рахунку, для обслуговування якого використовується картка з маскою 5355-28XX-XXXX-5899 суду не надано й клопотання про витребування інформації про володільця вказаного рахунку стороною позивача не заявлено. Також не надано доказів на підтвердження й того, що саме ОСОБА_1 вчинено операції з повернення коштів за Кредитним договором 02 червня 2025 року, 16 червня 2025 року та 02 липня 2025 року. Відтак у суду відсутні докази на підтвердження твердження позивача про вчинення відповідачем конклюдентних дій.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 22 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код в ЄДРПОУ 37356833; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А МФО 305299, р/р НОМЕР_6 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Парфьонов