Рішення № 137613949, 11.05.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Теребовля

Теребовляський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

представника позивача - Трояна Б.Р.

представника відповідача - Пацули В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовля цивільну справу за позовом Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Тернопільської міської ради третя особа Комунальне некомерційне підприємство«Тернопільська міськакомунальна лікарня швидкої допомоги» звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 32054,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Теребовлянського районного суду від 25.04.2025 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження №12025210000000336, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.02.2025 року за даним фактом закрито, у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим. З ухвали слідує, 10 лютого 2025 року близько 09 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки та моделі "Кіа Сегаto", р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Князя Василька у м. Теребовлі Тернопільського району Тернопільської області в напрямку від м. Тернополя до центру м. Теребовлі. Під час такого руху при наближенні до перехрестя вказаної вулиці із вул. 22 Січня водій ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а також вимоги ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», а також п. 2.3 б) ПДР, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну. В подальшому, водій ОСОБА_1 , здійснюючи поворот праворуч на проїзну частину дороги вул. 22 Січня у м. Теребовлі Тернопільського району Тернопільської області, маючи при цьому об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в цей час переходила проїзну частину дороги, зліва направо відносно руху транспортного засобу, на яку він здійснював з`їзд, порушуючи вимоги п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог) та 16.2 ПДР, не надав дорогу останній, а продовжив рух у вказаному напрямку. Внаслідок порушення зазначених пунктів ПДР ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та вчинив наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля марки та моделі "Кіа Сегаto", р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_2 , заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді травми правої нижньої кінцівки у виді закритого внутрішньосуглобового перелому латерального (зовнішнього) виростка великогомілкової кістки, яка ускладнилась розвитком місцевого гіпертензивно-ішемічного синдрому.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_2 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ухвала набрала законної сили 05.05.2025 року. Як вбачається із листа КНП ТМР " Теребовлянська міська лікарня" потерпіла ОСОБА_2 з 10.02.2025 року по 28.02.2025 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП ТМР " Теребовлянська міська лікарня" та перебувала на стаціонарному лікувані в хірургічно-травматологічному відділенні, кількість ліжко днів 18. Витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого склали 32054,04 грн. Вказана сума витрат відповідно до статті 1206 ЦК України повинна бути відшкодована відповідачем як особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Представник Національної служби здоров`я України у судове засідання не з"явився, однак надав заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представник третьої особи Комунального некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» у судове засідання не з`явився, однак просив розгляд справи проводити за їх відсутності із врахуванням письмових пояснень, у яких вказно, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікувані в хірургічно-травматологічному відділенні, кількість ліжко днів 18. Вартість 1 ліжкодня згідно з проведеним розрахунком становить 1780,78 грн., загальна вартість перебування на лікуванні становить 32054,04 грн. Лікування здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні. НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми. Таким чином послуги закладу охорони здоровя, у якому проходила лікування потерпіла ОСОБА_2 , пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок державного бюджету України.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання просив у задоволенні позову відмовити зсилаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву. У відзиві вказано, що кримінальним правопорушенням не було завдано шкоди інтересам держави, тому ця обставина не може бути підставою для представництва прокурорм інтересів НСЗУ в суді. НСЗУ має процесуальну правоздатність звертатися до суду з позовами про відшкодування витрат на лікування потерпілих самостійно. Оскільки лікувальний заклад КНП ТМР «Теребовлянська міська лікарня» не отримав відшкодування за проведене лікування від кримінального правопорпушення, отже НСЗУ не має права на звернення до суду із позовом. Окрім цього вказано, що 10.02.2025 ОСОБА_1 перебував на військовій службі та виконував обов`язки військової служби, а тому шкода завдана водієм під час виконання ним обов"язків військової служби повинна відшкодовуватись юридичною особою під керівництвом якої проходить службу ОСОБА_1 - Міністерством оборони України. Цивільна відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ "Експрес Страхування", тому в даному випадку є підстави вважати, що шкода можу бути відшкодована страховиком.

