Рішення № 137617001, 12.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13211/25

Номер провадження2/205/685/26

Справа № 205/13211/25

Провадження № 2/205/685/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник позивача звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.06.2013 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2000667936. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені даним кредитним договором.

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі боржників, та, відповідно, набуло права грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .

Позичальник свої зобов`язання відповідно умов договору не виконала. В той же час, позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 28 012,53 грн., з яких: 22 019,30 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 993,23 грн. заборгованість по відсоткам.

Представник позивача ОСОБА_2 у прохальній частині позову просила суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 з`явилася до суду та письмово повідомила, що з метою мирного врегулювання спору вона звернулася до позивача та останній направив їй гарантійний лист щодо розстрочення суми заборгованості за кредитним договором № 2000667936 від 26.06.2013 року, шляхом сплати відповідачем щомісячно платежів у розмірі 2 500 грн. Також зазначила, що на теперішній час нею сплачено заборгованість у загальному розмірі 15 000 грн., на підтвердження чого надала копії відповідних квитанцій. Враховуючи викладене, відповідач просила судове засідання проводити за її відсутності та врахувати сплачену нею суму боргу під час ухвалення рішення по вказаній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.06.2013 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 2000667936. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені даним кредитним договором.

За умовами договору сторони погодили суму кредиту 10 000 грн. на споживчі цілі, 1 200 грн. на придбання послуг у продавця, строком на 24 місяці зі сплатою відсотків у розмірі 17% річних.

Матерілами справи підтверджено, що 24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу № 24/03/23, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняло належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 .

Представник позивача надав до суду розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача складає 28 012,53 грн., з яких: 22 019,30 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 993,23 грн. заборгованість по відсоткам.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем ОСОБА_1 за період з січня 2026 року по червень 2026 року включно було сплачено на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 15 000 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних квитанцій.

Також матеріали справи містять копію гарантійного листа ТОВ «Брайт Інвестмент», згідно якого у випадку сплати ОСОБА_1 заборгованості згідно графіку платежів, компанія не матиме жодних майнових та фінансових претензій до ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Враховуючи надані суду докази, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт виконання первісним кредитором умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку.

Також, суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.

Суд звертає увагу, що відповідачем ОСОБА_1 за період з січня 2026 року по червень 2026 року включно було сплачено на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 15 000 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних квитанцій.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не надала суду жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості, натомість, під час розгляду справи у суді, відповідач частково сплачувала заборгованість за вказаним кредитним договором згідно гарантійного листа.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги часткову сплату заборгованості відповідачем у загальному розмірі 15 000 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за кредитним договором № 2000667936 від 26.06.2013 року становить 13 012,53 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості у розмірі 13 012,53 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Представником позивача надано суду всі необхідні документи, які підтверджують надання позивачеві правової допомоги саме у цій справі.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, а також судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних, а саме: витрати на правову допомогу складають 2 322,63 грн. (13 012,53 грн. * 5 000 грн. / 28 012,53 грн.), судовий збір 1 125,27 грн. (13 012,53 грн. * 2 422,40 грн. / 28 012,53 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 207, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 612, 614, 615, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 43115064, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) заборгованість за кредитним договором № 2000667936 від 26.06.2013 року в розмірі 13 012,53 грн. (тринадцять тисяч дванадцять) гривень 53 копійки.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 43115064, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 125,27 грн. (одна тисяча сто двадцять п`ять) гривень 27 копійок, а також витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 322,63 грн. (дві тисячі триста двадцять дві) гривні 63 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Федотова В.М.