Ухвала суду № 137613933, 23.06.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/693/26 1-кп/604/134/26

У х в а л а

Іменем україни

23 червня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження c. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.194, ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025240030001506 від 28 лютого 2025 року,

в с т а н о в и в:

до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №62025240030001506 від 28 лютого 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.194, ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 та підготовче судове засідання призначено на 23.06.2026.

19 червня 2026 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою мотивоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України умисне знищення та пошкодження майна вчинене шляхом підпалу. Крім того, він вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 25 березня 2026 року о 07 годині 47 хвилин солдата ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 615 КПК України по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. 26 березня 2026 року слідчим суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 гривень, строком до 23 травня 2026 року. 21 травня 2026 року слідчим суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 гривень, строком до 25 червня 2026 року. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Тримання ОСОБА_5 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду справи.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Прокурор звернув увагу, що для повернення військовослужбовця до військової служби є спеціальний встановлений порядок, який не є складний і потрібна згода командира військової частини, однак обвинувачений за три місяці не зміг знайти можливостей для зв`язку з командиром військової частини.

У судовому засіданні прокурор наголосив, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою. Зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не обґрунтовані, у даному випадку доцільно призначити більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, адже тримання під вартою є виключним, найсуворішим запобіжним заходом. Обвинувачений має намір продовжити військову службу і йому потрібно зібрати весь необхідний пакет документів, що в умовах ізоляції є неможливим, обвинувачений не може користуватися телефоном, не може зв`язатися з військовою частиною, не може належно підготувати документи.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив призначити йому запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту для можливості збору документів для добровільного повернення до військової служби.

Потерпілий в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин.

Заслухавши думку учасників провадження, суд дійшов висновку, що розгляд клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є можливим у відсутності потерпілого.

Заслухавши прокурора, позицію захисника, обвинуваченого щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

В ухвалі від 26 березня 2026 року слідчим суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 гривень, строком до 23 травня 2026 року.

Слідчий суддя встановив наявність таких ризиків, як те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та може вчиняти інші кримінальні правопорушення, не маючи постійного джерела доходу та в нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Слідчий суддя також вказав, що Враховуючи розмір предмету кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_5 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.

21 травня 2026 року слідчим суддею Підволочиського районного суду Тернопільської області щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 гривень, строком до 25 червня 2026 року.

У вказаній ухвалі слідчий суддя зазначив, що слідчим суддею враховуються дані про особу ОСОБА_5 , який хоча і є раніше не судимим, однак обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Поряд з цим слідчим суддею враховано, що підозрюваний ОСОБА_5 самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 згідно акту службового розслідування та третім слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Рівне здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240030001506 від 28.02.2025 за ч. 5 ст.407 КК України, таким чином ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання Будучи не ізольованим від суспільства, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_5 на лежить до цього переліку як особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років .

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує те, що відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, при обґрунтуванні доцільності застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово захисник та обвинувачений не обґрунтували, з ким проживає ОСОБА_5 , чи обвинувачений є власником житла, якщо не є власником, то чи власник житла погоджується на перебування ОСОБА_5 в його житлі, яким є майновий стан ОСОБА_5 , хто зможе забезпечувати його утримання чи харчування, чи є неповнолітні особи за місцем проживання чи місцем знаходження ОСОБА_5 , як змінилися його соціальні зв`язки.

Крім того, ОСОБА_5 не пояснив перешкод для неможливості зв`язку з адвокатом щодо формування пакету документів для подальшого продовження служби.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає, за наявності відповідних ризиків, застосування щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, з метою виконання міжнародних зобов`язань, зокрема, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд оцінює можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було встановлено, а особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинувачени його обов`язків у цьому кримінальному провадженні.

Можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не встановлена, оскільки відсутні відомості про житло обвинуваченого, не надано згоди власника майна та відсутнє переконання, що підозрюваний виправдає довіру, належним чином виконуючи свої процесуальні обов`язки, перебуваючи за місцем постійного проживання. Викладені та оцінені обставини, в тому числі обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , свідчать про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Відтак суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - на даний час не змінилися.

Отже, враховуючи наведене, особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , наявні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк - 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також з огляду на те, що ризики, які слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків на даний час не зменшилися та продовжують існувати, то суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, та враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 25.06.2026, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Враховуючи вищезазначене, а також розмір предмету кримінального правопорушення, на переконання суду, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_5 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків.

Керуючись статтями 31, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження, на 60 (шістдесят) днів, по 25 серпня 2026 року.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста ) гривень.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA738201720355269001500003454, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26198838, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО)- 820172 , отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки строком до 25 серпня 2026 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме : з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертами у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 8, ч. 10, ч. 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1