Ухвала суду № 137613536, 22.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/268/26

Провадження № 6/165/37/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинськ заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гіля Юрія Павловича про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 17 березня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 613955996 від 06.02.2022 року у розмірі 31 512 (тридцять одну тисячу п`ятсот дванадцять) гривень 93 копійок, витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, зазначена цивільна справа розглянута судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції. Постановою Волинського апеляційного суду від 03.06.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник Гіль Ю.П., залишено без задовлення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17.03.2026 року залишено без змін.

08 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гіль Юрій Павлович через систему «Електронний суд» подав заяву про відстрочення виконання вказаного рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17.03.2026 року у цивільній справі № 165/268/26 строком на 6 (шість) місяців. Зазначив, що в цей час виконання рішення суду для відповідача ускладнюється у зв`язку з тимчасовою відсутністю джерела доходу, адже останні трудові відносини відповідача були припинені 03.03.2026 року, на даний момент вона не працевлаштована. Відповідач не відмовляється від виконання рішення, проте на даний момент немає змоги оплатити заборгованість перед позивачем, у зв`язку з чим змушена поїхати на заробітки в Республіку Польща.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09.06.2026 року заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 17.03.2026 у цивільній справі № 165/268/26 року прийнято до розгляду та призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви на 22.06.2026 року о 14.30 год.

В судове засідання заявник (представник відповідача) адвокат Гіль Ю.П. та відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. При цьому представник відповідача 17.06.2026 року подав до суду заяву, в якій просив розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення без його участі та без участі відповідача, заявлені вимоги задовільнити з підстав, зазначених у заяві.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання щодо розгляду заяви сторони відповідача про відстрочення виконання судового рішення не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду вказаної заяви, про наявність поважних причин неприбуття до суду не інформував.

Неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення та за відсутності сторін заяву розглянуто в порядку ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розділом VI ЦПК України врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Із вимог частини 3 та 4 статті 435 ЦПК України вбачається, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Тлумачення положень вказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Крім того, право сторони звернутися із заявою про відстрочення виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними і такими, що не залежать від волі сторін.

Заявниця за підставу для відстрочення виконання рішення суду вказує на тимчасову відсутність джерела доходу, адже останні трудові відносини відповідача припинено 03.03.2026 року та на даний момент вона не працевлаштована. Водночас такі обставини не є обставиною, яка в розумінні положень статті 435 ЦПК України є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, оскільки законодавцем не надано їх вичерпного переліку.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Суд враховує, що посилання заявника на незадовільне матеріальне становище не свідчить про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому, не можуть бути підставою для відстрочення виконання такого рішення.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Отже, наведені заявницею обставини у своїй сукупності не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних чи виняткових перешкод для виконання рішення суду, а лише характеризують загальний фінансовий стан відповідача ОСОБА_1 , який сам по собі не є достатньою підставою для застосування передбачених статтею 435 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що документи, які долучені представником заявника до заяви, не підтверджують існування виключних або виняткових умов та обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. Тобто, заявником не надано суду належних та допустимих доказів виникнення виключних обставин у розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Норми чинного законодавства допускають відстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 259-261, 352, 353, 435 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гіля Юрія Павловича про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвали, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Рибас