У відповіді на відзив Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону вважає викладені у відзиві твердження безпідставними й такими, що не ґрунтуються на законодавстві та не спростовують законності вимог про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 . Невідшкодування коштів державного бюджету при наданні медичних послуг, витрачених НСЗУ на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 порушує економічні інтереси держави, а дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин безперечно становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Оскільки НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а тому НСЗУ не вживались та не вживатимуться заходи претензійно позовного характеру. Щодо доводів представника відповідача, що лікувальний заклад не отримав відшкодування за проведене лікування потерпілої від кримінального правопорушення, слід зазначити що предметом спору у даній справі не є виплата коштів НСЗУ на рахунок КНП ТМР "Теребовлянська міська лікарня" за проведене лікування, а факт доведеності витрат закладу охорони здоров"я на лікування ОСОБА_2 , який підтверджується належними доказами. Щодо твердження представника відповідача, що шкоду- витрати на лікування потерпілої може бути відшкодовано страховиком зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються договірні відносини обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки НСЗУ в інтересах яких подано позов прокурором не є потрепілою особою внаслідок вчиненя відповідачем ДТП у розумінні ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Щодо доводів що завдана шкода водієм під час виконання ним обов"язків військової служби повинна відшкодовуватись юридичною особою, під керівництвом якої проходить службу ОСОБА_1 (Міністерство оборони України), слід зазначити, що відшкодування вищевказаних витрат відбувається не з юридичної особи, з якою винна у злочині особа перебуває в трудових відносинах, а вийнятково із самої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Враховуючи вище викладене, а також те, що позов пред"явлено за наявності належним чином обгрунтованих підстав, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 56 ЦПК України, позовні вимоги є вмотивованими та підтвердженими належними доказами.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 25.04.2025 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження №12025210000000336, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.02.2025 року, року за даним фактом закрити, у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим. З ухвали слідує, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 16.2 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ухвала набрала законної сили 05.05.2025 року.

Відповідно до листа КНП ТМР " Теребовлянська міська лікарня" потерпіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.02.2025 року по 28.02.2025 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП ТМР " Теребовлянська міська лікарня"та перебувала на стаціонарному лікувані в хірургічно-травматологічному відділенні, кількість ліжко днів 18. Витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого склали 32054,04 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Так на запит заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.56/02-77ВИХ-26 від 13.01.2026, Національна служба здоров`я України повідомила, що нею не вживались заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення. При цьому НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури для відшкодування витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Також з листа заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.56/02-77ВИХ-26 від 13.01.2026 вбачається, що прокуратура зверталась до НСЗУ з повідомленнями про те, що прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до суду про стягнення з ОСОБА_1 витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 32054,04 грн.

Викладені обставини свідчать про наявність у заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону права на вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як визначено в ч. 1ст. 1206 ЦК України,особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч. 3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я».

У п. 2 Порядку зазначається, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до абз. 1,3 п. 3 Порядку Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора

Згідно з п. 4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Крім цього, методологія та порядок обліку фактичних витрат закладів охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування, які враховуються під час розрахунку єдиних тарифів та коригувальних коефіцієнтів на медичні послуги, визначені Методикою розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженою постановою КМУ № 1075 від 27.12.2017.

Ця Методика спрямована на забезпечення стандартизації та уніфікації підходів до обліку витрат у закладах охорони здоров`я та встановлення базових принципів універсальної національної системи розрахунку вартості послуг з медичного обслуговування, фінансування яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з формулою розрахунку середньої вартості ліжко-дня у клінічному відділенні така вартість визначається шляхом ділення загальної вартості клінічного відділення після виконання покрокового розподілу витрат на загальну кількість ліжко-днів у клінічному відділенні.

Так, вказаною вище ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25.04.2026 року встановлено, що порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Національна Служба Здоров"я України є органом державної влади.

Як вбачається із наданої інформації від 30.12.2025 №697, станом на грудень 2025 року КНП ТМР"Теребовлянська міська лікарня" укладено договір про медичне обслуговуваня начелення за програмою медичних гарантій укладених із Національною службою здоров"я України.

Відтак, приймаючи до уваги, що між протиправними діями відповідача та перебуванням потерпілої ОСОБА_2 на лікуванні у медичному закладі є прямий причинний зв`язок, а надані суду докази доводять вартість витрат на лікування потерпілого, суд вважає, що прокурором доведено наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в в особі Національної служби здоров`я України, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення , у сумі 32054,04 грн.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці під час виконання службових обов`язків, а тому судові витрати у виді судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 1166 ч. 1, 1206 ЦК України, ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (ГУК у м. Києві/Шевченківський район/24060300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), р/рUA978999980313080115000026011) кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , в сумі 32054,04 грн. (тридцять дві тисячі п`ятдесят чотири гривні 04 копійки).

Судові витрати у виді судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І.Б. Марціцка