Рішення № 137614583, 18.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/37332/25

Провадження № 2/686/980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

Хмельницький міськрайонний судХмельницької області

в складі: головуючого судді Чевилюк З.А.,

за участі секретаря Томашівської А.Т.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на частку майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2014 року, встановити факт спільного набуття майна, визнати за ОСОБА_1 права власності на частку автомобіля TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30 грудня 2015 року під час фактичних сімейних відносин було придбано автомобіль TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_2 .Вказаний автомобіль був придбаний за спільні кошти сторін, сформовані з доходів, отриманих під час спільного проживання.

Незважаючи на те, що право власності на автомобіль формально зареєстроване на відповідача, фактично він був набутий у період спільного проживання однією сім`єю та є результатом спільної праці і спільного бюджету.

Факт спільного проживання, ведення спільного господарства та сімейних відносин підтверджується письмовими показами свідків.

Ухвалою від 26.12.2025 року позов залишено без руху у зв`язку із виявленими недоліками.

Усунувши недоліки, позивач звернулась до суду з позовною заявою в новій редакції та просила про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2014 року, визнати за ОСОБА_1 права власності на частку автомобіля TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 15 січня 2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та наполягала на його задоволені. Відповідач позов визнав та не заперечував проти його задоволення. Третя особа надала суду письмові пояснення та вказала про штучне створення спору, можливість його мирного врегулювання, відсутність спірного автомобіля у користуванні відповідача, оскільки автомобіль переданий відповідачем для потреб ЗСУ. Автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 арештований в рамках виконавчого провадження у справі про стягнення аліментів, зобов`язання по яким не виконуються належним чином.

Клопотання про виклик свідків в судовому засіданні не заявлялись.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується актовим записом про шлюб №346 від 23.03.2019, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00057636631 від 09.042026 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2012 року, справа №2/2218/753/12 встановлено факт окремого проживання подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що перебувають у шлюбі з 27 січня 2010 року, з 1 травня 2011 року. Вказаним рішенням стягнено аліменти на спільну неповнолітню дитину подружжя ОСОБА_4 . Шлюб розірвано 30.03.2012 року.

В процесі примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів накладено за постановою державного виконавця від 01.05.2025 року арешт на майно ОСОБА_2

31.07.2025 року Головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому було винесено постанову про розшук майна боржника. Вказаною постановою встановлено, рішення не виконано, борг по аліментах в сумі 253879,63 грн. не сплачено. Оголошено розшук належного відповідачу транспортного засобу TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

23.04.2025 року транспортний засіб TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 передано у тимчасове безоплатне користування БО «Благодійний фонд митрополита «Євгена Гакмана» для надання гуманітарної допомоги, евакуації та логістичного забезпечення підрозділів ЗСУ в зоні ведення активних бойових дій. Сторони підтвердили, що автомобіль негайно направляється в зону активних бойових дій. Факт передачі автомобіля підтверджено відповідним актом.

Відповідно до оглянутого в судовому засіданні оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_3 за відповідачем ОСОБА_2 .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому кредитор вправі обрати спосіб захисту, що наданий йому законом, на власний розсуд.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно частини першої статті 21 СК України шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. (ст.3 СК).

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється(ст.372 ЦК).

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власності дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Таким чином, у разі виникнення спору у суді має доводитися не факт належності майна до спільної власності,а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям (ВСУ (№ 6-612цс15, № 6-2641цс15).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власноств.

Велика Палата Верховного Суду(Постанова 23.01.2024 року, справа№ 523/14489/15ц вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду(ст.263 ЦПК).

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить статті 206 цього Кодексу.(ч.6ст.263 ЦПК).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжує судовий розгляд.(ч.4 ст.206 ЦПК).

Обраний спосіб захист-встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, враховуючи пред`явлені вимоги щодо визнання права власності на автомобіля, з позиції Верховного Суду: Постанова Великої Палати Верховного Суду 23.01.2024 року, справа № 523/14489/15ц, не відповідає критерію ефективності, та в задоволені цих вимог слід відмовити.

Оцінюючи докази, зокрема письмові покази свідків, на предмет належності та допустимості, виходячи із принципу безпосередності, порядку допиту свідків, суд приходить до висновку про їх неналежність та недопустимість;вони не можуть підтвердити факти та обставини, на які посилається позивач та визнає відповідач.

В той же час, суд приходить до висновку, що позивач не представила переконливих доказів здійснення фінансової(грошової) участі у придбані спірного автомобіля, як і участі безпосередньо працею у його придбанні.

Проаналізувавши обставини справи, суд приходить до переконання, що заявлений позов є таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-72 СК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2014 року,визнання за ОСОБА_1 права власності на частку автомобіля TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2026 року.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк