Рішення № 137615428, 18.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/147/26

Провадження № 2/293/321/2026

18 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВУ

04.02.2026 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 13387,38 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.03.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю LDV 400 CONVOY, державний номер НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN GOLF2, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-3870423.

Позивач, на виконання полісу страхування №АР-3870423, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF2, державний номер НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 10350,00 грн.

Враховуючи винність відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а також здійснення виплати страхового відшкодування, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» просить стягнути з відповідача компенсацію виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10350,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 366,80 грн., пеню у розмірі 2434,94 грн., 3% річних у розмірі 235,64 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.02.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 16.02.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про останнє місце реєстрації відповідача ОСОБА_1

16.02.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справи у спрощеному позовному провадженні з повідомлення сторін. Постановлено витребувати з Дарницького районного суду м. Києва копію постанови по справі №753/7085/24 та в Державній податковій службі України інформацію про РНОКПП відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 16.04.2026.

Ухвалою суду від 17.04.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 18.05.2026.

Ухвалою суду від 18.05.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 18.06.2026.

На виконання вимог ухвали суду 03.06.2026 Дарницький районний суд м.Києва направив копію постанови відносно ОСОБА_1

18.06.2026 позивач в судове засідання не прибув. Про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання. Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, про день та час розгляду справи повідомлявся встановленим порядком (а.с. 44,48,55).

У постанові від 14.03.2020 днів у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 17.04.2026 та 19.05.2026.

Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 18.06.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Згідно постанови Дарницького районного суду м.Києва від 19.04.2024, встановлено, що 09.03.2024 о 20 год. 32 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "LDV" д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Ревуцького - вул. Тростянецької у м. Києві, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_4 , та в подальшому наїхав на перешкоду (металевий колесовідбійник), що спричинило пошкодження вище вказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 09.03.2024 о 20 год. 32 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "LDV" д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Ревуцького - вул. Тростянецької у м. Києві, будучи причетним до ДТП, залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 (a) ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.04.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3400,00грн. Постанова суду набрала законної сили 29.04.2024 (а.с.58-59).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-3870423 (а.с. 14).

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на виконання полісу страхування №АР-3870423, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF2, державний номер НОМЕР_2 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 10350,00 грн. (а.с. 15-20).

22.04.2025 позивач направив досудову вимогу відповідачу про відшкодування виплаченого страхового відшкодування, однак лист повернувся позивачу.

Крім того позивач, посилаючись на положення ст. 536, ст.549, ст.625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати 366,80 грн., пеню у розмірі 2434,94 грн. та 3% річних у розмірі 235,64 грн.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.2 ст. 999 ЦК України, Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У відповідності до вимог ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 9, 22 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно до положень п.36.2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з підпунктами 38.1.1 «а», «в» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

V. ОЦІНКА ДОКАЗІВ та МОТИВИ СУДУ

Судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.04.2024, відповідача ОСОБА_1 визнано винним за статтями 124, 122-4 КУпАП та встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «Страхова група «Оберіг».

03.12.2024 ТДВ «Страхова група «Оберіг» виплачене страхове відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 10350,00грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 11437 від 03.12.2024.

Розмір страхового відшкодування у сумі 10350,00грн., належним чином обґрунтований позивачем, та відповідає страховому акту №#48781 від 03.12.2024 та розрахунку суми страхового відшкодування.

Отже, до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 10350,00грн. Зазначена ДТП є страховим випадком, заподіяна позивачу шкода підлягає відшкодуванню.

Станом на дату розгляду справи докази виконання відповідачем вимог позивача відсутні.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 366,80 грн. інфляційних втрат, 2434,94грн. пені, 235,64грн. трьох відсотків річних за період з 28.04.2025 по 29.01.2026, з огляду на наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - є грошовим зобов`язанням.

У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц Верховний Суд зазначив, що, оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. У постанові ВС від 30.10.2019 (спр. №200/4309/14-ц, провадж. №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання здійснюється не залежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналізуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що вимоги у ТДВ «Страхова група «Оберіг» підлягають частковому задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява 77,00% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2050,05 грн.

Крім того, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 16.07.2025 між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Войціховським А.В. був укладений договір про надання професійної правничої допомоги (а.с. 26-28).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг №48781/1 від 29.01.2026, вбачається, що адвокатом Войціховським А.В. було надано позивачу послуги на загальну суму в 8022,50 грн. (а.с.26,29).

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн. є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також, суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 77,00%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2310,00грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 10350 (десять тисяч триста п`ятдесят) грн., судові витрати у виді судового збору в розмірі 2050 (дві тисячі п`ятдесят) грн. 05 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2310 (дві тисячі триста десять) грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»

адреса місцезнаходження:

03040, м.Київ, вул. Васильківська, 14

ЄДРПОУ 39433769

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

останнє відоме місце реєстрації:

АДРЕСА_1

РНОКПП: НОМЕР_5

Повне рішення складено та підписано 23.06.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