Рішення № 137614454, 11.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/35219/25

Провадження № 2/686/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

11 червня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі

головуючого судді Колієва С.А.

за участю:

секретаря судового засідання Кучерук Н.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з серпня 2004 року по липень 2014 року вона проживала у м. Довжанськ Луганської області. Впродовж цього часу вона разом з батьками проживала у службові квартирі, яку її батьки отримали як військовослужбовці. Внаслідок військової агресій російської федерації та окупації частини території України, в тому числі м. Довжанськ, вона разом з батьками вимушена була покинути рідний дім. З липня 2014 по 2021 рік вона проживала у м. Херсон, де батьки орендували квартиру. Через збройну агресій російської федерації її батько втратив роботу. У березні-квітні 2014 року вона почала хворіти на бронхіт, який розвинувся внаслідок переохолодження у зв`язку із частим перебуванням в укриттях, через постійні обстріли. Вказана хвороба переросла в бронхіальну астму, внаслідок чого вона отримала інвалідність. Оскільки її мати є діючим військовослужбовцем з лютого 2021 року по березень 2022 рік вона разом з нею проживала у м. Маріуполь. 24.02.2022 року російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, з метою забезпечення власної безпеки, вона повторно вимушена була покинути місце постійного проживання, та переїхала разом з матір`ю у м. Хмельницький. Пережиті події, вимушене неодноразове залишення свого місця проживання, завдали їй сильних моральних переживань та стресу. Будучи малолітньою особою вона змушена була покинути разом з батьками свій рідний дім. Внаслідок неодноразового переїзду з постійного місця проживання вона втратила зв`язок з друзями, вимушена була докладати додаткових зусиль до налагодження свого побуту, тощо. Фактично все її дитинство пов`язані із спогадами про страх через військову агресію та можливе насильство, вона постійно перебуває у тривозі та невпевненості. Крім того, після прибуття у м. Хмельницький у 2023 році через ракетний обстріл був пошкоджений її автомобіль.

За таких обставин просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 7 396 500,00 гривень, що еквівалентно 150 000,00 євро.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити. Надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача російська федерація в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи по відмовлявся належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути справу по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказах та ухвали заочне рішення.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою України. Постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2014 році, після початку збройної агресії російської федерації проти України, ОСОБА_1 залишила постійне місце проживання та переїхала до м. Херсон.

В 2016 році ОСОБА_1 змінила місце проживання, переїхавши до м. Бердянськ Запорізької області.

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 змінила місце проживання, переїхавши до м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи від 01.11.2021 № 1414-5000406839.

Згідно з довідкою від 03.08.2022 № 6825-5001969702 ОСОБА_1 переїхала в м. Хмельницький та має статус внутрішньо-переміщеної особи.

Рішенням виконавчого комітету Суворівської районної у м. Херсон раді від 14.02.2020 №16 ОСОБА_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів у зв`язку із тим, що неповнолітня зазнала психологічного насильства.

Згідно представленого висновку психолога ОСОБА_2 від 03.11.2019 за результатами психологічного обстеження у заявника виявлені прояви посттравматичного стресового розладу.

Згідно протоколу огляду місця події від 18.02.2023 року, який складений слідчим СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області встановлено наявність пошкоджень на автомобілі марки Smart н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , у виді тріщини лобового скла та розбитого даху авто.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.09.2025 у справі №686/13040/25 встановлено факт повторного вимушеного переселення з території міста Маріуполь Донецької області та первинного з міста Довжанськ Луганської області, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1167 ЦК необхідно довести такі факти: а) протиправність діяння її заподіювача; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц Верховний Суд дійшов висновку, що держава-окупант, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 Верховний Суд також зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету РФ у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету РФ позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету РФ є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Так, загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Чинним ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Беззаперечно, що кожен громадянин, який проживав в Україні, у тому числі громадяни України, які були вимушені шукати безпечні умови для свого життя та життя своєї родини внаслідок збройної агресії російської федерації, зазнали безумовних моральних страждань. Беззаперечно, що кожен громадянин, який не покинув територію України, не відчуває себе в безпеці після введення в Україні воєнного стану, був позбавлений звичного ритму життя, звичайного спілкування з близькими та друзями.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 , будучи малолітньою особою, разом зі своїми батьками, у 2014 році вимушена була покинути своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ат переїхати спочатку до міста Херсон, у 2021 році до міста Маріуполь. З початком широкомасштабної військової агресій російської федерації проти України у лютому 2022 року ОСОБА_1 , разом з матір`ю вимушена була повторно покинути своє місце проживання у місті Маріуполь та переїхати до міста Хмельницький. Вказане підтверджено виданими довідками про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи позивача. Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач зазнала сильних душевних страждань, перенесла стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені їх нормальні життєві зв`язки, остання, у малолітньому віці вимушена була двічі покидати своє постійне місце проживання, вживати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення власної безпеки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація та, враховуючи обставини справи і обґрунтування позову, вважає можливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди по 1 000 000,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 22.06.2026 року.

Суддя: