Рішення № 137612692, 17.06.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1589/26

Провадження № 2/452/1424/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: представника позивача Дзіковського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-транс», треті особи ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", - про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

Позивач вернулася до суду із зазначеним позовом до ТзОВ «Нео-транс, покликаючись на те, що 1 лютого 2026 року о 09.40 годині на автодорозі Н-13 Львів-Самбір-Ужгород 45км +220м Самбірського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу автомобіля марки «Івеко» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобілем марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Постановою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року в справі ОСОБА_2 , працюючого водієм ТзОВ «Нео-Транс», визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП; постанова судді змінена у частині накладення стягнення постановою судді Львівського апеляційного суду від 7 квітня 2026 року. Позивач є власником транспортного засобу марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , якому завдано пошкоджень внаслідок ДТП, власником транспортного засобу марки «Івеко» д.н.з. НОМЕР_1 є ТзОВ «Нео-транс». Винуватець ДТП працює у ТзОВ «Нео-Транс» на посаді водія автотранспортних засобів та під час ДТП керував транспортним засобом, належним на праві власності роботодавцю ТзОВ «Нео-Транс». Водій транспортного засобу марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, чоловік позивача ОСОБА_3 03 лютого 2026 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 1 лютого 2026 року. Страховиком було застосовано процедуру прямого врегулювання страхового випадку. За результатом розгляду документів про страховий випадок, АТ «СГ «ТАС» (приватне) прийнято рішення про здійснення позивачу страхової виплати у розмірі 250 000 гривень в межах страхового ліміту відповідальності страховика, яка не покриває повністю розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, оскільки висновком експерта №22 від 07.03.2026р. встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 520D д.н.з. НОМЕР_3 становить 467 317,97 гривень, що відповідає розміру майнової шкоди, завданої позивачу як власнику вказаного транспортного засобу. Окрім майнової шкоди, позивачу завдана також моральна шкода внаслідок ДТП, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та її чоловіка, а також у зв`язку із пошкодженням її майна. Враховуючи, що шкода внаслідок ДТП завдана з вини водія ОСОБА_2 , який є працівником ТОВ «Нео-Транс» та керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця під час виконання своїх трудових обов`язків, позивач просить за рішенням суду стягнути із ТзОВ «Нео-транс» майнову шкоду в розмірі 217 317,97 гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень, витрати на проведення експертизи та сплачений судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 вимоги позову підтримав повністю, просив такі задовольнити з підстав, викладених у зверненні до суду; представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, із відзивом на позов не звертався; аналогічно не прибули треті особи, жодних пояснень по справі на надали, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності вказаних учасників на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, проти чого не заперечив представник позивача.

З`ясувавши обставини справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд уважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом установлено, що 1 лютого 2026 року о 09.40год на автодорозі Н-13 Львів-Самбір-Ужгород 45км +220м Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Івеко» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , порушив пункт 2.10.а, 13.3. ПДР України, а саме під час зустрічного роз`їзду із автомобілем марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження відповідно з матеріальними збитками, та у наступному залишив місце ДТП.

Згідно постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення згідно ст. 36 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Постановою судді Львівського апеляційного суду від 7 квітня 2026 року постанову місцевого суду змінено в частині накладення стягнення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також винність ОСОБА_2 у вчиненні цієї ДТП, що визначені у постанові судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до приписів ст. ст. 1187, 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, а особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду. Шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком.

Водій транспортного засобу марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, чоловік позивача ОСОБА_3 3 лютого 2026 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 1 лютого 2026 року. Страховиком було застосовано процедуру прямого врегулювання страхового випадку. За результатом розгляду документів про страховий випадок, АТ «СГ «ТАС» прийнято рішення про здійснення позивачу страхової виплати у розмірі 250 000 гривень в межах страхового ліміту відповідальності страховика, що вбачається із листа АТ «СГ «ТАС» №12045/9126/TC від 06.04.2026.

Згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки «Івеко» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована згідно полісу ЕР 234463078 ПАТ "НАСК "ОРАНТА" ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 250000 гривень, відтак відповідальність відповідача наступає у випадку, якщо розмір завданої шкоди перевищує вказаний ліміт відповідальності.

Згідно Висновку експерта №22 від 07.032026р. транспортно-товарознавчого дослідження, складеного судовим експертом Вербовим В.В. вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW 520d, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент дослідження становить: 467317,97грн.

Ринкова вартість автомобіля BMW 520d, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 01.02.2026 року до моменту його пошкодження у ДТП (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 01.02.2026 року), становила: 1228516,72грн.

Судом також встановлено, що власником автомобіля марки BMW 520d, реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» перерахувало власнику пошкодженого автомобіля марки BMW 520d, реєстраційний номер НОМЕР_4 кошти в межах страхового ліміту в сумі 250000грн, про що підтвердив представник позивача у судовому засіданні

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом відшкодування шкоди» (далі - Постанова Пленум №6), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу відповідних на те прав.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму №6 відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно п. 72 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 р. №755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Транс» №224-к/тр від 27 червня 2024 року ОСОБА_2 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів автодору «Львів» з 8 липня 2024 року на основне місце роботи, постійно з посадовим окладом згідно штатного розпису та на умовах повного робочого.

Із матеріалів справи також вбачається, що власником автомобіля марки «Івеко» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 на момент настання ДТП, є ТзОВ «Нео Транс».

Вищевказані факти ніким не заперечувались і також встановлені у постанові судді в справі №452/347/2026, яка набрала законної сили.

Із урахуванням наведених норм матеріального права та враховуючи встановлені судом обставини суд вважає, що обґрунтованими є вимоги про відшкодування відповідачем ТзОВ «Нео Транс» шкоди у розмірі 217317,97грн, тобто різниці між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку, розмір якого сплачено страховиком за положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду майну позивача і така шкода спричинена з вини особи, яка перебуває із відповідачем у трудових відносинах та який керував автомобілем, що належить особі роботодавця, виконував роботу, передбачену трудовим договором.

Окрім стягнення майнової шкоди позивач просить стягнути в її користь також 50000 гривень моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та її чоловіка, а також у зв`язку з пошкодженням її майна.

У відповідності до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, позивач посилалась на те що, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, в неї змінився усталений спосіб і ритм життя, так як не могла користуватися власним автомобілем, не отримала повного відшкодування заподіяної шкоди, що створювало щоденно дискомфорт через відсутність єдиного засобу для пересування; факт втечі відповідача з місця події лише підсилив емоційні страждання позивача, викликало у неї почуття розчарування, зневіри у людській порядності та справедливості; відчуття незахищеності, яке з`явилося після ДТП, спричинило постійну тривогу та безсоння. Позивач змушена боротися з нав`язливими спогадами про аварію та думками про можливі повторення таких ситуацій. Вона відчуває труднощі у відновленні внутрішнього спокою, що негативно впливає на її фізичний і психічний стан; через постійний стрес і необхідність вирішення проблем, пов`язаних із відшкодуванням матеріальних збитків, позивач втратила можливість повноцінно насолоджуватися життям; внаслідок пошкодження майна та самого факту ДТП, в позивача виникла роздратованість, постійні переживання та турботи пов`язані із пошкодженням автомобіля, а також необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав; також сформувався страх перед транспортом, остання панічно побоюється пересуватися автомобілем, навіть в якості пасажира, що викликає дискомфорт та порушення життєвого ритму, неможливість провідувати членів своєї родини, а саме єдиного сина та онука, які проживають у іншому місті, а також своїх батьків, які потребують допомоги у побуті, і також проживають в іншому місці та в іншому районі Львівської області, та проводити час із ними. Позивач також переживає душевні страждання через протиправну поведінку щодо її чоловіка, який перебував за кермом автомобіля під час ДТП. Так, особливий цинізм дій Винуватця ДТП полягає у тому, що, спричинивши зіткнення, яке припало на сторону водія особи з інвалідністю, він усвідомлено залишив місце ДТП. Позивач перебувала у стані надзвичайного емоційного потрясіння, спостерігаючи за стражданнями свого чоловіка, на якого припав основний удар, хвилюючись за подальший вплив ДТП на стан його здоров`я.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тягар доказування в сфері компенсації моральної шкоди покладається у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, на позивача, який повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок та на відповідача, який доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає, що діями водія працівника відповідача позивачеві ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, зокрема враховуючи доведеність вини винуватця ДТП, необхідність позивачу докладати додаткові зусилля для організації життя, стягнення збитків в примусовому порядку, обмеження в можливості використовувати автомобіль, посттравматичному стресі.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності вищевказані негативні наслідки, які настали для позивача, характер та обсяг її страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала позивач, ступінь вини відповідача, а також байдуже ставлення з його боку вчинити кроки для примирення із потерпілим та добровільного відшкодування шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити повністю та для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди стягнути з відповідача в її користь 50000 гривень.

Тому, враховуючи раніше наведене, суд прийшов до такого вирішення спору виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, подані ними суду матеріали; главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов`язок доказування і подання доказів. Під час провадження в справі відповідачем у цивільному спорі не подано суду клопотань про доказування чи про звільнення від доказування неналежності, недопустимості наявних у цивільній справі документів; не зазначено доказів, які б спростовували кожну обставину, наведену в зверненні до суду ОСОБА_1 із доказами, на які вона покликалася; не доведено, що шкоду завдано не з вини працівника; не спростовано причинно-наслідкового зв`язку між його діянням та результатом, що настав.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача. Відтак враховуючи задоволення позову повністю із відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 2138,54грн, а також витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження транспортного засобу в сумі 10500грн.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Транс» (код ЄДРПОУ 35868601; 36039, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 57) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ), - матеріальну шкоду в розмірі 217317,97 гривень (двісті сімнадцять тисяч триста сімнадцять гривень 97коп), моральну шкоду в розмірі 50000гривень (п`ятдесят тисяч гривень), витрати за проведення експертизи у розмірі 10500грн (десять тисяч п`ятсот гривень) та сплачений судовий збір у сумі 2138,54гривень (дві тисячі сто тридцять вісім гривень 54коп), ВСЬОГО: 279956,51гривень (двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 51коп).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 22 червня 2026 року повного судового рішення.

Суддя