Рішення № 137613492, 22.06.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/805/26

Провадження № 2/163/382/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

22 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,

з участю секретаря Кузьміної А.В.,

розглянувши у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 25 662 грн. за кредитним договором № 9019988 від 01.04.2024 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що 01 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 9019988, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 8 000,00 гривень. 29 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 109-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за договором № 9019988 від 01.04.2024 року. Згідно із договором відступлення прав вимоги борг відповідача перед новим кредитором становить 25 662 гривень, з яких: за тілом кредиту 7 440 грн, за відсотками 17 422 грн, комісією 800,00 грн. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 30 березня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України, ухвалою від 21 травня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про розгляд справи по суті належним чином був повідомлений шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неявки не сповістив.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

01 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 9019988, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 757231.

Умовами цього договору визначено його предмет.

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн (п.1.2 договору).

Кредит надається строком на 105 днів з 01.04.2024 (строк кредитування) і складається з пільгового і поточного періодів (п.1.3. договору).

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.04.2024 року (п.1.3.1.).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15.07.2024 року.

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16.04.2024 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 15.07.2024 року (п.1.4 договору).

Загальні витрати за пільговий період складають 2600 гривень. Загальні витрати за весь строк кредитування складають 19 160 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 10 600 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 27 160 гривень (п.1.5.).

Комісія за надання кредиту: 800 гривень, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).

Проценти за користування протягом пільгового періоду: 1 800 гривень, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2).

Проценти за користування протягом поточного періоду: 16 560 гривень, які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.3).

Аналогічні умови кредитування зазначені в анкеті-заяві на кредит № 9019988 від 01.04.2024 року.

Договір про споживчий кредит № 9019988 від 01.04.2024 року укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Платіжною інструкцією №1550558136614 від 02.04.2024, наданою АТ «Ощадбанк» на вимогу суду, підтверджено перерахування ТОВ «Мілоан» на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 8 000,00 гривень.

29.08.2024 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 109-МЛ, за умовами якого кредитор відступає новому кредитору право грошової вимоги до боржників, що зазначені в Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку до згаданого договору відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 9019988 від 01.04.2024 року в загальній сумі заборгованості 25 662 гривень, з яких: за тілом кредиту 7 440 грн, за відсотками 17 422 грн, комісією 800,00 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.10541 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Факт укладення договору про споживчий кредит № 9019988 від 01.04.2024 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 8 000,00 грн підтверджений належними доказами і відповідачем не оспорено.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача за цим кредитним договором на підставі укладеного договору відступлення права вимоги, а тому є належним позивачем.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023, до укладення цього договору 01.04.2024) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1% в день, а саме протягом первісного періоду за ставкою 1,5% в день та протягом поточного 2,3% в день.

При цьому положення п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», якими установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) поширюються лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності, що випливає з п.2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заборгованість відповідача за процентами за кредитним договором № 9019988 від 01.04.2024 року за період з 01.04.2024 по 15.07.2024 (105 днів), згідно умов договору, враховуючи законодавчі обмеження відсоткової ставки на день укладання договору 1% в день, становить 8 400 гривень (8000 тіло кредиту * 1% / 100% * 105 днів).

Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за цим договором становить 16 640 гривень та складається з 7 440 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8 400 грн. заборгованості за процентами та 800 грн. комісії.

При розгляді справи суд, відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України, керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Таким чином, враховуючи, те що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, позивач, який отримав право вимоги за договором відступлення права вимоги, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні складові, на які він розраховував при укладенні договору відступлення права вимоги, вищенаведені норми законодавства та розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію акту №Д/19108 про надання послуг від 09.03.2026 року, копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.03.2026 року з адвокатським об`єднанням «Апологет».

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини 1, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 64,84 % таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9019988 від 01.04.2024 року в загальній сумі 16 640 гривень (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень, яку складають:

- 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) гривень заборгованості за тілом кредиту;

- 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень заборгованості по відсотках;

- 800 (вісімсот) гривень комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) гривень 30 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; місце знаходження - вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, місто Львів; код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук